ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.03.2016Справа №910/1439/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про відшкодування шкоди в розмірі 23656,40 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Шидловська С.В - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явилися.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - відповідач) про стягнення 23656,40 грн. страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0107-12-01886 від 23.10.2012, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 порушено провадження у справі №910/1439/16, розгляд справи призначено на 29.02.2016.
19.02.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому МТСБУ проти позову заперечило в повному обсязі, оскільки п. 1.4. Положення про централізований резервний фонд передбачено, що бюро компенсує витрати страховика за договорами майнового страхування в межах здійсненого ними страхового відшкодування, але виключно, у разі настання ДТП з вини осіб, які звільнені від обов'язкового страхування на підставі п. 13.1. ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та у разі ліквідації або банкрутства страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, МТСБУ не має обов'язку здійснювати регламенту виплату страховику, який сплатив страхове відшкодування за договором майнового на підставі пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
25.02.2016 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 розгляд справи відкладено до 21.03.2016.
Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 21.03.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.10.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0107-12-01886, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.
Строк дії договору встановлено з 24.10.2012 по 23.10.2013.
31.01.2013 о 10 год. 20 хв. в м. Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись по вул. Малиновського від Іванівського шляхопроводу в напрямку вул. Рекордної, на перехресті з вул. Спартаківською здійснив обгін транспортного засобу, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який виконавши поворот ліворуч з вул. Спартаківської від вул. Щорса, рухався в напрямку Іванівського шляхопроводу. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.03.2013 у справі №521/2909/13-п, встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п. 14.6 «а» Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
01.02.2013 власник застрахованого автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій повідомив про факт ДТП і просив виплатити страхове відшкодування на СТО для здійснення ремонту.
Відповідно до рахунку №0000007109 від 08.02.2013, складеного станцією техобслуговування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Одеса», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 23656,40 грн. з ПДВ.
Позивач, з урахуванням умов договору добровільного страхування, склав страховий акт №ПСКА-2477 від 12.02.2013, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 23656,40 грн.
На підставі складеного страхового акту №ПСКА-2477 від 12.02.2013, позивач сплатив 23656,40 грн. страхового відшкодування на рахунок СТО - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Одеса», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2328 від 13.02.2013.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування») слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування (шляхом перерахування грошових коштів на СТО), отримало від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на яку посилається позивач.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб - автомобіль марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_2, вина якого у скоєнні ДТП встановлена в судовому порядку.
Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом автомобілем «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2, керував вказаним транспортним засобом на законних підставах.
Як передбачено пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП застрахована не була.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулює Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Основними завданнями МТСБУ є, зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (підпункт 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
За приписами пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону (забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована), та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
З наведених норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" випливає, що Бюро відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 15.04.2013 у справі №5011-36/11439-2012, від 23.04.2015 у справі №910/9212/14, від 24.02.2016 у справі №910/20022/15.
За таких обставин, враховуючи розмір права вимоги який перейшов до позивача, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 23656,40 грн. страхового відшкодування є обґрунтованою.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право МТСБУ після сплати страхового відшкодування подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
Доводи відповідача про те, що позивач не є потерпілим в результаті ДТП і в розумінні Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не має права на відшкодування, не приймаються судом до уваги, оскільки до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" згідно з положеннями статті 514 ЦК України перейшли права потерпілого. Не допускається заміна кредитора лише у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування в розмірі 23656 (двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн. 40 коп. 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.03.2016.
Суддя О.А. Грєхова