04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" березня 2016 р. cправа№ 910/16107/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Дронова А.О.
за участю представників:
позивача за первісним позовом - Кравець О.О.
відповідача за первісним позовом - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіс Плюс»
на рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2015 р.
у справі № 910/16107/15 (суддя - Головатюк Л.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продрезерв-Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіс Плюс»
про стягнення 459 833,01 грн
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіс Плюс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продрезерв-Україна»
про стягнення 412 508,35 грн
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Продрезерв-Україна» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіс Плюс» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 313 627,00 грн основної заборгованості за договором поставки № 20150122 від 22.01.2015 р., 94 401,72 грн інфляційних втрат, 48 968,76 грн пені та 2 835,53 грн 3% річних.
В процесі розгляду справи, у липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіс Плюс» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продрезерв-Україна» із зустрічним позовом про стягнення 412 508,35 грн збитків за поставку товару неналежної якості.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2015 р. у справі № 910/16107/15 первісні позовні вимоги задоволено повністю; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіс Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Продрезерв-Україна» та задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач за первісним позовом посилається на те, що у нього відсутній обов'язок з оплати товару неналежної якості, що підтверджується актом від 24.01.2015 р., в якому зазначено, що позивачем за зустрічним позовом було сповіщено відповідача за зустрічним позовом про невідповідність фактичної якості товару, що була заявлена в Декларації виробника в якості доказу повідомлення виробника (постачальника) про неналежне виконання умов договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/16107/15 та призначено її до розгляду на 16.02.2016 р.
22.02.2016 р. від ТОВ «Продрезерв-Україна» надійшло клопотання про участь позивача за первісним позовом у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 р. було задоволено клопотання ТОВ «Продрезерв-Україна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. було оголошено перерву до 17.03.2016 р.
В засідання суду, призначене на 17.03.2016 р., представник відповідача за первісним позовом не з'явився, однак надавав пояснення по суті спору у судовому засіданні 16.02.2016 р.
Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.
Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
22.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продрезерв-Україна» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максіс Плюс» (далі - покупець) було укладено договір поставки № 20150122 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у передбачені договором строки у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти такий товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна, загальна вартість товару вказуються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.
Постачальник гарантує якість товару за умови його належного зберігання (п. 6.1 договору).
Як передбачено п. 6.4 договору, у разі виявлення товару неналежної якості постачальник зобов'язаний замінити неякісний товар.
Відповідно до п. 6.6 договору здача-приймання товару здійснюється сторонами по кількості - відповідно до видаткових накладних на товар, по якості - відповідно до вимог, зазначених у специфікаціях.
В пункті 7.1 договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори, вартість пакування, маркування та інші обов'язкові платежі та витрати постачальника, пов'язані з постачанням товарів.
Ціна на товар, який входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у специфікації (п. 7.2 договору).
Згідно з п. 8.2 договору умови та строки оплати визначаються сторонами і вказуються у специфікаціях.
Як передбачено п. 9.3 договору, у разі несплати вартості товару покупцем у строк, узгоджений сторонами, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення.
Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 договору та закінчується 31 грудня 2015 року (п. 11.2 договору).
Пунктами 1, 5 специфікації № 1 сторони узгодили поставку товару - тушки курки патраної мороженої в кількості 20 234 кг за ціною 15,50 грн з ПДВ на загальну суму 313 627,00 грн. Оплата здійснюється покупцем у розмірі повної 100 % вартості шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем відповідного рахунку.
На виконання умов укладеного договору, 22.01.2015 р. позивач за первісним позовом здійснив поставку товару покупцю, а саме: 20 234 кг тушки курки патраної мороженої на загальну суму 313 627,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 124 від 22.01.2015 р. та товарно-транспортною накладною № 124 від 22.01.2015 р.
Вказані документи були підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками без зауважень.
Поставлений товар був отриманий представником покупця ОСОБА_3 за довіреністю № 16 від 22.01.2015 р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом, на думку позивача за первісним позовом, свої зобов'язання за укладеним договором щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 313 627,00 грн. Відповідач за первісним позовом, у свою чергу, вважає, що ТОВ «Продрезерв Україна» здійснило поставку неякісного товару, а тому правові підстви для оплати у ТОВ «Максіс Плюс» відсутні.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Встановлено, що ТОВ «Максіс Плюс» свої зобов'язання за укладеним договором не виконало належним чином, а саме не розрахувалось за поставлений товар.
ТОВ «Продрезерв Україна», свою чергу, на виконання умов договору здійснило поставку товару на загальну суму 313 627,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 124 від 22.01.2015 р., товарно-транспортною накладною № 124 від 22.01.2015 р.
Таким чином, підписання відповідачем за первісним позовом видаткової накладної № 124 від 22.01.2015 р., згідно договору без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем за первісним позовом цього товару та відповідно породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі.
Факт наявності боргу у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором в сумі 313 627,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем за первісним позовом не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5 специфікації до договору, є таким, що настав, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що первісні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 313 627,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач за первісним позовом нарахував та просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 48 968,76 грн пені.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що у разі несплати вартості товару покупцем у строк, узгоджений сторонами, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення (нарахування неустойки за прострочення поставки партії товару здійснюється за весь період прострочення).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.
Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, відповідно до якого позовна вимога про стягнення пені у сумі 48 968,76 грн підлягає задоволенню, розмір її перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.
Крім того, за неналежне виконання умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2 835,53 грн 3% річних та 94 401,72 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, відповідно до якого вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 2 835,53 грн 3% річних та 94 401,72 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіс Плюс» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продрезерв-Україна» із зустрічним позовом про стягнення 412 508,35 грн збитків за поставку товару неналежної якості.
Відповідно до ст. ст. 611, 623 ЦК України наслідками порушення зобов'язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Факт порушення відповідачем за зустрічним позовом умов укладеного договору - поставки товару неналежної якості матеріалами справи не підтверджений.
За твердженням покупця, 22.01.2015 р. відповідачем за зустрічним позовом було здійснено поставку товару неналежної якості, що підтверджується актом № 87 ветеринарно-санітарного огляду продукції тваринного походження/вантажу від 23.01.2015 р. Згідно з вказаним актом тушка курки патрана охолоджена має колір червонуватий з коричневим відтінком, завітрена, має сильний специфічний запах, непритаманній свіжій сировині даного виду тварин.
У зв'язку з поставкою товару неналежної якості покупець, за його твердженням, зазнав збитків, був змушений заморозити поставлений товар та понести витрати по його зберіганню.
Так, ним було укладено договір оренди № 17 від 01.01.2014 р. з ПАТ «Київський експериментальний м'ясопереробний завод «Дарницький» та понесено відповідні витрати на здійснення орендних платежів.
Також покупцем було укладено з ПАТ «Холодокомбінат № 3» договір оренди холодильної камери № 40/01/к від 01.01.2015 р., відповідно до умов якого, місячна орендна плата становить 7 350,00 грн.
Загальна сума понесених покупцем додаткових витрат, які були зумовлені поставкою неякісної продукції, за розрахунком покупця складає 70 031,09 грн.
Покупець, крім іншого стверджує, що внаслідок поставки продукції неналежної якості ним була упущена вигода (не отримано прибуток) в розмірі 342 477,26 грн за контрактом, укладеним ним з ТОВ «Киргиз тоок» від 21.01.2015 р., за яким покупець мав зобов'язання поставити м'ясо курки вагою 19 500, 00 кг, строк до 09.02.2015 р. і не виконав їх.
З метою встановлення відповідності якості товару, поставленного ТОВ «Прорезерв-Україна» до ТОВ «Максіс Плюс», на виконання умов договору поставки № 20150122 від 22.01.2015 р. місцевим господарським судом було призначено судову товарознавчу експертизу.
Так, відповідно до висновку № 8315 експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 23.10.2015 р. експерти зазначили, що встановити відповідність якості товару, поставленого 22.01.2015 р. ТОВ «Продрезерв-Україна» до ТОВ «Максіс Плюс» відповідно до договору поставки № 20150122 від 22.01.2015 р., на підставі інформації в супровідній документації не видається за можливе у зв'язку з суперечливістю документації стосовно поставки партії тушки курки патраної та внаслідок неможливості однозначно ідентифікувати партію курки, що була надана для огляду та дослідження експерту як таку, що фактично була поставлена 22.01.2015 р. через відсутність будь-якого маркування виробника (постачальника) на момент огляду.
Як було встановлено вище, позивачем за первісним позовом у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного договору було поставлено відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 313 627,00 грн.
Відповідно до ст. ст. 671, 672 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами, товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.
Згідно зі 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ст. 675 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк, після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі не виконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог (ст. 688 ЦК України).
Згідно з п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітража СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування поставленої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним у маркуванні та супровідних документах, що засвідчують якість продукції, отримувач призупиняє наступний прийом продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.
Відповідно до п. п. 16, 18, 19 вищевказаної Інструкції приймач також зобов'язаний викликати для участі в подальшому прийманні та складанні двостороннього акту представника виробника. Повідомлення про виклик представника виробника (відправник) повинно бути направлено не пізніше 24 годин, а у відношенні продукції, що швидко псується негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені, зокрема, договором. Представник іногороднього виробника (відправника) зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж у триденний строк після отримання виклику, без врахування часу на проїзд, якщо інший строк не передбачений у договорі, або зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик у вказаний термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника виробника (відправника).
Поставлений позивачем за первісним позовом по договору товар на суму 313 627,00 грн був прийнятий відповідачем за первісним позовом без зауважень щодо якості товару, при цьому, покупцем при прийнятті товару та виявленні його невідповідної якості не було зупинено приймання товару та не викликано представника виробника для здійснення подальшого приймання товару.
Стосовно посилання скаржника на акт від 23.01.2015 р. в якому зазначено, що позивачем за зустрічним позовом було сповіщено відповідача за зустрічним позовом про невідповідність фактичної якості товару, що була заявлена в Декларації виробника в якості доказу повідомлення виробника (постачальника) про неналежне виконання умов договору, колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Встановлено, що вказаний акт був складений одноособово директором ТОВ «Максіс Плюс». Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення постачальнику повідомлення про неналежну якість товару.
Надані позивачем за зустрічним позовом копії листів вих. № 09/04 - 1 від 09.04.2015 р. та вих. № 06-05-1 від 06.05.2015 р., не можуть бути належними доказами повідомлення відповідача за зустрічним позовом про поставку неякісного товару, оскільки такі листи були направлені в строк понад 3 місяці з моменту здійснення поставки товару.
Доказів, із яких би вбачалося повідомлення у розумний строк, у відповідності до положень ст. 688 ЦК України, позивачем за зустрічним позовом відповідача за зустрічним позовом про поставку неякісного товару (порушення умов договору) матеріали справи не містять.
Всупереч п. 18 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, якою передбачений негайний виклик представника виробника (відправника) товару, що швидко псується після виявлення невідповідності якості товару, ТОВ «Максіс Плюс» повідомило відповідача за зустрічним позовом про неякісність товару тільки через 3 місяці після його отримання.
Стосовно посилання скаржника на договори оренди, на підтвердження фактів понесення позивачем за зустрічним позовом 70 031,09 грн додаткових витрат (збитків), колегія вважає необґрунтованими, оскільки такі договори були укладені до моменту укладання сторонами договору поставки, відтак витрати за такими договорами не підтверджують, за переконанням суду, жодного причинно - наслідкового зв'язку між поставкою товару за договором, укладеним сторонами, та понесеними витратами за договорами, копії яких надав позивач за зустрічним позовом. Крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів понесення витрат за такими договорами, в тому числі на суму 70 031,09 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відмову в повному обсязі у задоволенні зустрічного позову про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 412 508,35 грн збитків за поставку товару неналежної якості, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків у вигляді додаткових витрат і неодержаного прибутку.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіс Плюс» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіс Плюс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2015 р. у справі № 910/16107/15 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/16107/15 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран