04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" березня 2016 р. Справа№ 910/23621/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Практікер Україна"
на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015р.
у справі № 910/23621/15 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Столична будівельна група"
до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Практікер Україна"
про стягнення 475 589,75 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Столична будівельна група" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Практікер Україна" (далі - відповідач) про стягнення 475 589,75 грн., з яких: 399 630,50 грн. заборгованості, 6 325,00 грн. інфляційної складової боргу та 69 634,25 грн. пені у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 100215-1 від 10.02.2015р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2015р. у справі № 910/23621/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 399 630,50 грн. заборгованості, 6 325,05 грн. інфляційної складової боргу, 69 634,25 грн. пені та 7 133,85 грн. витрат на сплату судового збору.
Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015р. у справі № 910/23621/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення проігнорував обставини, що за договором підряду та внаслідок узгоджених сторонами дій у відповідача виникли правомірні грошові вимоги до позивача, які мають бути зараховані.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість, просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 01.03.2016р.
Ухвалою суду від 01.03.2016р. розгляд скарги у справі відкладено на 22.03.2016р. за клопотанням представника відповідача з посиланням на хворобу штатного юриста на підставі ст. 77 ГПК України.
21.03.2016р. на адресу суду надійшла чергова заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з захворюванням штатного юриста товариства, який є єдиною особою, уповноваженою представляти інтереси товариства в суді. В даній заяві також зазначено, що після закінчення лікування представника, суду будуть надані відповідні медичні документи.
В судове засідання сторони не з'явились, як вказувалось вище, від відповідача надійшло клопотання про відкладення, представник позивача про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить відповідна розписка, наявна в матеріалах справи.
Колегія суддів, розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, вирішила відмовити в його задоволенні з огляду на таке.
Як роз'яснено в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, відповідачем не зазначено особу представника, його прізвище, а також не надано суду доказів неможливості направити у судове засідання свого представника, як і доказів перебування представника на лікарняному.
Водночас, як вбачається з наявних у справі копій довіреностей, виданих відповідачем, повноваження на участь у даній справі мають два представники відповідача: Крекотень В.О. та Малиновська В.А.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання призначене на 01.03.2016р. відкладено за аналогічним клопотанням скаржника.
За таких обставин, зважаючи на те, що судове засідання вже відкладалось судом на підставі подібного клопотання скаржника, заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Крім того, згідно з п. 3.9.2 наведеної вище постанови Пленуму ВГСУ № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на наведене вище, враховуючи відхилення апеляційним судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відсутність заяв позивача та його належне повідомлення, колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
10.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Столична будівельна група" (далі - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Практікер Україна" (далі - замовник, відповідач) укладено договір підряду № 100215-1, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає підряднику, а підрядник виконує на свій ризик власними та/або залученими силами та способами, методами будівельно-оздоблювальні та інженерні роботи (комплекс робіт) відповідно до проектної документації: ремонтно-будівельні, оздоблювальні, монтажні роботи ганку (надалі - роботи), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ТЦ Вавілон (надалі - об'єкт), передає замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку недоробки (у разі їхньої наявності), що зумовлені неякісним виконанням робіт з боку підрядника, а замовник приймає і оплачує виконані роботи відповідно до умов договору.
Згідно з п.п. 1.2 та 1.3 договору об'єм та види робіт визначаються сторонами шляхом підписання додатку до даного договору кошторису 1 (додаток № 1 до цього договору), що є невід'ємною частиною даного договору; виконані підрядником роботи, згідно даного договору, приймаються замовником шляхом підписання між сторонами акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт.
За умовами п.2.1 договору, ціна договору є динамічна та визначається сторонами за домовленістю сторін і становить суму вартості робіт, обладнання та матеріалів, а саме: загальна ціна договору становить 490 191,34 грн., у т.ч. ПДВ - 20 % 81 698,56 грн.
За умовами п. 2.2 договору ціна робіт може змінюватись за згодою сторін та оформлюється додатковою угодою.
04.03.2015р. сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої загальна вартість робіт за договором склала суму 1 683 794,00 грн. (п. 2 додаткової угоди № 1).
Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 від 04.03.2015р., сторони домовились підписати кошторис 2 (додаток № 1 до додаткової угоди № 1 до договору), що включає в себе всі роботи та матеріали включені в кошторисі № 1 (додатку № 1 до договору підряду № 100215-1 від 01.02.2015р.) та додаткові роботи.
Пунктом 4 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди, що оплата вартості робіт та матеріалів підрядника проводиться згідно кошторису № 2 (Додаток № 1 до цієї угоди), що є невід'ємною частиною додаткової угоди, здійснюється замовником шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок згідно Додатку № 2 (додаток № 2 до цієї додаткової угоди) Графік виконання робіт і фінансування робіт та матеріалів до даної додаткової угоди.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що строк виконання робіт становить згідно додатку № 3. Передача об'єкту оформляється актом приймання-передачі об'єкту.
У відповідності до п. 6.1 договору після виконання всіх передбачених замовленням робіт підрядник передає об'єкт замовнику. В процесі здавання - приймання об'єкта сторони перевіряють відповідність виконаних робіт умовам договору. Приймання - передача виконаних робіт здійснюється протягом встановленого сторонами строку шляхом підписання Акту приймання - передачі виконаних робіт.
Згідно з п. 8.2 договору за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасно перерахованої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день такого прострочення. Загальний розмір пені не повинен перевищувати 10 % суми, що несвоєчасно перерахована. Відсотки річні на суму простроченого платежу не нараховуються. Прострочені платежі сплачуються підряднику з урахуванням індексу інфляції.
За умовами п. 11.1 договору він набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов'язань.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним, як підрядником протягом лютого - березня 2015 року були виконані роботи на загальну суму 1 673 038,98 грн., що підтверджується актом надання послуг № 1, підписаним уповноваженими представникам та скріпленим печатками сторін.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати підрядних робіт за договором належним чином не виконав, що підтверджується випискою з банківської установи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 399 630,50 грн.
29.07.2015р. позивач направив на адресу відповідача лист (вих. № 02 від 28.07.2015р.) з вимогою погасити заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги.
Однак станом на день звернення позивача з даним позовом до суду вищезазначена заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що відповідачем порушені договірні зобов'язання в частині оплати виконаних робіт, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість, яка становить 399 630,50 грн. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 325,00 грн. інфляційних втрат та 69 634,25 грн. пені.
Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі відповідач, зокрема, вказував на ту обставину, що згідно Наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009р. № 554 ,,Про затвердження форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в ,,Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 ,,Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати". Наданий позивачем акт наданих послуг № 1 даній формі не відповідає та не містить дати його укладання.
В своїх додаткових поясненнях відповідач також зазначив, що п. 4 додаткової угоди № 1 до договору сторони погодили можливість поставки замовником на користь виконавця обладнання та/або матеріалів, при цьому, вартість такого обладнання та/або матеріалів повинна бути б вирахувана із загальної вартості робіт. За твердженням відповідача, ним було поставлено позивачу матеріалів та обладнання на загальну суму 183 169,86 грн., що підтверджується видатковими накладними, які ним надано до матеріалів справи. Так, відповідачем надано суду заяву про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних позовних вимог на суму 183 169,86 грн.
Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, однак зазначає про таке.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами спору договір № 100215-1 від 10.02.2015р. своєю правовою природою є договором підряду.
Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною четвертою статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
На виконання умов договору підряду № 100215-1 від 10.02.2015р. позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 1 673 038,98 грн., що підтверджується актом надання послуг № 1, підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін. Крім того, як вбачається з даного акту, він підписаний без зауважень зі сторони замовника.
Виконані роботи оплачено відповідачем частково, що підтверджується випискою з банківської установи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 399 630,50 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору сторони погодили порядок розрахунків за цим договором згідно графіку виконаних робіт та фінансування робіт та матеріалів (т.1, а.с. 31).
Згідно з цим графіком замовник повинен був здійснити останній платіж в сумі 562 573,41 грн. - 1 квітня 2015р.
Таким чином, відповідачем прострочено сплату залишку заборгованості в сумі 399 630,50 грн. Період прострочення починається з 02 квітня 2015р.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відхилення доводів відповідача з огляду на таке.
Наказ Мінрегіонбуду від 04.12.2009р. № 554 ,,Про затвердження форм первинних документів з обліку в будівництві", яким було затверджено форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в ,,Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 ,,Довідка про вартість виконаних будівельних робіт", на недотримання якого посилається відповідач, втратив свою чинність 20.01.2014р. відповідно до наказу Міненергобуду від 20.01.2014р. № 16. На заміну наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009р. № 554 з 01.01.2014р. було введено в дію ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 ,,Правила визначення вартості будівництва". У преамбулі даного ДСТУ зазначається, що ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.
Застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 обумовлюється договором.
Тобто, зазначене ДСТУ не може бути застосовано до спірного договору та додаткової угоди в даній справі, оскільки суб'єкти господарювання, які уклали договір та додаткову угоду не відносяться до державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а кошти, що використовуються у взаєморозрахунках не відносяться до бюджетних. Крім того, сторони домовились в договорі, після виконання робіт підписувати звичайні акти приймання- передачі виконаних робіт (розділ № 6 договору), а не примірні форми № КБ-2в та № КБ-3.
Щодо твердження відповідача про непроведення позивачем по бухгалтерському обліку отриманих грошових коштів від відповідача та нереєстрації в ЄРПН податкових накладних, то дані твердження відповідача є безпідставними і спростовуються, оскільки позивачем у повному обсязі було виконано обов'язки щодо проведення по бухгалтерському обліку отриманих за спірним договором та додатковою угодою до нього грошових коштів, а також видачі та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у підтвердження чого позивач надав відповідні докази.
Так, відповідач зазначав, що ним на виконання п. 5 додаткової угоди № 1 до договору було поставлено матеріали та обладнання на загальну вартість 183 169,86 грн., що підтверджується видатковими накладними, та за поставлені матеріали та обладнання позивач не розрахувався, в зв'язку з чим була надана заява про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог на суму 183 169,86 грн., стосовно якої позивачем не надано зауважень чи заперечень.
За приписами ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
На підтвердження поставки обладнання та матеріалів позивачу за договором відповідачем надано суду копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей та видаткових накладних.
Водночас, надані відповідачем копії видаткових накладних № 400 від 23.07.2015р., № 431 від 24.07.2015р, № 542 від 31.07.2015р., № 521 від 29.07.2015р., не відповідають приписам ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки на вказаних видаткових накладних відсутні підписи осіб, які отримували відповідні матеріальні цінності.
Крім того, всі видаткові накладні датовані липнем 2015р., тоді як за умовами договору підрядні роботи виконувались позивачем протягом лютого - березня 2015р., та акт про надання послуг підписано відповідачем без заперечень щодо строків виконаних робіт.
Наведене вище ставить під сумнів те, що зазначені матеріали та обладнання стосуються договору підряду №100215-1 від 10.02.2015р., так і самі обставини поставки товару.
Водночас, відповідно до змісту п. 5 додаткової угоди № 1 до Договору підряду № 100215-1 від 10.02.2015р. замовник має право наділяти виконавця на свій розсуд обладнанням та/або матеріалами, необхідними для виконання останнім передбачених договором робіт. Передача обладнання та/або матеріалів оформлюється Актом приймання - передачі матеріальних цінностей, який оформлюється сторонами при передачі такого обладнання та/або матеріалів.
Матеріали справи не містять такого Акту приймання-передачі матеріальних цінностей. Також з матеріалів справи не вбачається виконання сторонами договору приписів ст. 840 ЦК України.
Крім того, до матеріалів справи відповідачем надано заяву про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог на суму 183 169,86 грн., яка підписана відповідачем в односторонньому порядку.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення такої заяви позивачу, що спростовує доводи відповідача про зарахування зустрічних вимог, а також те, що позивач проти такої заяви не заперечував.
За наведених вище обставин, доводи відповідача про наявність підстав для зарахування зустрічних вимог на суму 183 169,86 грн. є безпідставними, оскільки спростовуються наведеним вище.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, тому слід дійти висновку, що ним порушено умови договору підряду та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 399 630,50 грн. за договором підряду № 100215-1 від 10.02.2015 є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Щодо позовних вимог про стягнення 6 325,00 грн. інфляційних втрат та 69 634,25 грн. пені, колегія суддів зазначає таке.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 69 634,25 грн. за період з 04.05.2015р. до 17.08.2015р.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 8.2 договору, за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасно перерахованої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день такого прострочення. Загальний розмір пені не повинен перевищувати 10 % суми, що несвоєчасно перерахована. Відсотки річні на суму простроченого платежу не нараховуються. Прострочені платежі сплачуються підряднику з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені за заявлений позивачем період з 04.05.2015р. по 17.08.2015р. в розмірі 69 634,25 грн. вважає його вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як роз'яснено в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. ,,Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно з листом Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період з 04.05.2015р. по 17.08.2015р. в розмірі 6 325,00 грн., колегія суддів вважає його помилковим, оскільки позивачем не враховано, що в серпні 2015р. мала місце дефляція.
За перерахунком, здійсненим судом апеляційної інстанції, інфляційні втрати за період травень - серпень 2015р. становлять 3 077,36 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню саме в такому розмірі, а отже, частково.
Колегія суддів враховує, що на час подання позову (01.09.2015р.) ще не був визначений індекс інфляції за серпень 2015р. Проте, заявлений в позові період охоплює серпень місяць, оскільки позивачем в доданому до позову розрахунку визначено самостійно період заборгованості ,,04.05.2015р. - 17.08.2015р." (т.1, а.с. 45). Зміна ж зазначеного в позові періоду нарахування згідно з приписами ст. 22 ГПК України, є виключно правом позивача. Тому, це питання мало бути вирішено в ході розгляду справи, але в будь - якому випадку, приймаючи рішення у справі, суд мав перевірити правильність нарахованих інфляційних саме за визначений позивачем період.
Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, не перевіривши належним чином правильність нарахування інфляційних втрат за заявлений в позові період (з 04.05.2015р. по 17.08.2015р.), в зв'язку з чим рішення підлягає зміні в частині розміру інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених вище обставин, позовні вимоги у даній справі є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
З врахуванням того, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині визначення їх розміру, зазначене, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для зміни рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015р. у справі № 910/23621/15 в частині розміру інфляційних втрат, в зв'язку з чим відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають зміні і розподілені судові витрати. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що задовольняючи позов повністю, суд поклав судові витрати зі сплати судового збору за подання позову на відповідача.
Судовий збір за подання позову у даній справі становить 9 511,80 грн., однак, в резолютивній частині рішення суд стягнув з відповідача на користь позивача іншу суму - 7 133,85 грн., що не відповідає вимогам ст. 49 ГПК України та висновку самого суду щодо розподілу судових витрат за результатами прийнятого рішення. Наведене є окремою підставою для зміни рішення у зазначеній частині.
Водночас, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, судові витрати за подання позову та апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Практікер Україна" - задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015р. у справі № 910/23621/15 змінити в частині розміру стягнутих сум інфляційних втрат та судових витрат, зазначивши в п. 2 резолютивної частини рішення замість ,,6 325 (шість тисяч триста двадцять п'ять) грн. 05 коп. інфляційної складової боргу" та ,,7 133 (сім тисяч сто тридцять три) грн. 85 коп. витрат на сплату судового збору" - ,,3 077 (три тисячі сімдесят сім) грн. 36 коп. інфляційних" та 9 446 (дев'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 85 коп. судових витрат зі сплати судового збору". В решті рішення залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Столична будівельна група" (код 38272625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торговий дім ,,Практікер Україна" (код 39320208) 53,59 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду м. Києва видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко