28.03.2016 Справа № 920/87/16
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Техагросоюз", м. Київ
до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Суми
про стягнення 30 000 грн. 00 коп.,
Суддя Заєць С. В.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
При секретарі судового засідання Данілової Т.А.
Суть спору: позивач подав позовну заяву б/н від 18.01.2016, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 30 000 грн. 00 коп., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
12.03.2016 позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити
25.03.2016 до господарського суду Сумської області від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 21.03.2016, в яких він зазначає, що в матеріалах справи містяться докази поставки товару та відсутній факт їх оплати відповідачем, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали про порушення провадження у справі) надіслане на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві, повернуте відділенням поштового зв'язку на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, беручи до уваги, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07 серпня 2015 року за усною домовленістю без укладання відповідного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Техагросоюз» (позивач) зобов'язувалось поставити партію пелети (товар) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (відповідач) в кількості 20 тон за ціною 1500 грн за тону. Сторони обумовили, що умовами поставки є самовивіз зі складу постачальника (вул. Щорса, буд. 78, м. Чернігів, Чернігівська область, 14001, Україна). Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
Факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковою накладною від 07.08.2015 № 218 на загальну суму 30 000 грн. 00 коп., яка підписана уповноважними представниками сторін та скріплена печатками, без будь-яких зауважень щодо кількості, якості та термінів поставки товару.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов укладеного договору не здійснено оплати за поставлений товар в повному обсязі та в належні до оплати строки, в зв'язку з чим заборгованість відповідача за отриманий товар становить 30 000 грн. 00 коп.
З метою досудового врегулювання спору 18.12.2015 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 18.12.2015 № 1812п з проханням терміново перерахувати на рахунок позивача 30 000, 00 грн. боргу, проте, заборгованість, що є предметом цього позову, залишається не погашеною.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Правомірність правочину щодо купівлі-продажу товару між сторонами обумовлена ст. 807 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграммах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією видаткової накладної, в якій зазначено найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягав поставці, ціна за одиницю товару. Проте в порушення взятих на себе зобов'язань та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 30 000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30 000 грн. 00 коп. заборгованості за отриманий товар, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторонни, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови оплати за поставлений товар, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1378 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техагросоюз» (04210, м. Київ, Оболонська набережна, буд. 1, корпус, 1, кв. 14, код 31759214) 30 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.03.2016.
Суддя С.В. Заєць