"21" березня 2016 р.Справа № 921/12/16-г/16
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
Розглянувши справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", пров. Шевченка, 12, м. Київ
до відповідача: Фермерського господарства "Делитканич" вул. Польова, 20, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність №09-32/715 від 23.12.2015 року.
відповідача: ОСОБА_2- довіреність № без номера від 20.03.2016 р.
Суть справи.
Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань, які знаходяться в матеріалах справи.
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" пров. Шевченка, 12, м. Київ звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства "Делитканич" вул. Польова, 20, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область про cтягнення заборгованості в сумі 261 205 грн. 07 коп., з яких:
-37 312 грн. 31 коп. - заборгованість по кредиту,
-169 701 грн. 37 коп. - заборгованість за процентами,
-9 956 грн. 76 коп. - пеня за простроченим кредитом,
-44 234 грн. 63 коп. - пеня за простроченими процентами,
-3 918 грн. 07 коп. судового збору.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
17.03.2016 року від позивача надійшов лист № 09-1/43 від 17.03.2016 року, в якому позивач просить суд, зокрема, відмовити в задоволенні клопотання ФГ "Делитканич" щодо застосування загальної позовної давності строком у три роки по стягненню кредиту та процентів за користування кредитом та спеціальної позовної давності в один рік по стягненню пені за простроченим кредитом та пені за простроченими відсотками, задовольнити позовні вимоги банку, викладені в позовній заяві № 09-1/386 від 16.12.2015 року.
В судове засідання представник відповідача з'явився, просив суд в задоволенні позову відмовити.
В ході розгляду справи представнику позивача та представнику відповідача роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України. Також роз'яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.81-1 ГПК України не проводилась за відсутності відповідних клопотань представника позивача та представника відповідача .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
Згідно пункту 1 статті 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (нова редакція), дата реєстрації 04.09.2015 року,затверджено Загальними зборами акціонерів 20 серпня 2015(протокол №37), погоджено Національним банком України 27 серпня 2015 року, відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів банку від 21.05.2009 (протокол №25) найменування Банку (Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) змінене на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відповідає за зобов'язаннями та користується правами, набутими Банком в період його діяльності як Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку та Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), відповідно до чинного законодавства.
03 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), далі-"Банк" та Фермерським господарством "Делитканич", далі- «Позичальник» було укладено кредитний договір №03-1/66 , згідно п.п.2.1. п.2 якого "Банк" надає "Позичальнику" кредит у сумі 77944 гривень на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п.п.2.2.п.2 кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 02 квітня 2009 року. Повернення кредиту повинно здійснюватися "Позичальником" частинами у відповідності до наступного графіку:
-15400 грн.- 1 квартал 2007 року;
-15400 грн.- 4 квартал 2007 року;
-15400 грн.- 1 квартал 2008 року;
-15400 грн.- 4 квартал 2008 року;
-16344 грн.- 02 квітня 2009 року.
У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.3.4. цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.
Кредит надається з наступним цільовим призначенням: придбання с/г техніки.
Згідно п.п.3.1.п.3 кредитного договору кредит надається "Банком" "Позичальнику" шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) "Позичальника" безпосередньо з позичкового рахунку №20636352684072, відкритого "Банком" в філії "Тернопільське Центральне відділення Промінвестбанку, код Банку 09338427, на рахунки контрагентів "Позичальника" відповідно до цільового призначення кредиту.
Відсотки за користування кредитом сплачуються "Позичальником" виходячи із встановленої "Банком" відсоткової ставки у розмірі 17% відсотків річних (п.3.2. кредитного договору).
Згідно п.3.3. кредитного договору нарахування "Банком" відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів "Позичальника" з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Згідно п.3.4. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються "Банком" 10,20 числа та в останній робочий день поточного місяця та сплачуються "Позичальником" щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця на рахунок №20681352684072, відкритий "Банком" в філії "Тернопільське Центральне відділення Промінвестбанку", МФО 338426, у випадку дострокового погашення процентів - на рахунок 36002301684072 код "Банку" 09338427.
Згідно п.3.5. кредитного договору у випадку порушення "Позичальником" встановленого п.2.2. цього договору строку погашення одержаного кредиту "Позичальник" надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 34% відсотків річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюються згідно п.3.3., 3.4. цього договору.
У відповідності до п.6.1.,п.6.5. кредитного договору №03-1/66 від 03 квітня 2006 року відповідно цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін; діє до повного повернення "Позичальником" кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та до повного виконання "Позичальником" будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.
В подальшому до кредитного договору між сторонами було укладено:
-Договір про внесення змін №1 від 03 травня 2006 року, згідно п.1.1. якого сторони, зокрема, дійшли згоди внести зміни та доповнення до п.3.11. кредитного договору №03-1/66 від 03 квітня 2006 року, виклавши їх в такій редакції:
-"3.11.Забезпеченням кредиту є власне майно ФГ "Делитканич" -трактор МТЗ-282 УК 1998 року випуску державний №ТА12263, заставною вартістю 57000,00 грн., агрегат ґрунтообробний дисковий АГ-2,4-20, заставною вартістю 11,0 тис. грн.,автомобіль марки ЗІЛ-ММЗ 4502,1989 р.в., державний №ВО6405АС, заставною вартістю 21,0 тис.грн.
Договір про внесення змін №1 від 03 травня 2006 року є невід'ємною частиною кредитного договору №03-1/66 від 03 квітня 2006 року (п.2 Договору про внесення змін).
03.04.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), надалі - "Заставодержатель" та Фермерським господарством "Делитканич", надалі - "Заставодавець" було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 3456, у відповідності до п. 1.1 р.1 якого цей договір забезпечує вимоги "Заствоводержателя", що випливають з Кредитного договору № 03-1/66 від 03 квітня 2006 року (далі - Кредитний договір), укладеного між "Заставодержателем" та Фермерським господарством "Делитканич", а також усіх договорів про внесення змін і доповнень до нього, за умовами якого останній зобов'язаний "Заставодержателю" до другого квітня 2009 року повернути кредит у суму 77344 грн., проценти за користування ним в розмірі 17% річних, комісійну винагороду за управління кредитом, в тому числі проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 34% річних, а також сплатити неустойку (штрафи, пеню) та відшкодувати "Заставодержателю" всі збитки. понесені ним внаслідок невиконання "Заставодавцем" умов Кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.
Повернення кредиту повинно здійснюватися частинами у відповідності до наступного графіку:
-15400 грн.- 1 квартал 2007 року;
-15400 грн.- 4 квартал 2007 року;
-15400 грн.- 1 квартал 2008 року;
-15400 грн.- 4 квартал 2008 року;
-15400 грн.- 02 квітня 2009 року.
Крім цього, заставою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу цього договору.
Дія застави за даним договором зберігається до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно п. 1.2 р. 1 договору застави Предметом застави за даним договором є: трактор МТЗ-282, 1998 року випуск, заводський № 577048, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний №ТА12263, що належить "Заставодавцю" на праві свідоцтва про реєстрацію машини АБ № 253346, виданого та зареєстрованого Тернопільською районною інспекцією держтехнагляду Тернопільської облдержадміністрації 14 березня 2006 року, заставною ціною 57000 грн., надалі Предмет застави.
В п. 1.3 р. 1 договору застави визначається, що на момент укладення цього договору вартість Предмета застави складає 57000 грн., яка встановлена за домовленістю сторін.
У відповідності до п. 5.1 р. 5 договору застави "Заставодержатель" набуває право звернення стягнення на Предмет застави та його реалізацію у наступних випадках, зокрема:
- якщо у момент настання строку виконання "Заставодавцем" зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до п. 2.2 Кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум відсотків за користування кредитом (сум комісійної винагороди за управління кредитом) (у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.
В п. п. 5.2.2 п. 5.2 р. 5 договору застави передбачено, що "Заставодержатель" може безпосередньо звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до господарського суду з позовом про звернення стягнення на Предмет застави та його реалізацію.
Згідно п. 7.2 р. 7 договору застави, цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
У відповідності до п. 7.3 р. 7 договору застави цей договір діє до повного виконання зобов'язань "Заставодавцем" за Кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права застави у випадках, що прямо передбачені чиним законодавством.
03.05.2006 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін та доповнень до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 03 квітня 2006 року по реєстру № 3456, у відповідності до п. 1.2 якого Предметом застави за даним договором є: трактор МТЗ-282, 1998 року випуску, заводський № 577048, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний №ТА12263, що належить "Заставодавцю" на праві свідоцтва про реєстрацію машини АБ № 253346, виданого та зареєстрованого Тернопільською районною інспекцією держтехнагляду Тернопільської облдержадміністрації 14 березня 2006 року, заставною ціною 57000 грн., автомобіль марки ЗИЛ-ММЗ 4502, 1989 року випуску, шасі № 2869460, реєстраційний №ВО 6405 АС, що належить "Заставодавцю" на підставі свідоцтва про реєстрацію тз РСА №107914, виданого та зареєстрованого Тернопільським МРЕВ 21 квітня 2006 року, заставною ціною 21000 грн.; агрегат грунтообробний дисковий АГ-2,4-20, що належить "Заставодавцю" на підставі видаткової накладної № ФО-04722 від 13 квітня 2006 року та довідки, виданої "Заставодавцем" 03 травня 2006 року, заставною ціною 11000 грн., надалі Предмет застави.
В п. 1.3 р. 1 договору застави визначається, що на момент укладення цього договору вартість Предмета застави складає 89000 грн., яка встановлена за домовленістю сторін.
Як стверджує позивач у позовній заяві, 07.06.2008 року Банк звернувся до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про вчинення виконавчого напису на суму 82 674 грн. 95 коп. (з яких, зокрема, неповернутий кредит - 77 944 грн. та заборгованість по несплачених процентах - 3230 грн. 95 коп.) шляхом звернення стягнення на заставне майно.
24.06.2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3765 про звернення стягнення на майно, а саме: трактор МТЗ-282, 1998 року випуск, заводський № 577048, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний №ТА12263, автомобіль марки ЗИЛ-ММЗ 4502, 1989 року випуску, шасі № 2869460, реєстраційний №ВО 6405 АС, агрегат грунтообробний дисковий АГ-2,4-20, що належить Фермерському господарству "Делитканич" (код ЄДПОУ 33282115), місцезнаходження: село Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2015 року Відділом Державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (при примусовому виконанні Виконавчого напису № 3765, виданого 24.06.2008 Приватним нотаріусом ОСОБА_3, згідно якої встановлено, що вантажний автомобіль самоскид ЗІЛ-ММЗ 4502, реєстраційний №ВО 6405 АС, 1989 року випуску, агрегат грунтообробний АГ-2,4-20, 2006 року випуску, заводський № 2788 реалізовані через електронні торги, грошові кошти в сумі 45362 грн. 64 коп. перераховані ПАТ "Промінвестбанк" згідно платіжних доручень: №486 від 21.04.2015 р. - 24389 грн. 71 коп., № 470 від 21.04.2015 р. - 20972 грн. 93 коп.; трактор МТЗ -282 УК відсутній.
Згідно ст.24 Закону України "Про заставу" у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Як стверджує позивач у позовній заяві, станом на 01.12.2015 року відповідно до умов кредитного договору позивач має обґрунтовані грошові вимоги до відповідача, зокрема, на суму 37 312 грн. 31 коп. основного боргу по кредиту.
22.01.2016 р. від позивача до матеріалів справи поступили Письмові пояснення №09-1/11 від 22.01.2016 р., в яких зазначено, зокрема, що після 03.05.2006 року зміни до кредитного договору та договору застави не вносились.
Також в даних Поясненнях позивач зазначає, зокрема, що за рахунок отриманих у виконавчому провадженні від органів ДВС коштів відшкодовано витрати на вчинення виконавчого напису: плата за вчинення виконавчого напису в сумі 688 грн. 26 коп., державного мита в сумі 811 грн. 74 коп., погашено 3230 грн. 95 коп. - заборгованості по відсотках за період з 31.12.2008 р. по 02.04.2008 року та заборгованості по кредиту в розмірі 40631 грн. 69 коп., всього - 45362 грн. 64 коп.
Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2016 року в усному порядку зазначив, що усі додаткові угоди до кредитного договору долучені до позовної заяви, а додатки не укладались. До договору застави укладався лише один договір про зміни до договору застави, який долучено до позовної заяви, інших договорів та додаткових угод не укладалось (протокол судового засідання від 25.01.2016 року)
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивачем до матеріалів справи надана Довідка №09-1/11 від 22.01.2016 року про відсутність сплати боргу після 01.12.2015 року (додаток до супровідного листа №09-1/11 від 22.01.2016 року), в якій повідомляється про те, що заборгованість Фермерського господарства "Делитканич" по кредиту, процентам, пені відповідно до кредитного договору №03-1/66 від 03 квітня 2006 року по наданим до позовної заяви №09-1/386 від 16.12.2015 розрахункам після 01.12.2015 року по 22.01.2016 року не погашалась.
1.На виконання умов кредитного договору Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", (позивач у справі) було надано - Фермерському господарству "Делитканич" (відповідач у справі) кредитні кошти в сумі 77944 грн., що підтверджується:
- банківською випискою з позичкового рахунку № 20636352684072, платіжними дорученнями № 33 від 04.04.2006 р. на суму 13680 грн., № 32 від 04.04.2006 р. на суму 54000 грн., № 40 від 03.05.2006 р. на суму 10264 грн. (належним чином засвідчені копії банківської виписки та платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується заборгованість за кредитом на суму 37312 грн. 31 коп., що підтверджується Випискою "Рух коштів за період 01.08.2005 по 01.01.2016, рахунок : 9611030146233, Валюта: 980, Клієнт: 33282115 - ФГ Делитканич, Довідкою-розрахунком загальної суми боргу та іншими матеріалами справи.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 37312 грн. 31 коп. заборгованості по кредиту підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать нормам чинного законодавства та умовам кредитного договору.
2.Також як зазначає позивач в своїй позовній заяві, станом на 01.12.2015 року відповідач порушив умови кредитного договору, відсотки за користування кредитними коштами не сплатив і тому прострочена заборгованість за відсотками становить 169701 грн. 37 коп.
Нарахування відсотків позивач підтверджує банківською випискою по рахунку: 8069830146233, Рух коштів за період 01.08.2005 по 22.02.2016, Клієнт: 33282115 - ФГ Делитканич та Довідкою - розрахунком за процентами позичальника ФГ "Делитканич" перед Промінвестбанком за Кредитним договором № 03-1/166 від 03.04.2006 р. станом на 01.12.2015 р."
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 169701 грн. 37 коп. - заборгованість по процентах, підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать нормам чинного законодавства та умовам кредитного договору.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору в частині сплати основної суми кредиту позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 9 956 грн. 76 коп. за простроченим кредитом за період з 01.06.2015 року по 30.11.2015 року (розрахунок додано до матеріалів справи).
Як вбачається з Довідки-розрахунку пені за несвоєчасну сплату кредиту, позивач нарахував відповідачу пеню на основну суму кредиту за період з 01.06.2015 року по 30.11.2015 року.
У відповідності до п.5.3. кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом "Позичальник" сплачує "Банку" пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.
У Постанові Верховного суду України від 30.09.2014 року по справі № 904/9083/13 висловлено наступну правову позицію:
- за правилами ч. 1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК УКраїни.
- за змістом п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
- відповідно до ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
- статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
-за положеннями ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
- відтак, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.
У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Норма ч.6 ст.232 ГК України є нормою спеціального закону, що регулює обмеження щодо періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій, як-от, неустойка, штраф,пеня (ч.1ст.230 ГК України).
Тобто, законом чи договором може бути встановлено інший період нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені (менший чи більший за 6 місяців).
У п. 3.6 р. 3 кредитного договору зазначається, що у випадку, якщо "Банком" застосована до "Позичальника" неустойка у вигляді пені остання нараховується "Банком" з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується "Позичальником" у порядку, передбаченому п. 3.5 цього договору для нарахування та сплати відсотків, на рахунок, номер якого повідомляється "Банком" "Позичальнику" негайно після його відкриття. Фактично в даному пункті сторонами більший за 6 місяців період нарахування пені, що узгоджується з ч.6 ст.232 ГК України.
Разом з тим, згідно п. 2.2 р. 2 Кредитного договору № 03-1/66 від 03.04.2006 року кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 02 квітня 2009 року. А, відтак, позивач мав право на нарахування пені на прострочену суму кредиту з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, тобто з 03 квітня 2009 року.
Однак, позивач нарахував пеню на прострочену суму кредиту за період з 01.06.2015 року по 30.11.2015 року.
З огляду на наведене, позивачем фактично змінено порядок нарахування пені на прострочену суму кредиту в сумі 9956 грн. 76 коп., та даний порядок не узгоджується з порядком нарахування штрафних санкцій, який передбачений ч.6 ст.232 ГК України. А, відтак в частині даних позовних вимог слід відмовити, як таких, що суперечать нормам чинного законодавства.
Також, в зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 44234 грн. 63 коп. за період з 01.06.2015 року по 30.11.2015 року (розрахунок додано до матеріалів справи).
Судом здійснено перерахунок суми пені згідно подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 01.06.2015 року по 30.11.2015 року. За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 934 грн. 73 коп. пені, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать нормам чинного законодавства (розрахунок пені, здійснений судом, додано до матеріалів справи).
В частині позовних вимог щодо стягнення 43299 грн 90 коп пені за простроченими процентами в позові відмовити, оскільки позивачем не дотримано порядку нарахування штрафних санкцій, який передбачено ч.6 ст.232 ГК України, а саме "...від дня, коли зобов'язання мало бути виконано".
11.03.2016 року від ФГ "Делитканич" поступило Клопотання № без номера та без дати (вх. №6702 від 11.03.2016 р. згідно журналу вхідної кореспонденції по господарському суду Тернопільської області), в якому відповідач просить суд застосувати загальну позовну давність строком в три роки по стягненню кредиту та процентів за користування кредитом та спеціальну позовну давність в один рік - до пені за простроченим кредитом та пені за простроченими відсотками.
17.03.2016 року від позивача надійшов лист № 09-1/43 від 17.03.2016 року, в якому позивач зазначає, зокрема, що наведені Фермерським господарством "Делитканич" в клопотанні від 11.03.2016 року підстави звільнення від відповідальності у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи та умовам Кредитного договору № 03-1/66 від 03.04.2006 року, зокрема:
- п. 6.10 Кредитного договору за згодою сторін визначено, що строк, у межах якого банк може звернутись до господарського суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалість у 10 років;
- п. 3.3 Кредитного договору нарахування банком відсотків починається з дати першої сплати розрахункових документів відповідача з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом;
- згідно п. 3.6 Кредитного договору у випадку, коли банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, тобто у відповідності до вищевказаного пункту Кредитного договору та ч. 6 ст. 232 ГК України сторони Кредитного договору погодили період нарахування пені зверх 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано: пеня підлягає нарахуванню з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно; просить суд відмовити в задоволенні клопотання ФГ "Делитканич" щодо застосування загальної позовної давності строком у три роки по стягненню кредиту та процентів за користування кредитом та спеціальної позовної давності в один рік по стягненню пені за простроченим кредитом та пені за простроченими відсотками, задовольнити позовні вимоги банку, викладені в позовній заяві № 09-1/386 від 16.12.2015 року.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, зокрема, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Як визначається у п. 2.2 даної Постанови , за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно п. 4.2 даної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Згідно ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
У п. 6.10 Кредитного договору № 03-1/66 від 03.04.2006 року визначено, що строк, у межах якого банк може звернутись до господарського суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років.
А отже, з огляду на п.6.10 кредитного договору, сторонами досягнута домовленість про збільшення позовної давності. А тому, в даному випадку, позовна давність не застосовується.
Згідно ст.49 ГПК України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 43,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фермерського господарства "Делитканич" вул. Польова, 20, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 33282115, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", пров. Шевченка, 12, м. Київ, ідентифікаційний код 00039002:
-37312 грн. 31 коп. - заборгованість по кредиту,
-169701 грн. 37 коп. - заборгованість по процентах,
-4122 грн 37 коп. - пеня на заборгованість по процентах,
-3167 грн. 03 коп судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.В решті позову відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 28 березня 2016 року
Суддя С.О. Хома