Справа: № 755/21225/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Астахова О.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
29 березня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Закревській І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до лейтенанта поліції Білоуса Олексія Васильовича інспектора роти № 4 батальйону № 1 патрульної служби МВС у м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування протоколу про адміністративне правопорушення, -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до лейтенанта поліції Білоуса Олексія Васильовича інспектора роти № 4 батальйону № 1 патрульної служби МВС у м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування протоколу про адміністративне правопорушення - закрито, оскільки такі позовні вимоги підлягають розгляду в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення при розгляді адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 343546 від 12 листопада 2015 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 130 КУпАП, та як наслідок неправомірності дій відповідача зобов'язати його скасувати вказаний протокол.
Судом встановлено, що 12 листопада 2015 року лейтенантом поліції Білоус Олексєм Васильовичем інспектором роти № 4 батальйону № 1 патрульної служби МВС у м. Києві складено протокол серії АП2 № 343546 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 130 КУпАП, яким встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, про що свідчили такі ознаки: запах з ротової порожнини, нечітка вимова та порушення координації рухів.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки останній при складанні протоколу не роз'яснив йому права та не залучив свідків правопорушення, особи, вказані в протоколі свідками позивачу не відомі і не були присутні під час складання протоколу, в тому числі під час проведення огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він (позивач) звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до п. 1 ч. 1 статті 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з п.3 ч.2 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дії, вчинені лейтенантом поліції Білоус Олексвєм Васильовичем інспектором роти № 4 батальйону № 1 патрульної служби МВС у м. Києві під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 130 КУпАП.
Законодавець чітко визначив юрисдикцію справ про адміністративне правопорушення та відніс їх розгляд згідно зі статтею 221 КУпАП до компетенції місцевих загальних судів, вказавши, що такі справи розглядаються в порядку КУпАП.
Приписи ч. 1 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначають, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до статті 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що протокол про адміністративне правопорушення є лише документом, в якому зафіксовані певні обставини, відтак сам по собі протокол не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, він не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, безпосередньо не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання та не є обов'язковим для виконання, отже не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії.
Аналогічна позиція підтримується Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 24 березня 2015 року у справі №К/9991/78634/12.
Відтак, такий документ є виключно способом фіксування певних обставин, а не актом індивідуальної дії, крім того, перевірка правильності його складення повинна поряд з іншим здійснюватися уповноваженим органом при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не має правового значення у розумінні п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України, а тому позовні вимоги про скасування протоколу про адміністративне правопорушення не розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п.1 ч. 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки суд першої інстанції відповідно до норм процесуального закону закрив провадження у справі, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення в силі ухвали про закриття провадження у справі.
Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.