Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення позовної заяви
"24" березня 2016 р.Справа № 922/818/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши матеріали
позовної заяви Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Світ вітрин", м. Харків
про визнання недійсним договору та повернення майна
Харківська місцева прокуратура № 4 звернулася до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з позовною заявою до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Світ вітрин" про визнання договору недійсним та повернення майна.
Дослідивши подані Харківською місцевою прокуратурою № 4 матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява (вх. № 818/16 від 22.03.2016 року) і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду, виходячи з наступного.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
З 15 липня 2015 року вступив в дію новий Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон), яким були внесені зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України із змінами і доповненнями, внесеними Законом (далі - ГПК України), господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
В ч. 1 ст. 29 ГПК України зазначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Харківська місцева прокуратура № 4 в позовній заяві зазначає, що, оскільки наявні порушення інтересів держави щодо належного користування державним майном, невжиття заходів щодо захисту державного майна від нецільового використання з боку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, у органу прокуратури виникає обов'язок щодо здійснення представницької діяльності.
Втім, суд вважає, що зазначені Харківською місцевою прокуратурою № 4 обставини не підтверджують наявності підстав для представництва, зазначеному в ст. 23 Закону. В даному випадку, Харківською місцевою прокуратурою № 4 жодних доказів з цього приводу не надано, крім того обґрунтувань щодо неможливості Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області представляти самостійно свої інтереси в суді, заявником також не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Харківською місцевою прокуратурою № 4 не дотримано вимог ст. 23 Закону щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п.3 ст. 63 ГПК України.
Крім того, суд зазначає, що вищезазначені матеріали подані з порушенням вимог чинного законодавства, що ставляться до звернення з позовними заявами до суду, а саме п.4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, матеріали додані до позовної заяви не містять доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" пунктом 2.2. зазначено, що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Зокрема, господарським судам слід враховувати, що: 2.2.1. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Досліджуючи матеріали позовної заяви, судом встановлено, що вона містить одну вимогу немайнового характеру, а саме: визнати недійсним договір оренди № 4264-Н від 02.10.2009 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "Світ вітрин" та додаткові угоди № 4 від 31.03.2015 року та № 5 від 29.09.2015 року та одну вимогу майнового характеру, а саме: зобов'язати Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Світ вітрин" звільнити нежитлові приміщення площею 58,00 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 37 (вартістю 193400,00 грн.) та повернути їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206700,00 грн.) та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (1378 грн.).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що на підтвердження оплати даного позову, заявник надав платіжне доручення № 382 від 12.03.2016 року про сплату судового збору в сумі 2 756,00 грн., тобто за дві вимоги немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, згідно договору оренди № 4264-4 від 02.10.2009 року, вартість нежитлового приміщення, яке предметом даного спору становить 103600,00 грн. згідно звіту про незалежну оцінку станом на 03.04.2009 року (п. 1 договору).
В той час, як заявником в прохальній частині позовної заяви було зазначено про вартість майна в сумі 193400,00 грн.
Тобто, Харківська місцева прокуратура № 4 повинна була сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру з урахуванням вартості майна.
Судовий збір, сплачений заявником за одну вимогу в сумі 1378,00 грн. не є достатнім для оплати даної майнової вимоги, оскільки вартість майна зазначена, як у договорі так і у позовній заяві, становить судовий збір, що перевищує мінімальний розмір.
Отже, судом встановлено, що заявник не сплатив судовий збір у встановленому порядку і розмірі.
Вказані обставини згідно п. 4 ст.63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду.
Також, з матеріалів позовної заяви вбачається, що заявником додано, в якості доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу - опис вкладення у цінний лист на адресу: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
З вказаним положеннями Цивільного кодексу України кореспондуються норми Закону України "Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-ІV від 15.05.2003 р. (у редакції Закону № 2452-ІV від 03.03.2005 р.), згідно зі статтею 1 якого місцезнаходженням юридичної особи також є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи виступають від її імені.
Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців").
У разі зміни місцезнаходження особи вносяться відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто місцезнаходженням сторони є адреса останньої, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Враховуючи викладене, юридичною адресою сторони є адреса її місцезнаходження, що зазначається в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.03.2016 року, місцезнаходженням відповідача, а саме Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Світ вітрин" (код ЄДРПОУ 25612187) є: проспект Науки (Леніна), буд. 40, м. Харків, 61166.
Однак, заявником не подано доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на юридичну адресу відповідача (проспект Науки (Леніна), буд. 40, м. Харків, 61166).
Відповідно до статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, як підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, в редакції змін, внесених Законом України № 3382-VІ від 19.05.2011 року, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позову не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Судом крім того встановлено, що позовну заяву підписано в.о. керівника місцевої прокуратури молодим радником юстиції ОСОБА_1, в той час, як в матеріалах позовної заяви відсутні докази на підтвердження повноважень даної особи щодо підписання позовної заяви.
Відповідно до пункту 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становище якої не вказано.
Отже, вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви заявникові.
Дотримання вимог викладених в ст.ст.54-58 ГПК України є обов'язком позивача, позов повинно бути подано в установленому законом порядку.
Керуючись ст. ст. 56, 57, п. п.1, 3, 4, 6 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України,
Повернути позовну заяву Харківській місцевій прокуратурі № 4, м. Харків (вх. № 818/16 від 22.03.2016 року) разом із доданими до неї документами всього на 23 аркушах, в тому числі платіжне доручення № 382 від 12.03.2016 року про сплату судового збору в розмірі 2756,00 грн. на 1 аркуші.
Суддя ОСОБА_2
922/818/16
Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення (ст.63 ГПК України).