ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
24 березня 2016 року Справа № 913/37/16
Провадження №4/913/37/16
За позовом
Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 8 845 339 грн. 39 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Старкова Г.М.
Секретарь судового засідання ОСОБА_1
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_2 - заступник начальника відділу позовної роботи управління юридичного забезпечення Департаменту юридичного забезпечення та роботи з контрагентами, довіреність № 138/16 від 01.02.2016.
від відповідача - представник не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012 в сумі 11 283 391 грн. 18 коп., з яких: борг в сумі 7 779 480 грн. 33 коп., пеня в сумі 1358 954 грн. 41 коп.; штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 1616 301 грн. 44 коп., 3 % річних в сумі 176290 грн. 35 коп.
Позов мотивований фактом невиконання відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012 в частині оплати заборгованості у вигляді основного боргу згідно графіка.
Представником позивача подано до суду, згідно штемпелю господарського суду Луганської області 25.01.2016 вхідний № б/н 31/13-231, заяву про зменшення розміру позовних вимог № 31/13-231 від 22.01.2016, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012 в сумі 5277199 грн. 82 коп.; пеню в сумі 1358 954 грн. 41 коп., штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 186 062 грн. 71 коп., всього на суму 8845339 грн. 39 коп.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Заява позивача про зменшення позивних вимог судом прийнята, тому позовними вимогами у справі є вимоги: про стягнення з відповідача заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012 в сумі 8845339 грн. 39 коп., з яких: основний борг в сумі 5277199 грн. 82 коп.; пеня в сумі 1358 954 грн. 41 коп., штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 186 062 грн. 71 коп.
Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2016 позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав у повному обсязі.
Крім того, Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в зазначеній заяві просить суд в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог повернути надмірно сплачений судовий збір в сумі 36 570 грн. 78 коп. відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Представником відповідача до канцелярії господарського суду Луганської області 04.02.2016 згідно штемпелю вхідний № 1039/16 подано відзив на позовну заяву № 01-02-54/170 від 02.02.2016 з додатковими документами, в якому позивач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на п. 3.2, п. 4.1 договору про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012.
Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що в результаті проведення бойових дій на території Луганської області були пошкоджені газопроводи, які перебувають на обслуговуванні в структурних підрозділах Товариства. Загалом пошкоджено 637 газопроводи. Події, які відбуваються на території обслуговування товариства - Луганської області мають негативний вплив не тільки на постачання природного газу, але й на безпеку експлуатації систем газопостачання. Товариство, як газотранспортне /газорозподільне підприємство зобов'язано обслуговувати газопроводи, які знаходяться в експлуатації, забезпечувати безперебійне газопостачання, контролювати та підтримувати безпеку газотранспортної системи.
На даний час з підстав настання форс мажорних обставин підприємство не може нормально провадити господарську діяльність та належним чином відповідати за зобов'язаннями перед контрагентами. Відповідно до п.3.2. договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-171 від 28.05.2012 сторони звільняються від відповідальності у випадку настання обставин непереборної сили та відповідно до п.4.1. у випадку виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин
Настання обставин непереборної сили підтверджується рішенням Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, пожежі та інших видів стихійного лиха, Торгово-промисловою палатою України, висновками інших органів, що уповноважені засвідчувати обставини форс-мажору згідно із законодавством (п.4.4. договору).
Також відповідач зазначив, що товариство не мало можливості повідомити відповідача про обставини форс-мажору, оскільки починаючи з липня 2014 року внаслідок проведення активних бойових дій майже постійно була відсутня електроенергія.
Відповідач посилаючись на положення ст. 617 Цивільного кодексу України вважає, що події на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, тому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Представником позивача до канцелярії господарського суду Луганської області 15.02.2016 згідно штемпелю вхідний № 1414/16 подано заперечення на відзив на позовну заяву № 31/13-512 від 10.02.2016, в якому позивач заперечує про доводи відповідача щодо наявність обставин непереборної сили та просить суд задовольнити вимоги викладені в позовній заяві. В обґрунтування заперечення на відзив на позовну заяву позивачем подано судову практику у подібних правовідносинах.
Позивач заперечує проти доводів та вимог викладених у відзиві на позовну заяву, щодо впливу дії форс-мажорних обставин на порядок нарахування та стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, позивач посилаючись на ст.625 ЦК України та п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів. Стосовно зменшення неустойки, позивач, посилаючись на ч.3 ст.551 ЦК України, зазначає, що єдиною умовою для зменшення розміру неустойки є підтверджений факт, що її розмір значно перевищує розмір збитків кредитора, або за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Щодо впливу дії форс-мажорних обставин на порядок нарахування та стягнення неустойки, позивач, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.2016 подав клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Згідно із ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Суд ухвалою господарського суду Луганської області від 22.02.2016 у справі №913/37/16 задовольнив вищезазначене клопотання представник відповідача та продовжив строк розгляду справи на 15 днів до 26 березня 2016 року (включно).
Представником позивача до канцелярії господарського суду Луганської області 22.03.2016 згідно штемпелю вхідний № 2467/16 подано письмове пояснення, яке судом розглянуте та долучено до матеріалів справи.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників позивача та відповідача, суд
Заява позивача щодо зменшення розміру позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.
Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012 в сумі 5277199 грн. 82 коп.; пеню в сумі 1358 954 грн. 41 коп., штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 186 062 грн. 71 коп.
Новою ціною позову вважати: заборгованість за договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012 в сумі 8845339 грн. 39 коп.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі за текстом - Кредитор, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” (далі за текстом - Боржник, відповідач) був укладений договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-171 від 28.05.2012 (далі за текстом - Договір). За умовами якого кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу( надалі - «реструктуризація»), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу № 06/09-2150 від 31.12.2009 (надалі- договір поставки природного газу) (п.1.1 договору).
Відповідно до п.2.1 договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 цього договору, складає 109 827 957 грн. 92 коп., станом на 31.03.2012, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.
Згідно із п. 2.2 договору боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану в п. 2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - Графік). Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що у випадку, якщо у боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Сторони узгодили, що за невиконання або за неналежне виконання умов цього договору вони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України (п. 3.1 договору).
Станом на 21.01.2016 прострочена сума основного боргу відповідача перед позивачем, з урахуванням простроченого зобов'язання за грудень 2015 року в сумі 457616 грн. 49 коп., становить 5277199 грн. 82 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Враховуючи часткове погашення відповідачем суми боргу щодо платежів за період: травень 2012 року - червень 2014 року, заборгованість за основним боргом, що заявлена до стягнення, утворилась за зобов'язаннями за період: липень 2014 року - грудень 2015 року (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідач свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконав, тому заборгованість відповідача перед позивачем складає 5277199 грн. 82 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до п. 3.4 договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2 цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Згідно п.3.5 договору боржник зобов'язується відшкодувати кредитору збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань щодо погашення заборгованості відповідно до порядку, встановленого п. 2.2 цього договору.
Позивач відповідно до умов договору нарахував відповідачу пеню в сумі 1358 954 грн. 41 коп. за період з 01.01.2015 по 25.12.2015, штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп.(згідно наданого позивачем розрахунку).
Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором, що становить 3% річних в сумі 186 062 грн. 71 коп. за період з 28.06.2014 по 21.01.2016, інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп. за період серпень 2014 - грудень 2015 року(включно) (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
У зв'язку з тим, що відповідач умови вказаного договору не виконав, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості в сумі 8845339 грн. 39 коп., з яких: основний борг в сумі 5277199 грн. 82 коп.; пеню в сумі 1358 954 грн. 41 коп., штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 186 062 грн. 71 коп.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови договору за договором про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012 та положення ст.ст. 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-217,232, 264-265 Господарського кодексу України.
Оцінивши за матеріалами справи доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2, ст.11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК)).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч 1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-171 від 28.05.2012 позивач, як кредитор, та відповідач, як боржник, домовились про розстрочення погашення заборгованість в сумі 109827957 грн. 92 коп., за договором поставки природного газу №06/09-2150 від 31.12.2009, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеному у п.2.2 договору (а.с.17-22). Згідно з графіком погашення заборгованості відповідач зобов'язаний сплачувати кожного місяця грошові кошти, однак останній, як боржник, свій обов'язок в повному обсязі щодо своєчасного погашення заборгованості у встановленій п.2.2. договору строк не виконав.
Станом на 21.01.2016 прострочена сума основного боргу відповідача перед позивачем, з урахуванням простроченого зобов'язання за грудень 2015 року в сумі 457616 грн. 49 коп., становить 5277199 грн. 82 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Враховуючи часткове погашення відповідачем суми боргу щодо платежів за період: травень 2012 року - червень 2014 року, заборгованість за основним боргом, що заявлена до стягнення, утворилась за зобов'язаннями за період: липень 2014 року - грудень 2015 року(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо погашення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-171 від 28.05.2012 не надав.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-171 від 28.05.2012, а також положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо своєчасного погашення заборгованості. За таких обставин позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 5277199 грн. 82 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.4 договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2 цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Згідно із п. 3.5 договору боржник зобов'язується відшкодувати кредитору збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань щодо погашення заборгованості відповідно до порядку, встановленого п. 2.2 цього договору.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до п.1 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом було перевірено надані позивачем розрахунки пені, штрафу з якими суд погоджується, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1358 954 грн. 41 коп. за період з 01.01.2015 по 25.12.2015, штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп. є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з наведених норм ч.2 ст.625 ЦК України,, слід визначити, що нарахування позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний період у зв'язку із простроченням сплати грошового зобов'язання, яке було припущено відповідачем, є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 186 062 грн. 71 коп. за період з 28.06.2014 по 21.01.2016, інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп. за період серпень 2014 - грудень 2015 року (включно) (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) слід задовольнити.
Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась.
Стосовно наданих заперечень відповідача на позовні вимоги слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до положень наказу АТЦ при СБУ № 33/6/а від 07.10.2014 “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення” визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: щодо Донецької і Луганської областей - з 07 квітня 2014 року.
Відповідно до преамбули Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Частиною першою статті 1 зазначеного Закону визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, м. Сєвєродонецьк та м. Луганськ є населеними пунктами, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Таким чином, відповідач є підприємством, яке здійснює свою діяльність на території, де проводиться антитерористична операція.
Прострочена заборгованість, як було зазначено у позовній заяві № 31/13-4910 від 30.12.2015, виникла за період з липня 2014 року по грудень 2015 року (включно), тобто у період проведення антитерористичної операції, отже, враховуючи вищенаведене, положення вказаного Закону повністю розповсюджуються на правовідносини, що виникли у даній справі.
Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції.
Згідно положень п. 2 ст. 14-1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо”.
Відповідно до умов п. 4.1 договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-171 від 28.05.2012у випадку виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час виконання зазначених обставин. Настання обставин непереборної сили, підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України (п. 4.4 Договору).
Відповідно до положень ст. 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно п. 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо (п. 3.2 зазначеного Регламенту).
Таким чином, єдиною підставою для звільнення від відповідальності за договором у вигляді сплати неустойки, згідно положень чинного законодавства та враховуючи зміст правовідносин у даній справі, може бути виключно Сертифікат Торгово-промислової палати України, виданий з урахуванням вимог вказаного Регламенту та Закону України “Про торгово-промислові палати в України”, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин щодо зобов'язань саме за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-171 від 28.05.2012 .
Додатково слід зазначити, що наявність відповідного Сертифікату Торгово-промислової палати України не звільняє особу від відповідальності за невиконання зобов'язань, оскільки останнє можливе в сукупністю з наявністю також і умов звільнення від такої відповідальності, так як Сертифікат Торгово-промислової палати України є лише формою посвідчення підстав звільнення від відповідальності.
Враховуючи положення чинного законодавства, особа може бути звільнена від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язання (не грошового) за наявності обставин непереборної сили (форс-мажору) лише у випадку наявності одночасно як підстави (обставини непереборної сили підтвердженої документально), так і умов звільнення від такої відповідальності, а саме: наявності надзвичайного і невідворотного характеру обставини непереборної сили; неможливості попередити за даних умов завдання шкоди; причинного зв'язку між цими обставинами, понесеними збитками та абсолютною неможливістю виконання грошового зобов'язання.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подавався відповідний Сертифікат Торгово-промислової палати України, як документ, що за законодавством підтверджує настання форс-мажорних обставин та єдина законна підстава для звільнення від відповідальності підприємства за спірним договором, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, у вигляді сплати неустойки у зв'язку з неналежним виконанням умов договору.
У судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про зменшення розміру неустойки.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій (ст.233 Господарського кодексу України).
Таким чином, єдиною умовою для зменшення розміру неустойки є підтверджений факт, що її розмір значно перевищує розмір збитків кредитора, або за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували або спростовували той факт, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора.
Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.
Вказані обставини в сукупності визначають виняткові випадки (інші обставини, які мають істотне значення) для зменшення неустойки, про які іде мова у ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Дані обставини є подібними тим, що з'ясовуються при вирішенні питання про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду.
Відповідачем не проведено інвентаризацію матеріальних цінностей, активів і пасивів, яка б надала змогу встановити наявність або відсутність майна на балансі підприємства; не подається фінансова звітність про результати роботи, про що зазначено самим відповідачем у письмових поясненнях.
Таким чином, зазначені відповідачем обставини не є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення”.
Згідно ст. 616 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Але в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, або що кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
За таких підстав клопотання про зменшення штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх розрахунком, позов підлягає задоволенню в повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
У судовому засіданні 24.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 132680 грн. 09 коп. покладаються на відповідача.
Представником позивача до суду подано клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачений позивачем у розмірі 36 570 грн. 78 коп.
Судовий збір сплачений позивачем в сумі 36 570 грн. 78 коп. підлягає поверненню за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” про стягнення 8 845 339 грн. 39 коп. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, вул. Гагаріна, буд. 87, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 05451150 на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 31301827, основний борг в сумі 5277199 грн. 82 коп.; пеню в сумі 1358 954 грн. 41 коп., штраф у розмірі 352364 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 1670757 грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 186 062 грн. 71 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.
Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 29.03.2016.
Суддя Г.М.Старкова