04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" березня 2016 р. Справа№ 910/30865/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Синиці О.Ф.
За участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.
представників сторін:
від позивача - Богдан С.В., дов. № 244 від 22.12.2015 р.;
від відповідача - Демчук О.В., дов. № 14-94 від 18.04.2014 р.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації «Дніпропетровськгаз»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 13.01.2016 року
у справі № 910/30865/15 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації «Дніпропетровськгаз»
до Публічного акціонерного товариства «Національна
акціонерна компанія «Нафтогаз України»
про стягнення 3% річних та інфляційних
у розмірі 2 560 242,81 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року по справі № 910/30865/15 позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» 3% річних у розмірі 181 527,79 грн., інфляційні у розмірі 186 527,92 грн. та судовий збір у розмірі 5 520,86 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року по справі № 910/30865/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2016 року.
У судовому засіданні 22.02.2016 року було оголошено перерву в розгляді справи до 14.03.2016 року.
01.03.2016 року, 16.03.2016 року та 17.03.2016 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» надійшли письмові пояснення щодо поряду нарахування інфляційних втрат.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представник Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року по справі № 910/30865/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
30.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - Газорозподільне підприємство, Позивач, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз») та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Замовник, Відповідач, ПАТ «НАК «Нафтогаз України») було укладено Договір про розподіл природного газу № 14-84-ТН (далі - Договір).
За умовами Договору Газорозподільне підприємство зобов'язалось у лютому 2014 року надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін.
Відповідно до п. 5.5 Договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений Сторонами в Договорі. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Умовами п. 11.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 03.12.2014 року, зазначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників Сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01 лютого 2014 року і діє в частині надання послуг до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані Газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим Договором.
Крім того, додатковими угодами № 1 від 05.02.2014 року, № 2 від 16.04.2014 року, № 3 від 18.04.2014 року та № 4 від 03.12.2014 року до Договору Сторони узгоджували обсяги поставки газу у 2014 та 2015 роках.
Позивачем на виконання умов Договору в період з 28.02.2014 року по 30.09.2015 року надавалися Відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін.
Відповідачем в свою чергу були прийняті надані послуги, що підтверджується Актами наданих послуг з транспортування газу (а.с. 28-43), проте своєчасної оплати за надані послуги не здійснив.
У зв'язку з оплатою наданих Позивачем послуг з прострочкою платежу, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулося до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з позовною заявою, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних, у якій просило суд стягнути з останнього на користь Позивача 3 % річних у розмірі 181 530,25 грн. та інфляційні у розмірі 2 417 430,58 грн. за період з 21.03.2014 року по 15.11.2015 року.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що «за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Зобов'язання виконане належним чином тоді, коли воно виконано відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судова колегія звертає увагу, що належним виконанням зобов'язання боржником у даному випадку є отримання кредитором коштів на власний рахунок або готівкою.
Позивачем в період з 28.02.2014 року по 30.09.2015 року були надані Замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін, а Відповідачем в свою чергу були прийняті надані послуги, що підтверджується Актами наданих послуг з транспортування газу, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Проте Відповідачем була здійснена оплата за надані послуги з прострочкою платежу, що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку Позивача за період січень 2014 року - листопад 2015 року (а.с. 55-59).
Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати та 3 % річних у даній справі були нараховані на суму основного боргу за Договором за кожним актом наданих послуг з транспортування газу окремо.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стосовно стягнення 3 % річних у сумі 181 530,25 грн., то колегія суддів, зробивши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вказаної вимоги та стягнення з Відповідача на користь Позивача 181 527,79 грн. за період з 21.03.2014 року по 15.11.2015 року.
Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 417 430,58 грн. за період з 21.03.2014 року по 15.11.2015 року, колегія судів зазначає наступне.
Листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Згідно з абз. 3 п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як встановлено приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 09.06.2011 року № 38/288, від 01.02.2012 року № 15/065-11).
Враховуючи, що позивач в деяких розрахунках обмежив нарахування інфляційних втрат певним періодом (де мала місце інфляція), а не нараховував за весь час прострочення заборгованості (де мала місце, у тому числі дефляція), а також враховуючи неможливість нарахувати інфляційних втрат за деякими періодами визначеними позивачем, які складають менше місяця та менше 15 календарних днів, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість розрахунку, здійсненого судом першої інстанції, та стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат у сумі 181 527,79 грн. за період з 21.03.2014 року по 15.11.2015 року.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року по справі № 910/30865/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року по справі № 910/30865/15 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/30865/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
О.Ф. Синиця
Повний текст рішення складено 28.03.2016 року.