Справа: № 826/24228/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
29 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Коваленко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2015 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просить:
визнати протиправними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо відмови нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за період з 01.11.2011 по 31.10.2014 та щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби за період з 31.01.2012 по 31.10.2014 в розмірі 44 595,62 грн.;
зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за період з 01.11.2011 по 31.10.2014 та щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби за період з 31.01.2012 по 31.10.2014 в розмірі 44 595,62 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що компенсація за невикористану відпустку є об'єктом нарахування та утримання страхових внесків до Пенсійного фонду України. Тому відмова відповідачем у проведенні утримань єдиного соціального внеску з виплаченої позивачу після звільнення компенсації за невикористані відпустки в розмірі 44 595,62 грн. суперечить законодавству та призвела до порушення його прав та законних інтересі щодо отримання пенсії у належному розмірі. Відтак, така відмова є протиправною, що зумовлює задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, позивач до жовтня 2014 року проходив державну службу в Міністерстві промислової політики України.
Наказом названого Міністерства від 29.10.2014 № 316к позивача з 31.10.2014 відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України звільнено з роботи у зв'язку з реорганізацією Міністерства.
Цим наказом також передбачалась виплата позивачу грошової компенсації за невикористані 74 календарні дні щорічної основної відпустки за період роботи з 01.11.2011 по 31.10.2014 та 45 календарних днів щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби за період роботи з 31.01.2012 по 31.10.2014 та вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.
Зазначені кошти були виплачені позивачу після звільнення з роботи в листопаді 2014 року.
Для оформлення пенсії державного службовця Міністерством промислової політики України позивачу, видано довідку від 03.11.2014 № 01/3-5-87 про нарахування та виплату йому грошової компенсації в розмірі 44 595,62 грн. за невикористані дні відпусток та вихідної допомоги в розмірі 11 043,38 грн.
Проте, вказані виплати не враховані органами Пенсійного фонду України при визначенні позивачу розміру пенсії у зв'язку з тим, що на суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та щорічної додаткової відпустки Міністерством промислової політики України не були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 № 94 Міністерство промислової політики України реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України є його правонаступником.
На звернення позивача листом від 15.08.2015 № 2102-13/26846-09 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило, що відповідно до пункту 2.212 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток є платою за невідпрацьований час. З посиланням на лист Пенсійного Фонду України від 06.08.2013 № 20685/03-30 відповідач зазначив, що на ці суми, які виплачуються особам після звільнення, єдиний внесок не нараховується.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не нарахований єдиний внесок на суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) позивачем відпусток, останній звернувся до адміністративного суду з позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається у відсотковому розмірі суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, розмір заробітку позивача, з якої утримано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є визначальним для обчислення розміру його пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі, в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Пункт 1.3 Інструкції Держкомстату від 13.01.2004 № 5 "Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати" (далі - Інструкція) передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.
До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Пунктом 2.2 Інструкції визначено, що фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До складу фонду додаткової заробітної плати входить оплата за невідпрацьований час. До оплати за невідпрацьований час відносяться оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обрахована, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (постанова). Даний перелік є вичерпним. Компенсація за невикористані відпустку не входить в даний перелік виплат, на які не нараховується єдиний соціальний внесок.
Оцінивши наведені правові норми, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що компенсація за невикористану відпустку є об'єктом нарахування та утримання страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Отже, відмова відповідачем у проведенні утримань єдиного соціального внеску з виплаченої позивачу після звільнення компенсації за невикористані відпустки в розмірі 44 595,62 грн. суперечить законодавству та призвела до порушення його прав та законних інтересів щодо до отримання пенсії у належному розмірі.
Апеляційний суд критично оцінює посилання відповідача на лист Пенсійного Фонду України від 06.08.2013 № 20685/03-30 як на підставу для визнання своїх дій правомірними, оскільки цей лист суперечить наведеним нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу та повинні застосовуватись у даних правовідносинах.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 29.03.2016 року.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.