ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
21 березня 2016 року Справа №913/1090/15
Провадження №19/913/1090/15
За позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Максімет”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 57410 грн 00 коп.
Господарський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Косенко Т.В.,
судді Корнієнко В.В.,
судді Смола С.В.
секретар судового засідання - помічник судді Антонова І.В.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 30.12.2015;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.12.2015;
вільний слухач - ОСОБА_3, посвідчення №4105 від 30.12.2014.
Державне підприємство “Придніпровська залізниця” в особі відокремленого підрозділу “Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Максімет” про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в розмірі 57410 грн 00 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.11.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 09.12.2015.
Відповідач відзивом б/н від 08.12.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що п.4 Правил складання актів встановлено, що комерційні акти на вантаж, що перебуває у дорозі складаються у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт робиться відмітка на зворотному боці накладної (п.8 Правил); п.12 Правил передбачено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: “Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у п.10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається; що позивачем не надано доказів, які б підтверджували додання другого примірника комерційного акта до перевізних, у доданій до позову копії накладної відсутня відмітка про складання комерційного акту; що доказів перевірки ваги вантажу на станції призначення позивачем не надано, в розділі “Є” комерційного акта відсутні будь-які відмітки.
Клопотанням б/н від 08.12.2015 відповідач просив суд зменшити суму штрафу на 90% від заявленої позивачем суми.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.12.2015 розгляд справи відкладено на 12.01.2016.
22.12.2015 позивач звернувся до суду зз заявою № ДНЮ 03/661 від 17.12.2015 про заміну сторони, в якій просив на підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України замінити Державне підприємство “Придніпровська залізниця” його правонаступником - Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”.
Письмовими поясненнями б/н від 12.01.2016 позивач зазначив, що в комерційному акті стоїть відмітка станції призначення ОСОБА_4, що є підтвердженням його направлення; що в п.49 “Відмітки залізниці” накладної стоїть відмітка про складання комерційного акта; що відповідно до ст.53 Статуту залізниць України відмітка у графі “Є” ставиться тільки якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу. Також позивач заперечив проти зменшення розміру штрафу.
В судовому засіданні 12.01.2016 представник відповідача звернувся з заявою, в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, про продовження строку розгляду спору по справі на 15 днів.
Згідно ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.01.2016 оголошено перерву до 25.01.2016.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.01.2016 замінено позивача у справі Державне підприємство “Придніпровська залізниця” на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”; продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 08.02.2016 включно; відкладено розгляд справи на 08.02.2016.
Позивач письмовими поясненнями №ДНЮ-03/3 від 21.01.2016 надав нормативне обґрунтування штрафу та навів відповідний розрахунок.
Згідно ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.02.2016 оголошувались короткочасні перерви.
08.02.2016 у зв'язку із складністю спору, на підставі розпорядження №48-р від 08.02.2016, відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів визначено судову колегію: головуючий суддя - Косенко Т.В., судді - Корнієнко В.В., Смола С.В.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.02.2016 розгляд справи відкладено на 29.02.2016, а потім відповідною ухвалою - на 21.03.2016.
Позивач письмовими поясненнями ДНЮ-03/40 від 16.03.2016 зазначив наступне: що маси нетто у розділі В “Насправді виявилось” здійснено арифметичну помилку внаслідок людського фактору, правильна маса нетто описана в розділі Д “Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку” комерційного акту РА №007399/94 від 18.06.2015; що в будь-якому разі це не впливає на суму позову оскільки штраф обчислюється в п'ятикратному розмірі від провізної плати за сам факт невідповідності маси вантажу перевізним документам; що відповідно до ст.53 Статуту залізниць України відмітка у графі “Є” ставиться тільки якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.
В судовому засіданні 21.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
16.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Максімет” здійснило відправлення вагону №65230203 зі станції Северськ Донецької залізниці на станцію ОСОБА_4 Придніпровської залізниці одержувачу вантажу - Публічному акціонерному товариству “МК “Запоріжсталь”, згідно накладної №52230281. Вантаж - лом чорних металів.
При прибутті проходженні вагону через станцію Синельникове-1 Придніпровської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої встановлено, що маса вантажу у вищезазначену вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній: в накладній №52230281 у вагоні №65230203 вказана маса вантажу 62300 кг, фактично встановлено, що маса вантажу складає 67600 кг, що є на 5300 кг більше, ніж зазначено у накладній та більше вантажопідйомності вагону. Вказані обставини засвідчені в акті загальної форми №1400 від 18.06.2015 та комерційному акті РА №007399/94 від 18.06.2015.
Враховуючи різницю між масою вантажу, що вказана відправником у залізничній накладній (перевізному документі), та виявленою і засвідченою комерційним актом масою вантажу, позивач на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України вбачає підстави для стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену у перевізному документі масу вантажу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, розмір якого становить 18650 грн 00 коп.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до положень ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908, ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, з подальшими змінами, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем (ст.23 Статуту залізниць України).
Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником (ст.37 Статуту залізниць України).
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).
Відповідно до ч.2 ст.24 Статуту залізниць залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
18.06.2015 на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці проведено переважування вантажу на справних 150-тонних вагах, який прибув у вагоні №65230203.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси всіх інших вантажів. Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.
В результаті переважування вантажу на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці залізницею перевірена маса вантажу, що перевозився за залізничною накладною №52230281 у вагоні №65230203, відправником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Максімет”, та виявлена невідповідність маси вантажу, зазначеної в перевізному документі, фактичній масі вантажу. Так, в накладній №52230281 у вагоні №65230203 вказана маса вантажу 62300 кг, фактично встановлено, що маса вантажу складає 67600 кг, що є на 5300 кг більше, ніж зазначено у накладній. Вказані обставини засвідчені в акті загальної форми №1400 від 18.06.2015 та комерційному акті РА №007399/94 від 18.06.2015.
Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу.
За обставинами виявленої у спірних відносинах невідповідності маси вантажу, зазначеної у перевізному документі, фактичній масі вантажу на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №1400 від 18.06.2015 та комерційний акт РА №007399/94 від 18.06.2015.
Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №765/19503), передбачено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати. У встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а, отже, недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Суд зазначає, що розходження визначення маси нетто, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній №52230281 у вагоні №65230203 - 62300 кг та масою, визначеною на проміжній станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці - 67600, в даному випадку перевищує норму природної втрати та граничного розходження на 5300 кг, що дорівнює 8,5%, тобто перевищує норму, яка передбачена для вантажів такого типу - 0,5%; Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній, у тому числі, масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф стягується у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
З наведеного представником позивача в письмовому поясненні №ДНЮ-03/3 від 21.01.2016 розрахунку вбачається, що розмір провізної плати за вагон №65230203 становить 11482 грн 00 коп., відповідно, п'ятикратний розмір провізної плати за вагон №65230203 складає - 57410 грн 00 коп.
Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу.
Відносно доводів відповідача щодо незаповнення на станції призначення розділу “Є” комерційного акта РА №007399/94 господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний
акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Пунктом 12 вказаних Правил передбачено, що якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу,то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: “Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у
цьому разі не складається.
Статтею 53 Статуту залізниць України передбачено, що якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.
Таким чином, в даному випадку відсутність відмітки у графі “Є” комерційного акту РА №007399/94 від 18.06.2015 пояснюється тим, що під час перевірки на проміжній станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці було виявлено перевантаження вагону №65230203 на 5300 кг, а не недостачу, псування або пошкодження, з огляду на що вказані доводи відповідача судом відхиляються.
Щодо невідповідності маси нетто у розділі “В” комерційного акту суд приймає до уваги пояснення представника позивача та зазначає, що правильна маса нетто описана в розділі “Д” зазначеного комерційного акту “Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку”. Крім того, в акті загальної форми №1400 від 18.06.2015 також зазначена маса нетто 67600 кг.
Відносно клопотання відповідача б/н від 08.12.2015 про зменшення розміру штрафу господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У пп.3.17.4 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Підпунктом 6.4 п.6 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” передбачено, що відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що ним не завдано позивачеві збитків і стягнення штрафу в заявленій сумі шкідливо вплине на фінансовий стан відповідача.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем в порушення вказаних приписів законодавства документально не підтверджено в даному випадку винятковості обставин для зменшення розміру штрафу, який заявлений до стягнення позивачем.
Крім того, відповідачем документально не доведено його фінансовий стан та обставин, яким чином стягнення штрафу вплине на нього.
З огляду на викладене у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Таким чином позов підлягає задоволенню повністю.
Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Максімет” задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Максімет”, вул.Механізаторів, б.1, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 35079231, на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, вул.Тверська, б.5, м.Київ, ідентифікаційний код 40075815, в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, проспект Карла Маркса, б.108, м.Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 40081237, штраф за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 57410 грн 00 коп., судовий збір у сумі 1218 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.03.2016.
Головуючий суддя Т.В. Косенко
Суддя В.В. Корнієнко
Суддя С.В. Смола