про повернення позовної заяви
29.03.2016
Справа № 920/320/16
Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю., розглянувши матеріали
за позовом Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» (с. Словечне, Овруцький район, Житомирська область)
до - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТОЛ» (м. Суми)
про стягнення 12957 грн. 79 коп.,
При зверненні до суду позивачем порушені норми Господарського процесульного кодексу України (надалі - ГПК), а саме:
Частиною 3 ст. 57 ГПК України передбачено обов'язок позивача надавати суду, як документи, що додаються до позовної заяви, докази сплати судового збору.
Згідно до ст.43 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 36 ГПК письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Оригіналом паперового документу вважають той примірник документа, що першим набуває юридичної сили. Копією визначено документ, що містить точне знакове відтворення змісту документа чи документованої інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак. При цьому розмежовуються поняття «копія документу» та «засвідчена копія документу». Юридичну силу має тільки засвідчена копія документу після проставлення на ній необхідних реквізитів.
Позивач повинен обґрунтувати факт сплати судового збору належними та допустимими доказами.
Позивачем не подані докази сплати судового збору у встановленому порядку.
Перерахування судового збору здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Платіжні доручення на безготівкове перерахування судового збору мають містити відомості про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором.
Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Платіжне доручення повинно містити всі інші реквізити, встановлені для такого виду документу.
Вищезазначене міститься також і в п. 2.20, п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».
Як доказ сплати судового збору, позивач надає не оригінал, а електронну копію платіжного доручення від 18.02.2016 № 53 про сплату 1378 грн.
Відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Пункт 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" містить припис, відповідно до якого при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
При визначенні виду електронного документу (оригінал чи копія) істотне значення має час підпису уповноваженою особою, тобто момент надання документу юридичної сили.
Вищезазначений порядок встановлений Постановою Кабінету Міністрів України 26.05.2004 № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу».
Позивачем подане платіжне доручення, на якому відсутні як відмітки банку про їх одержання, так і будь-які докази того, що вони продубльовані саме з електронних розрахункових документів.
Як і паперовий, так і електронний документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Електронний документ повинен бути аналогом паперового документу та забезпечувати виконання аналогічних функцій паперового документу у цивільному обігу.
Для виготовлення паперового документу, так і для засвідчення вірності його копії використовуються вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів встановлені в ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів».
В паперовій копії електронного документу необхідно зазначати про те, що це є копія, зробити помітку про посаду та прізвища (ПІБ) особи, що підписала електронний документ, при необхідності зробити помітку про наявність печатки із зазначенням її реквізитів, а також особливі реквізити, що допоможуть вести облік видачі цих копій, до яких слід віднести: помітку про номер і дату реєстрації електронного документу, дату і час роздруку паперової копії електронного документа із зазначенням найменування організації, ПІБ особи, що завірила паперову копію електронного документа.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що подані платіжні доручення не можуть вважатись належним та допустимим доказом сплати судового збору, в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК, оскільки платіжне доручення не оформлене у відповідності до вищезазначених правових норм.
Оскільки позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку, а саме надана копія, а не оригінал, яка не може бути належним та допустимим доказом сплати судового збору, то суд повертає позовні матеріали без розгляду позивачу, на підставі п. 4 ст. 63 ГПК.
Крім того, відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед порушенням провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Проте, оскільки вищезазначена копія платіжного доручення не приймається судом до уваги, то суд не може перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд повідомляє позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає подальшому зверненню з нею після усунення допущених порушень.
Керуючись п. 4 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні матеріали повернути позивачу без розгляду.
Додаток: позовна заява від 15.12.2016 № 98 на 2 аркушах, з додатками на 21 аркушах, в тому числі: копія платіжного доручення від 18.02.2016 № 53, опис вкладення від 23.03.2016, фіскальний чек від 23.03.2016; поштовий конверт.
Суддя О.Ю. Резніченко