"24" березня 2016 р.Справа № 916/417/15-г
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів С.В.Таран, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання - А.В.Земляк,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2016 р.
у справі №916/417/15-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"
про стягнення,
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" з позовом про стягнення пені в сумі 234471,09 грн., інфляційних втрат в сумі 408 268,36 грн. та 3% річних в сумі 71640,90 грн. з посиланням на несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ в період січень - квітень 2013р. за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу №13/4035-ТЕ(р)-23 від 30.09.2013р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі - 70 054,93 грн., 3 % річних - 43 164,56 грн., пеню - 93 523,19 грн. та судовий збір - 6 005,51 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
08.09.2015р. постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 25.11.2015р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. та рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2016р. в позові відмовлено з посиланням на те, що між сторонами у справі було досягнуто згоди щодо способу проведення остаточних розрахунків за спожитий природний газ за рахунок коштів державного бюджету шляхом укладання договору про організацію взаєморозрахунків від 17.02.2014 року № 244/30, яким змінені строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, що виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 № 13/4035-ТЕ(Р)-23. Оскільки відповідач суму основного боргу сплатив, то на момент звернення позивача з позовом та на момент розгляду справи у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі скаржник послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права та зазначив, що розрахунок суми позовних вимог здійснений станом на дату остаточного розрахунку, тобто до виконання відповідачем умов договору про організацію взаєморозрахунків, а тому заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів, викладених в скарзі, та просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
30.09.2013 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненернго" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/4035-ТЕ(Р)-23 відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (а.с. 10-13).
Згідно з п. 2.1 договору Продавець передає Покупцеві у вересні 2013 року газ в обсязі 4 523,011 тис.куб.м, спожитий Покупцем у період січень - серпень 2013 року.
Відповідно до п. 3.2 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві, оформлюється відповідним актом.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м. газу, становить 1 091грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додатну вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091грн., крім того ПДВ - 20% - 218грн. 20коп., всього з ПДВ - 1309грн. 20коп.
Оплата за газ, що передається згідно з п. 2.1 цього договору, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту приймання - передачі газу, зазначеному у п. 3.3 цього Договору (п.6.1 договору).
Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5 921 526грн. 16коп. за період з січня по квітень 2013р., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу від 30.09.2013р. б/н за січень 2013р.-квітень 2013(а.с.14-25).
Відповідач здійснив оплату за отриманий природний газ у вищевказаний період на загальну суму 1 344 000,00 грн. В подальшому відповідачем було сплачено суму в розмірі 4 577 526,00 грн. за поставлений природний газ.
Отже, відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю.
Проте, остаточний розрахунок був здійснений відповідачем несвоєчасно з порушенням умов п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, а саме 28.05.2014р. відповідач за платіжним дорученням №19 сплатив 3418892грн.24коп., у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення пені нарахованої за період з 04.10.2013р. по 11.02.2014 р. у загальному розмірі 243 471грн. 09коп., інфляційних втрат за період жовтень 2013 р.-травень 2014р. у загальному розмірі 408 268грн. 36коп. та 3% річних за період з 04.10.2013 р. по 03.04.2014 р. у загальному розмірі 71 640грн. 90коп.
17.02.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (сторона-1), Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації (сторона-2), Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (сторона-3), Фінансовим управління Ізмаїльської міської ради (сторона-4), Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради (сторона-5), Комунальним підприємством "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (сторона-6) та Національною акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено Договір про організацію взаєморозрахунків №244/30 відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (надалі - Договір № 244/30 від 17.02.2014 р.), предметом якого згідно з п. 1 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 29 січня 2014 р. №30 (а.с.77-78).
Пунктами 2-9 договору №244/30 від 17.02.2014 р. сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведені взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні-1 в сумі 6500000грн. на підставі рішення Мінфіну. Сторона-1 перераховує на рахунок сторони-2 кошти в сумі 6500000 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню. Сторона-2 перераховує на рахунок сторони-3 кошти в сумі 6500000 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню. Сторона-3 перераховує на рахунок сторони-4 кошти в сумі 6500000 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню. Сторона-4 перераховує на рахунок сторони-5 кошти в сумі 6500000 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню. Сторона-5 перераховує на рахунок сторони останньої, крім іншого, кошти в сумі 3418892грн.24коп. у тому числі податок на додану вартість 569815 грн. 37коп., згідно з договором від 30.09.2013р. № 13/4035-ТЕ(Р)-23 за 2013 рік.
Пунктом 8 договору № 244/30 від 17.02.2014р. передбачено, що сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.
Згідно із п.п.2 п.12 вказаного договору з метою його виконання сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Відповідно до п.17 договору №244/30 від 17.02.2014р. сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмета договору.
Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.13р. Крім того, сторони узгодили наслідки пов'язані з організацією взаєморозрахунків погашення заборгованості за спожитий природний газ, саме за рахунок існуючої заборгованості держави з різниці в тарифах на теплову енергію.
Відповідач, після підписання вказаного договору, отримавши з державного бюджету кошти на погашення заборгованості з різниці в тарифах, сплатив позивачу заборгованість за спожитий природний газ, що підтверджено платіжним дорученням №19 від 20.05.2014р. (а.с.82).
Позивач перераховані відповідачем кошти прийняв без заперечень, зарахувавши їх в погашення існуючої заборгованості за спожитий газ.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Враховуючи вищевикладене, відповідач остаточний розрахунок здійснив за поставлений природний газ у порядку та строки, передбачені договором №244/30 від 17.02.2014р. купівлі-продажу природного газу, а тому підстави для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013р., та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, відсутні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 р. у справі № 917/2519/14.
Посилання скаржника на те, що договір купівлі-продажу є укладеним на підставі типового договору, а тому договором про організацію взаєморозрахунків не можуть змінюватися його умови, зокрема, в частині способу та порядку розрахунку, не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що відповідно до ч.4 ст. 179 ГК України сторони не мають права відступати від змісту типового договору, проте мають право конкретизувати його умови. Таким чином, сторони змінили умови зобов'язання в частині способу та порядку розрахунків за спожитий природний газ шляхом взаєморозрахунків з погашення різниці в тарифах у відповідності до умов договору про організацію взаєморозрахунків.
Крім того, участь у взаєморозрахунках є правом сторін. Уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони визнали всі обставини, що стали підставою для його укладення. Зокрема, в частині того, що тарифи на відшкодування різниці, з яких проводиться взаєморозрахунок, були економічно необґрунтованими, у зв'язку з чим було об'єктивно неможливим вчасно розрахуватися відповідачу за поставлений природний газ.
За таких обставин доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити з огляду на її безпідставність.
Керуючись ст.ст. 99,103,105 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2016 р.
у справі №916/417/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови складено 29.03.2016
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя С.В.Таран
Суддя В.Б. Туренко