73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
22 березня 2016 р. Справа № 923/213/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Муравейник-Транс", м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄВРОМЕГА ТРАНС", м. Херсон
про стягнення 23172,22 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Муравейник-Транс" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄВРОМЕГА ТРАНС" заборгованість у розмірі 23172,22 грн., з якої: 1509,18 грн. - сума 3% річних за порушення термінів сплати штрафних санкцій та 21663,04 грн. - сума інфляційних втрат за порушення термінів сплати штрафних санкцій. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору перевезення № 069-01 від 25.09.2014р. про надання маркетингових послуг та положення ст.ст. 530, 625 ЦК України.
14 березня 2016 року відповідач у справі подав до суду клопотання від 14.03.2016р., в якому просить 22.03.2016р. відкласти розгляд справи, а також просить провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Також 14 березня 2016 року відповідач у справі подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
21 березня 2016 року до суду від позивача у справі надійшли додаткові письмові пояснення щодо дати направлення вимоги про сплату основної суми боргу з урахуванням процентів річних та інфляційних втрат. Дані пояснення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Також 21 березня 2016 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання, в якому позивач просить суд здійснити розгляд справи без його участі, за наявними в справі матеріалами. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.
У пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд також звертає увагу, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Таким чином, неявка 22.03.2016р. у судове засідання представників сторін не унеможливлює розгляд справи № 923/213/16, не є підставою для відкладення її розгляду.
За таких обставин, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Матеріали справи свідчать, що 25 вересня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Муравейник-Транс" (надалі - позивач або експедитор) і товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄВРОМЕГА ТРАНС" (надалі - відповідач або перевізник) був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 069-01 (надалі - договір).
Відповідно до умов п.1.1., предметом договору є надання послуг з перевезення експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажовласників за дорученням експедитора. Умови кожного перевезення обумовлюються у письмовій заявці, яка є невід'ємною частиною договору.
Як свідчать матеріали справи, відповідач порушив свої договірні зобов'язання, що виразилося у порушенні строків доставки вантажу, у зв'язку з чим позивач, 16.03.2015р. звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій в розмірі 126000 грн. та суми компенсації понесених збитків в розмірі 37414,44 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської від 26.05.2015р. у справі № 923/412/15 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄВРОМЕГА ТРАНС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Муравейник-Транс" суму штрафних санкцій у розмірі 126000,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. рішення господарського суду Херсонської області від 26.05.2015 р. у справі № 923/412/15 змінено, позовні вимоги ТОВ "Муравейник-Транс" про стягнення суми штрафних санкцій задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС” на користь ТОВ "Муравейник-Транс" суму штрафних санкцій у розмірі 42000,00 грн. У задоволенні вимог про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 84000,00 грн. відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 26.05.2015 р. у справі № 923/412/15 залишено без змін.
В обґрунтування позовних позивач посилається на ті обставини, що на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р., яка 09.09.2015р. набрала законної сили, господарським судом Херсонської області було видано наказ № 923/412/15 від 23.09.2015р. про примусове виконання рішення. ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні. Суму заборгованості з відповідача було стягнуто в ході виконавчого провадження №49366187/1.
Позивач зазначає, що відповідно до статті 530 ЦК України, з урахуванням вимог статті 625 Цивільного кодексу України, факту направлення відповідачеві вимоги про сплату штрафних санкцій у вигляді претензії №1 від 18.11.2014, факту настання строку сплати штрафних санкцій за договором - це 25.11.2014р., факту направлення позивачем на адресу відповідача вимоги №1112-1 від 11.12.2015р. "Про сплату грошових зобов'язань з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від суми прострочення" до сплати грошових зобов'язань відповідачем, та незадоволення в добровільному порядку відповідачем вказаної вимоги, з відповідача слід стягнути суми інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та проценти річних, згідно наведеного позивачем розрахунку (а.с. 9).
Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань по сплаті штрафних санкцій, позивач, на суму штрафних санкцій у розмірі 42000,00 грн., нарахував відповідачу за період з 25.11.2014р. по 18.02.2016р. 3% річних, які становлять 1509,18 грн., та інфляційні втрати, які становлять 21663,04 грн.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків сплати штрафних санкцій.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо строків доставки вантажу, доведено судом у справі № 923/412/15, а тому в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову.
Предметом позову у справі, що розглядається є вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за період з 25.11.2014р. по 18.02.2016р., нарахованих на суму штрафних санкцій у розмірі 42000,00 грн.
Суд зазначає, що згідно вимог ст. ст. 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 598-609 Цивільного кодексу України не встановлена в якості підстави припинення грошового зобов'язання прийняття судом рішення про стягнення боргу. За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку судом за справою № 923/412/15 встановлено правову природу стягнення коштів у розмірі 42000,00 грн., а саме штрафні санкції. Тому це не є грошові зобов'язання у розумінні вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, чинне законодавство передбачає нарахування індексу інфляції та 3% річних саме за грошовими зобов'язаннями, матеріальними втратами, тощо.
Матеріали справи свідчать, що предметом спору у справі № 923/412/15 було стягнення штрафних санкцій за порушення строків доставки вантажу.
Як вбачається з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі № 923/412/15, з відповідача - ТОВ „Торговий Дім „ЄВРОМЕГА ТРАНС” стягнуто штрафні санкції у розмірі 42000,00 грн.
У даному випадку спір стосується коштів, правову природу яких встановлено судом у справі № 923/412/15, а саме штрафні санкції. Тому це не є грошові зобов'язання у розумінні вимог статті 625 Цивільного кодексу України, а винесенням судом рішення про стягнення штрафу не змінює його правову природу.
Отже, виходячи із положень ст.ст. 11, 509, 625 ЦК України, рішення суду про стягнення штрафних санкцій не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір.
З огляду на викладене, суд вважає хибним висновок позивача, що штрафні санкції у розмірі 42000,00 грн., які були стягнуті за постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. у справі № 923/412/15 є грошовим зобов'язанням на яке позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не відповідають нормам матеріального права України, а тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача від 14.03.2016р. про відкладення розгляду справи, то суд зазначає наступне.
З урахуванням того, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання відповідач був повідомлений заздалегідь двічі, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.
Суд також звертає увагу, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, відповідач також надав суду відзив на позовну заяву. Отже, неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/213/16, не є підставою для відкладення її розгляду
Таким чином, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 28.03.2016р.
Суддя С.В. Нікітенко