79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.03.2016р. Справа№ 914/3965/15
За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
м. Львів
про: стягнення 6 533,79 грн.
Суддя Долінська О.З.
При секретарі Тераз М.В.
За участю представників:
позивача: Чижович І.З. - дов. №2302-вих-2847 від 22.12.2015 року,
відповідача : ОСОБА_3 - дов. №б/н від 24.04.2014 року.
Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, про стягнення 6 533,79 грн. Ухвалою від 19.11.2015 р. (суддя Березяк Н.Є.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.12.2015р.
В судовому засіданні 07.12.2015 р. відкладено розгляд справи на 11.01.2016 року із причин викладених в ухвалі суду від 11.01.2016 року
Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Березяк Н.Є. та з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи, керівником апарату видано розпорядження №11 від 11.01.2016 року «Щодо повторного автоматизованого розподілу справи №914/3965/15».
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями № б/н від 11.01.2016 року в зв'язку із тимчасової непрацездатністю судді Березяк Н.Є., справу №914/3965/15 передано для розгляду головуючому судді - Долінській О.З.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.02.2016 р. за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи з 12.03.2016 р. на 15 календарних днів.
Рух справи відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.
30.12.2015 р. представником відповідача подано відзив на позов (вх. №56846/15 від 30.12.2015 року) та заяву про застосування строку позовної давності по справі №914/3965/15 (вх. №56845/15 від 30.12.2015 р.( а.с. 65)
22.01.2016 року клопотанням про доручення документів (вх. №2550/16 від 22.01.2016 року) представник позивача долучив до матеріалів справи докази, які вимагались судом та заперечення на заяву про застосування строків позовної давності та додаткові пояснення щодо нарахування пені (а.с. 79-81).
25.01.2016 року представником відповідача (за вх. №2591/16) подано суду доповнення до відзиву.
Через канцелярію суду представник відповідача за вх. №4345/16 від 03.02.2016 року подав розрахунок орендної плати, згідно Договору від 02.11.2011 року (а.с. 132-133).
Через канцелярію суду за вх. №573/16 04.02.2016 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, просить збільшити розмір позовних вимог із 6 533,79 грн. на 6 720,45 грн.
В судове засідання 04.02.2016 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить прийняти заяву про збільшення позовних вимог до розгляду і задоволити позов, вимоги ухвал суду виконав.
В судове засідання 04.02.2016 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвал суду виконав. Через канцелярію суду за вх. №559/16 04.02.2016 року представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду даної справи з 12.03.2016 року на 15 календарних днів. Просить задоволити клопотання про продовження строку розгляду справи для надання можливості подати відзив із розрахунками на заяву про збільшення позовних вимог, що подана 03.02.2016 р. Щодо прийняття до розгляду судом заяви позивача про збільшення позовних вимог покладається на розсуд суду. Заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи із врахуванням викладеного вище.
Представник позивача не заперечила проти продовження строку розгляду даної справи і відкладено розгляд справи.
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
З метою повного та всебічного дослідження всіх матеріалів та обставин справи, в забезпечення принципу змагальності учасників судового процесу, суд прийшов до висновку про доцільність продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів і відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Суд ухвалив прийняти заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду, так як вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.02.2016 р. судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду, так як вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України, продовжено строк розгляду справи з 12.03.2016 року на 15 календарних днів.
В судове засідання 24.03.2016 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує із вираховуванням заяви про збільшення позовних вимог просить задоволити позов, із підстав викладених у позовній заяві, в запереченнях на відзив та у заяві про збільшення позовних вимог, вимоги ухвал суду виконав.
В судове засідання 24.03.2016 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвал суду виконав. Проти позову заперечив із підстав викладених у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог (вх. №9835/15 від 12.03.2016 р.). Просить в частині стягнення основної заборгованості по орендній платі та пені провадження припинити. Відмовити позивачу у стягнення заборгованості 6316,93 та пені 403,52 грн. за безпідставністю. Застосувати строки позовної давності при вирішенні спору, про що ним заявлено.
В судовому засіданні 24.03.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.
02.11.2011 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір №332 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007р. № 1100, управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради.
У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчим органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006р., до повноважень департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначений міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.
Згідно п.1 Договору орендодавець надає орендареві право на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі - об'єкт) на умовах оренди та терміни відповідно до виданого дозволу на розміщення об'єктів соціально - культурного, торговельного та іншого призначення у межах м. Львова. Невід'ємною частиною цього Договору є дозвіл на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, розмір орендної площі.
Згідно Договору, відповідачу надано у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності відкритий літній майданчик площею 58,0 кв.м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, вул. Данилишина, 6.
Обов'язок внесення орендної плати орендарем виникає з часу укладення договору оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення(п.3.1. Договору).
Згідно Договору орендар сплачує орендодавцеві плату в сумі 828,73 грн. за користування об'єктом оренди площею 58,0 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця. Розрахункова ставка орендної плати щорічно коригується на рівень інфляції за рік (п.п. 3.2.,3.3. Договору).
Відповідно до п. 2.2.2 Договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору орендар зобов'язаний не встановлювати об'єкт соціально - культурного, торговельного та іншого призначення без дозволу і до його закінчення.
На підставі рішення комісії зі встановлення літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарювання здійснення підприємницької діяльності від 26.09.2011 року, управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, було видано ФОП ОСОБА_1 10 жовтня 2011 року дозвіл №332 на розміщення відкритого літнього майданчика пл. 58,0 м2 за адресою м. Львів, вул. Данилишина, 6.
Відповідно до розділу 7 Договору та Дозволу № 332, термін дії договору та дозволу встановлюється (три сезони):
з 01.04.2011 р. до 31.10.2011 р.
з 01.04.2012 р. до 31.10.2012 р.
з 01.04.2013 р. до 31.10.2013 р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково здійснив оплату орендних платежів, що підтримується позивачем та вбачається з поданої довідки від 28.10.2015р. № 2302-вих-2420. Основна заборгованість відповідача з оплати орендної плати, що нарахована позивачем до стягнення за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2013р. дії Договору, станом на 20.10.2015 року складає 6316,93 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача 403,52 грн. пені.
Доказів повної оплати відповідачем своїх зобов'язань за Договором не подано.
Доказів погашення заборгованості станом на момент розгляду справи в суді сторонами суду не заявлено та не подано.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органами управління у сфері благоустрою населених пунктів є, зокрема, органи місцевого самоврядування.
Згідно із ст.13.Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, зокрема майдани, площі, бульвари, проспекти, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, інші території загального користування.
Відповідно до ст.21 даного Закону елементами благоустрою є, зокрема, покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту.
Згідно ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів.
Керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про благоустрій населених пунктів" та з метою збільшення надходження коштів до міського бюджету міська рада ухвалою №2451 від 05.03.2009р. затвердила Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі - Положення).
Дане Положення розроблене з метою визначення порядку справляння орендної плати за окремі конструктивні елементи благоустрою комунальної власності та встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати або ухилення від неї.
В силу п.1.6 Положення підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є дозвіл, виданий управлінням архітектури департаменту містобудування або іншим уповноваженим органом.
Відповідно до п. 1.5. Положення орендодавцем окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є управління комунальної власності.
Ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009р. затверджено Порядок отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності ( далі - Порядок отримання дозволів).
Відповідно до п. 1.3. Порядку отримання дозволів, дозволи на встановлення відкритих літніх майданчиків видає управлінням архітектури департаменту містобудування на підставі позитивних висновків комісії з видачі дозволів на встановлення відкритих до літніх майданчиків, склад якої затверджується ухвалою міської ради.
На підставі рішення комісії зі встановлення літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарювання здійснення підприємницької діяльності від 26.09.2011 року, управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, було видано ФОП ОСОБА_1 10 жовтня 2011 року дозвіл №332 на розміщення відкритого літнього майданчика пл. 58,0 м2 за адресою м. Львів, вул. Данилишина, 6.
Відповідно до розділу 7 Договору та Дозволу № 332, термін дії договору та дозволу встановлюється (три сезони):
з 01.04.2011 р. до 31.10.2011 р.
з 01.04.2012 р. до 31.10.2012 р.
з 01.04.2013 р. до 31.10.2013 р.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 640 ЦК України).
Таким чином, з аналізу наведених положень вбачається, що частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено загальне правило відповідно до якого договір є укладеним з моменту коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дане загальне правило лише прив'язує момент укладення будь-якого цивільного-правового договору до моменту досягнення згоди з усіх його істотних умов не визначаючи правило, яке б конкретизувало названий момент досягнення згоди. Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Моментом укладення договору є одержанням оферентом відповіді від акцептанта про прийняття пропозиції. Момент одержання відповіді про повне і безумовне прийняття пропозиції укласти договір і момент укладення договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 640 ЦК України, є одномоментними фактами. Визначення моменту одержання відповіді залежить від способу укладення договору. Якщо договір укладається шляхом складання одного документу, момент укладення договору визначається календарною датою підписання цього Договору.
Як вбачається з самого Договору, такий укладено між ФОП ОСОБА_1 та Управлінням комунальної власності лише 02.11.2011р., а відтак саме з цього моменту вважається, що сторони досягли домовленості з усіх його істотних умов і починає свій перебіг строк дії договору.
При цьому, в пункті 7 Договору термін його дії встановлено на 3 роки: з 01.04.2011р. до 31.10.2011р.; з 01.04.2012р. до 31.10.2012р.; з 01.04.2013р. до 31.10.2013р., тобто з дати, яка передувала укладенню Договору оренди.
З огляду на викладене, положення пункту 7 Договору в частині того, що термін його дії встановлено з 01.04.2013р. є таким, що суперечить вимогам ст.ст. 631, 638 та 640 ЦК України.
При цьому судом не беруться до уваги покликання відповідача на положення ч.3 ст.631 ЦК України, якими передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, як на підставу задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Так, зазначеною правовою нормою передбачено лише право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання, а не їх право змінювати дату набрання ним чинності. Надання зворотної сили договору може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, виникли раніше їх юридичного оформлення.
Разом з тим, суду не надано доказів, які б спростовували твердження відповідача про відсутність фактичних відносин між орендарем і орендодавцем та невикористання ФОП ОСОБА_1 об'єкту оренди до підписання Договору.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1І була зареєстрована як ФОП тільки 07.04.2011 року, тобто станом на 01.04.2011 року її як суб'єкта підприємницької діяльності не існувало.
02.11.2011р. між сторонами підписаний Договір № 332 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору орендар зобов'язаний не встановлювати об'єкт соціально - культурного, торговельного та іншого призначення без дозволу і до його закінчення.
Обов'язок внесення орендної плати орендарем виникає з часу укладення договору оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (п.3.1. Договору).
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати 6 316,93 грн., то така підлягає частковому задоволенню в сумі 515,82 грн., яка виникла за період дії Договору внаслідок недоплат орендної плати відповідачем, беручи до уваги період дії Договору та Дозволу №332 та суму внесеної відповідачем орендної плати.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення пені то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п.2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи наведене, заявлену позивачем до відповідача позовну вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі за Договором №332, то така заборгованість виникла у відповідача перед позивачем за період дії Договору №332 станом на 01.09.2015 року. На час прийняття судом рішення у справі, заборгованість існує в сумі 515,82 грн. і відповідачем не погашена. Доказів оплати такої, сторони суду не надали і як зазначив представник відповідача в нього не збереглись такі документи зі спливом строку їх зберігання, в зв'язку із припиненням дії Договору. В зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у зазначеній в позовній заяві сумі.
Однак позивач не надав жодних доказів звернення до відповідача із вимогою про стягнення заборгованості, в межах строків позовної давночті про порушення свого права і не навів поважності причин його пропуску.
Остання оплата була здійснена відповідачем у грудні 2013 р.
Положенням ст. 257 ЦК України, встановлено: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положенням ч.3 ст. 267 ЦК України, передбачено що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.
У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;
3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);
4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);
5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);
6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);
7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положенням ч.4 ст. 267 ЦК України закріплено що сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із позовною заявою в суд 17.11.2015 р., тобто з пропуском строку позовної давності, щодо стягнення пені, що є підставою для відмови у задоволенні позову із врахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності поданої до винесення рішення.
А відтак, суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача пені.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Судовий збір суд покладає на відповідача, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, у відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, площа Галицька, буд 15; ідентифікаційний код юридичної особи 25558625) 515,82 грн. основної заборгованості та 1827,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2015 р.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Долінська О.З.