36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.03.2016 р. Справа № 917/2664/15
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600; АДРЕСА_4 39623)
до Приватного торгового унітарного підприємства "Престиж-Инвест" (вул. Бєльського, буд. 53, кв. 329, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220015)
про стягнення 25195,21 дол. США
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: не з'явився
Розглядається позовна заява про стягнення 25195,21 доларів США основного боргу за товар згідно зовнішньоекономічного договору (контакту) купівлі-продажу № УБ-09-2015р. від 01.09.2015р.
Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених статтею 76 цього Закону.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Підставою для розгляду справи в господарському суді Полтавської області є ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено пріоритетність застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України, а також п. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеної державами-учасницями СНД в м. Києві 20.03.1992 р, відповідно до якого суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності країн-учасників СНД при укладанні контрактів можуть домовитися про передачу спору до компетентного суд будь-якої держави, яка підписала зазначену Угоду.
Згідно п. 13.2. Контракту, не врегульовані шляхом двосторонніх переговорів спори сторін підлягають розгляду компетентним арбітражним (економічним або господарським) судом за місцем знаходження позивача відповідно до регламенту цього суду на підставі процесуального права країни позивача.
Отже, даний спір підвідомчий господарському суду Полтавської області.
Згідно ст. 3 Господарського процесуального кодексу України та ст. 14 Закону України від 3 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Судові документи складаються державною мовою.
Позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій прохає стягнути з відповідача 28176,49 доларів США основного боргу за товар, поставлений згідно зовнішньоекономічного договору (контакту) купівлі-продажу № УБ-09-2015р. від 01.09.2015р. (а.с.58-60).
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд приймає заяву про збільшення позовних вимог. Подальший розгляд справи проводиться в межах збільшених позовних вимог.
Відповідач у відзиві наявність боргу в сумі 28176,49 доларів США підтвердив; позовні вимоги визнав у повному обсязі, включаючи вимоги за заявою про збільшення розміру позовних вимог (а.с.82).
Відповідач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с.76). Клопотання задоволено судом.
Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою від 01.02.2016 р. Економічного суду міста Мінська про виконання судового доручення про вручення ухвали від 25.12.2015р. відповідачу, а також поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду відповідачу безпосередньо на поштову адресу (а.с.46, 77-78, 90).
Зважаючи на те, що про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалася, наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін, тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
В судовому засіданні 24.03.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
01 вересня 2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним торговим унітарним підприємством "Престиж-Инвест" було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № УБ-09-2015 (далі -Контракт); (а.с.10-12).
Згідно п 2.1 Конракту позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити елементи водостічних систем (вироби для зовнішніх систем збору і відведення дощових вод); елементи димовидалення (далі - Товар) згідно зі Специфікацією до Договору.
За п.3.1. Конракту поставка товару здійснюється на умовах CIP м.Гомель (Білорусь) по Інкотермс 2000.
Пунктом 3.2. Контракту передбачено, що датою поставки товару є дата митної печатки "під митним контролем" на вантажосупровідних документах.
Загальна сума договору визначається виходячи із загальної суми всіх специфікацій, підписаних обома сторонами в рамках цього договору протягом терміну його дії (п. 4.2 Контракту).
Відповідно до п. 6.2 Контракту валюта платежу - долар США.
Між сторонами були укладені специфікація № 1 від 01.09.2015р. на поставку товару загальною вартістю 8725,97 доларів США, специфікація № 2 на поставку товару загальною вартістю 16469,24 доларів США, специфікація № 3 13.11.2015р. на поставку товару загальною вартістю 875,19 доларів США, специфікація № 4 від 13.11.2015р. на поставку товару загальною вартістю 2106,09 доларів США (а.с.13-16, 66-68).
На виконання умов Договору та Специфікацій позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28176,43 доларів США, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) А № 242773 від 29.09.2015р., А № 0007476 від 16.11.2015р., вантажними митними деклараціями № 1811 (806010001/2015/9640) від 29.09.2015р., № 2525 (806010001/2015/11499) від 16.11.2015р. (а.с.20-23, 24, 69-71, 72, 73-75).
На оплату вказаних послуг позивач виписав відповідачу рахунки № УБ-09-2015/1 від 25.09.2015р, № УБ-09-2015/2 від 13.11.2015р.(а.с 17-19, 64-65).
Відповідно до п.6.1 Контракту та Специфікацій, покупець проводить оплату поставленого товару на умовах відстрочення платежу банківським переказом в доларах США на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 80 днів від дати його доставки на склад покупця.
Розрахунок за отриманий товар відповідач в порушення своїх зобов'язань не здійснив.
Таким чином, відповідач заборгував позивачеві 28176,43доларів США. Зазначене також підтверджується двостороннє підписаним актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2015р. по 05.02.2016р. (а.с.81).
Згідно ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору відповідно до статей 5 і 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Згідно п. 1.1. Контракту правом, застосовуваним до договору, є цивільне право Республіки Білорусь.
Згідно ч. 1 і 2 ст. 6 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, що регулюють відповідні правовідносини. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.
Статтею 47 цього ж закону визначено, що правом, яке застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює: 1) дійсність договору; 2) тлумачення договору; 3) права і обов'язки сторін; 4) виконання договору; 5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору; 6) припинення договору; 7) наслідки недійсності договору; 8) відступлення права вимоги та переведення боргу але договором.
Статтею ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу Республіки Білорусь передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (річ, товар) у власність, господарське відання, оперативне управління (далі для цілей цього розділу - у власність, якщо із суті зобов'язання і статусу боку в зобов'язанні не випливає інше) іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).
За ч. 1, ч. 2 ст. 456 Цивільного кодексу Республіки Білорусь покупець зобов'язаний оплатити товар безпосередньо до або після передачі йому продавцем товару. Якщо договором не передбачена розстрочення оплати переданого товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю ціну переданого товару повністю.
Згідно ч. 3 ст. 456 Цивільного кодексу Республіки Білорусь, якщо покупець своєчасно не оплачує переданий відповідно до договору товар, продавець має право вимагати оплати товару та сплати відсотків відповідно до статті 366 цього Кодексу.
Згідно ст. 290 Цивільного кодексу Республіки Білорусь, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 295 цього ж Кодексу визначено, якщо зобов'язання передбачає або дозволяє визначити день його виконання або період часу, протягом якого воно має бути виконане, зобов'язання підлягає виконанню в цей день або відповідно в будь-який момент в межах такого періоду.
В порушення договірних зобов'язань відповідач не оплатив позивачу 28176,49 доларів США вартості отриманого товару.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач у клопотанні та у відзиві від 16.02.2016р. визнав позовні вимоги повністю - у сумі 28176,49 доларів США.
Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання позову суд приймає рішення про задоволення позовних вимог.
Позовні вимоги про стягнення 28176,49 доларів США основного боргу підтверджені матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Приватного торгового унітарного підприємства "Престиж-Инвест" (вул. Бєльського, буд.53, кв.329, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220015; реєстраційний номер 491054259) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600; АДРЕСА_4 39623; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 28176,46 доларів США, 10276,85 гривень витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 29.03.2016р.
Суддя Т. М. Безрук