ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
28.03.2016
Справа № 910/5335/16
Суддя Трофименко Т.Ю., розглянувши
позовну заяву Приватного підприємства "УМБР-БРОВАРИ"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "КБ Трейд"
про стягнення 29 222,05 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 3 ч. ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 44 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності 01.09.2015, було внесено ряд змін у Закон України "Про судовий збір", зокрема, щодо ставок судового збору.
Статтею 9 Закону України "Про судовий збір" (з урахуванням змін, внесених Законом України № 484-VIII від 22.05.15), встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва 24.03.2016 (дата реєстраційного штампу про одержання відділом діловодства Господарського суду міста Києва), він повинен був надати докази зарахування сплаченого судового збору в доход спеціального фонду Державного бюджету України.
Проте, позивачем таких доказів суду не подано. До позовної заяви позивачем додано платіжні доручення № № 309 від 16.03.2016р., яке свідчить про сплату останнім судового збору в сумі 62,00 грн.; № 3701 від 08.12.2015р., яке свідчить про сплату останнім судового збору в сумі 62,00 грн. та квитанцію № ПН 396945 від 05.02.2016р. на суму 98,00 грн., на перших двох дорученнях наявні надати докази зарахування сплаченого судового збору в доход спеціального фонду Державного бюджету України, а на зворотньому боці квитанції № ПН 396945 від 05.02.2016р. на суму 98,00 грн. відсутні підписи уповноважених осіб та печатки банківської установи на підтвердження зарахування сплаченого судового збору в доход Державного бюджету України.
За наведених обставин, суд позбавлений можливості перед порушенням провадження у справі перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, тобто перевірити додержанням позивачем вимог закону щодо порядку та розміру сплати судового збору за подачу даної позовної заяви до Господарського суду міста Києва.
За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку, тому дана позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
За таких обставин вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню позивачу без розгляду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення, а відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Крім того, суд зазначає, що законодавцем чітко визначено, що позовна заява, зокрема, повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери (для фізичних осіб - платників податків).
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначає, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган). Таким чином, місцезнаходження у позовній заяві повинно визначатися та вказуватися згідно з установчими документами юридичної особи.
Як вбачається із доданих до позовної заяви № 11-3/16 від 24.03.2016р. документів, заявником надано опис вкладення у цінний лист від 03.02.2016р. та фіскальний чек від 06.02.2016р.
Проте додані фіскальний чек від 06.02.2016 та опис вкладення в цінний лист від 03.02.2016р. не можуть бути доказами направлення копії позовної заяви з додатками № 11-3/16 від 24.03.2016р на адресу відповідача, оскільки неможливо направити документ який буде створено у майбутньому.
Крім того, пунктом 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Тобто, законодавством встановлено форму належного та достатнього доказу факту направлення копії позову іншій стороні - опису вкладення.
Відповідно до абзацу 7 п. 3.5. Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 9 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, позивачем не подано доказів того, що додані до позовної заяви документи були направлені на адресу відповідача, зокрема як вбачається з опису вкладення у цінний лист від 27.01.2016р. на адресу відповідача було відправлено "позовну заяву про стягнення боргу з додатками", однак які саме додатки було відправлено не було зазначено в описі вкладення, в зв'язку з чим, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України та абзацом 7 п. 3.5. Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 9 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" суд дійшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надсилання на адресу відповідачів всіх додатків до позовної заяви, які перераховані в ній.
Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідачів після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідачі позбавляються можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Повернути позовну заяву без розгляду на дооформлення.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду м. Києва з позовом.
Суддя Трофименко Т.Ю.