24.03.2016 Справа № 920/82/16
Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Даніловій Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/82/16
за позовом Колективного підприємства “Вертикаль”, м. Суми
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Номак-Інвест”,
м. Суми
про стягнення 50 773 грн. 56 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 12.01.2016 б/н);
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 50773 грн. 56 коп., в тому числі: 30 000 грн. 00 коп. основна сума боргу за договором на виконання робіт по монтажу та наладці ліфтів від 22.11.2010 № 29, 18150 грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань, 2623 грн. 56 коп. - 3% річних, а також судовий збір.
Представник позивача подав пояснення від 23.03.2016 №1, в яких зазначає, що сума боргу за перший етап робіт (монтаж ліфту) з урахуванням часткової оплати становить 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом звірки підписаного керівником відповідача.
24.03.2016 представник позивача подав заяву, в якій відмовляється від інфляційних нарахувань та 3% річних, та просить суд стягнути з відповідача 30 000 грн. 00 коп. основного боргу.
Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог суд прийняв подану заяву до розгляду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого ухвала про відкладення розгляду справи була отримана представником відповідача за довіреністю 22.02.2016.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:
22 листопада 2010 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Номак-Інвест» (відповідач) та Колективним підприємством «Вертикаль» (позивач) був укладений договір № 29 на виконання робіт по монтажу та наладці ліфта.
Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується за дорученням замовника виконати роботи з монтажу ліфта пасажирського 400 кг. на 9 зуп., виконати пусконалагоджувальні роботи на ліфті та диспетчеризацію ліфтового обладнання, а замовник зобов'язується прийняти їх і оплатити.
Пунктом 2.1 договором сторони погодили, що загальна вартість робіт становить 84 360 грн. 00 коп., у тому числі:
- вартість виконання монтажу ліфта - 37 433 грн. 00 коп.
- вартість виконання пусконаладжувальних робіт - 31 599 грн. 00 коп.
- диспетчеризація ліфтового обладнання 15 328 грн. 00 коп.
На виконання умов договору 22 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт передачі обладнання до монтажу на суму 169 602 грн. 00 коп. з врахуванням ПДВ. (а.с. 17-18)
З матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2011 року за актом повноважний представник позивача передав, а представник відповідача прийняв змонтований ліфт пасажирський ЛП-0401Б на 9 установок. В зазначеному акті відсутні зауваження з боку відповідача щодо недоліків виконаної роботи. Отже, відповідно до договору позивач повністю виконав перший етап робіт.
Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт по першому етапу встановленому договором за квітень 2011 року становить 37 433,24 гривен з врахуванням ПДВ.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи з монтажу та наладки ліфтів відбуваються поетапно, у термін до 01.04.11 але за умови, що остаточний розрахунок за виконані роботи відбудеться не пізніше дати введення ліфта за адресою ліфта за адресою: Інтернаціоналістів 35 бл. Д в експлуатацію.»
Пунктом 3.3 договору передбачено, що поетапні платежі за виконані роботи замовник (відповідач) здійснює на підставі довідки про вартість виконаних робіт по формі № КБ-3, складеної згідно акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в). Довідка та акт підписуються уповноваженими представниками сторін та завіряються печатками».
Отже, з врахуванням встановленої дати платежу, підписання форм № КБ-3 та № КБ-2, прийняття етапу виконаних робіт (квітень 2011 року) строк платежу за виконаний етап робіт настав у квітні 2011 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за виконані роботи в сумі 7433 грн. 24 коп. Зазначені дії підтверджують визнання відповідачем факту виконаних робіт та наявну заборгованість.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного договору між сторонам, відповідач частково сплатив борг в сумі 7433 грн. 24 коп., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за квітень 2011 в сумі 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаного повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками.
Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Проаналізувавши даний договір суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір підряду.
Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Таким чином, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Матеріалами справи, підтверджується факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт по виконанню монтажу ліфта, а саме актом звіряння розрахунків, підписаного керівником відповідача
Відповідач не подав доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах, обґрунтованих доказів неякісного чи не в повному обсязі виконання підрядних робіт.
Відсутність висловлених відповідачем зауважень до виконаних робіт свідчить, про прийняття робіт та відповідно, виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати.
Судом встановлено, що факт виконання робіт позивачем відповідно до договору підряду № 29 від 22.11.2010 робіт за перший етап встановлений договором та становить 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач про недоліки у виконаних позивачем роботах не подав.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати виконаних робіт, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30 000 грн. 00 коп. заборгованості.
Відповідно до позовної заяви від 28.01.2016 №1 позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань в сумі 18150 грн. 00 коп, а також 2623 грн. 56 коп. - 3% річних.
24.03.2016 представник позивача подав заяву, в якій відмовляється від стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних.
Приписами ст. ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитися від позову шляхом подання суду письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови позивача від позову, якщо така відмова суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Про прийняття відмови від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Зважаючи на п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
Звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак відмова Колективного підприємства «Вертикаль» від позову, в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.
За таких обставин, оскільки дана відмова від позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних не порушує чиїх-небудь прав і законних інтересів, з правовими наслідками відмови від позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних позивач ознайомлений, про що свідчить його заява і повноваження на вчинення цих дій позивача перевірені, вона приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі в цій частині.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторонни, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1378 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 33, 34, 44, 49, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Номак-Інвест» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, буд. 21, код 14007891) на користь Колективного підприємства «Вертикаль» (40024, АДРЕСА_1, код 21110230) 30 000 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи, 1378 грн. 00 коп. судового збору.
3.В частині стягнення 18 150 грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань та 2 623 грн. 56 коп. 3% річних - провадження у справі припинити відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28.03.2016.
Суддя ОСОБА_3