23 березня 2016 року Справа № 876/12136/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року в адміністративній справі № 813/2092/15 за позовом державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області до Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України про стягнення податкового боргу,
У квітні 2015 року державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова) звернулася з позовом до Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України (надалі - ІМСКОЕ) про стягнення заборгованості в сумі 139 069,25 грн.
Позов обґрунтовано тим, що у відповідача існує несплачена заборгованість із податку на прибуток та податку на додану вартість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. ДПІ у Галицькому районі м.Львова на адресу відповідача надіслано податкову вимогу форми «Ю» № 86-25 від 05.02.2015 р. На час звернення до суду суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу. У зв'язку з цим просила стягнути з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують, суму податкового боргу в розмірі 139 069,25 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач - ІМСКОЕ, який вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова не навела достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її висновки щодо порушення ІМСКОЕ вимог Податкового кодексу України і не довела правомірності прийнятих нею податкових повідомлень-рішень та без належних правових підстав подала позов про стягнення з ІМСКОЕ заборгованості в сумі 139 069,25 грн.
Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не мав права приймати дане рішення у справі, а повинен був зупинити провадження у цій справі, відповідно до ст.156 КАС України, оскільки розгляд цієї справи був неможливий до вирішення по суті пов'язаних із нею справ Львівським окружним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ІМСКОЕ перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова, що підтверджується довідкою від 16.04.2015 р. № 1513041400641.
З матеріалів справи видно, що податковий борг у відповідача становить 139 069,25 грн, а саме у зв'язку із:
- збільшенням суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на суму 58950,00 грн;
- збільшенням суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 58963,00 грн;
- збільшенням суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 19289,25 грн;
- зменшенням розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 1867,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законодавством строки борг не сплатив, податковий борг є узгодженим, а наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пункт 59.1 статті 59 ПК України визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу.
Як видно з матеріалів справи, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України посадовими особами позивача проведено позапланову виїзну перевірку ІМСКОЕ з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Втордеревпром», ПП «Фірма «Юкос», ТОВ «Іртас», ПП «МКМ-Сервіс», ТОВ «Цайпер-Україна», ПП «Воллі» за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., про що складено акт від 20.03.2012 р. № 8/23-209/22349648.
На підставі вищезазначеного акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання відповідача із податку на прибуток на суму 855 357 грн та із податку на додану вартість на суму 91 004 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 р. у справі № 876/6243/13 апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м.Львова задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2013 р. в адміністративній справі за позовом ІМСКОЕ до ДПІ у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасовано і прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково - визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26 407 грн, в тому числі: 2112 грн за основним платежем і 5281 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та в частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 32 041 грн, в тому числі: 25 633 грн за основним платежем і 6408 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
На підставі цієї постанови суду ДПІ у Галицькому районі м.Львова 16.02.2015 р. винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0004722321, яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідача за платежем податок на прибуток на суму 58 950 грн;
- № 0004742321, яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідача за платежем податок на додану вартість на суму 58 963 грн.
Не погодившись із даними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач оскаржив їх у судовому порядку.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 р., яка набрала законної сили, у справі № 813/2489/15 позовну заяву ІМСКОЕ до ДПІ у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2015 р. № 0004722321 та № 0004742321 залишено без розгляду.
Крім того, ДПІ у Галицькому районі м.Львова 19.06.2014 р. винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0002302204, яким збільшено суму грошового зобов'язання відповідача з податку на додану вартість на суму 19 289,25 грн, в тому числі: 12859,50 грн за основним платежем та 6429,75 грн за штрафними санкціями;
- № 0002322204, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість відповідача на суму 1867 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 р. у справі № 813/5954/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 р., відмовлено в задоволенні позову ІМСКОЕ до ДПІ у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2014 р. № 0002302204 та № 0002322204.
Згідно із частиною п'ятою статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Враховуючи вищенаведене, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 р. та 09.06.2015 р. та ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 р. набрали законної сили і є обов'язковими до виконання.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не мав права приймати рішення у справі, а повинен був зупинити провадження у даній справі, відповідно до статті 156 КАС України, оскільки розгляд цієї справи був неможливий до вирішення по суті справ Львівським окружним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
З наведеного видно, що наявність судового рішення в іншій справі, яке набрало законної сили є основною підставою для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, яку неможливо було б вирішити без цього рішення. Проте не передбачено, що зупинення провадження у справі здійснюється до набрання законної сили саме рішення суду касаційної інстанції.
Враховуючи, що на момент постановлення оскаржуваного рішення у цій справі вже були наявні рішення судів, які набрали законної сили, що виключало будь-які підстави для зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи спір, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі.
Крім того, згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.03.2015 р., ІМСКОЕ було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 р. за безпідставністю такого, оскільки ця постанова фактично не передбачає здійснення певних дій (передача майна, виплата коштів, тощо), які могли б ускладнити поворот виконання судового рішення.
На виконання статті 59 ПК України позивач направляв на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 05.02.2015 р. № 86-25, проте вказана вимога залишена без виконання, податковий борг відповідачем не погашено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що сума податкового боргу відповідача є узгодженою та становить 139 069,25 грн.
Згідно із пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені вимоги є законними і підлягають задоволенню, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року в адміністративній справі № 813/2092/15 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.В.Гуляк
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 28 березня 2016 року.