ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.03.2016Справа №910/2178/16
За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"
доПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "Нова"
провідшкодування шкоди 12 780,00 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Алендар Ю.І. - дов. № ГН-25-Ю/2016 від 04.01.2016
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Нова" 12 780,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику - Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ВУСО" було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача, який відповідно до закону повинен її відшкодувати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 порушено провадження по справі № 910/2178/16, розгляд справи призначено на 09.03.2016.
Позивач в судове засідання не з'явився.
Враховуючи те, що не з'явлення представників сторін в засідання суду та невиконання ними вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 15.02.2016, перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні, ухвалою суду від 09.03.2016 відкладено розгляд справи на 21.03.2016.
У судовому засіданні 21.03.2016 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився. Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру, на час проведення судових засідань до суду не надходило.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. (Ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 та 09.03.2016 представник відповідача отримав, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції № 0103034457631 та 0103034458140 відповідно).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та вивчивши зібрані у справі докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані докази та оглянувши їх оригінали в судових засіданнях, господарський суд,-
06.06.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір № 1385130-02-10-02 добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням та/або користуванням, та/або розпорядженням транспортним засобом марки "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_1
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Згідно ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Відповідно до визначення частини 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
28.04.2015 р. в м. Києві по вул. Довженко відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки марки "Iveco Traccer", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.
Факт ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 62596357, виданої відділом ДАІ (копія довідки залучена до матеріалів справи).
В результаті ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
За змістом пункту 3 частини 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно частини 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
27.02.2013 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця відновлювальних ремонтних робіт (копія залучена до матеріалів справи).
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Статтею 29 Закону України "Про страхування" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Частиною 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" встановлено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" зазначену подію визнано страховою та розраховано суму страхового відшкодування. Згідно складеного Страхового акту № 1391-02 від 14.05.2014, страховиком - позивачем - визначено належну до сплати страхувальнику суму страхового відшкодування - 12 780,00 грн.
Сума страхового відшкодування, у відповідності до умов Договору, була перерахована позивачем платіжним дорученням № 5246 від 14.05.2015 на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 в розмірі 12 395,05 грн., 384,95 грн. зараховано у якості неоплаченого страхового платежу по Договору. (копії страхового акту, калькуляції ремонту № 190 від 12.05.2015., платіжного доручення та довідки на підтвердження виплати страхового відшкодування залучені до матеріалів справи).
Отже, страховиком - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" фактично здійснено страхове відшкодування в розмірі 12 780,00 грн.
Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 ст. 1187 ЦК України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 ст. 1187 ЦК України).
Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2015 у справі №761/12284/15-п про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом "Iveco Traccer", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 порушив п.13.1 ПДР України, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, у зв'язку з чим ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" перейшло право вимоги до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу "Iveco Traccer", державний реєстраційний номер НОМЕР_3.
З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1385130-02-10-02 від 06.06.2014 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.04.2015 р. в м. Києві по вул. Довженко, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_5, власнику автомобіля «Hyundai Accent», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової компанії, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу "Iveko Traккer", державний номер НОМЕР_3, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова".
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пункту 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП - 28.04.2015 р. транспортний засіб марки "Iveko Traккer", державний номер НОМЕР_3 застрахований у Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ 0544890 з наступними умовами (згідно Єдиної централізованої бази даних МТСБУ): ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 0,00 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" метою обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно змістом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є саме страхування ризиків страхувальника перед особами, яким заподіяно збитки з метою захисту майнових інтересів страхувальників. Такою особою в даному випадку є відповідач - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА».
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Разом з тим, в силу ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Враховуючи те, що порядок здійснення відшкодування шкоди, визначений спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ 0544890, які регламентують зобов'язання відповідача у спірних відносинах, відмінний від порядку відшкодування шкоди, передбаченого Законом України "Про страхування" та договором добровільного страхування, які регламентують зобов'язання позивача, та те що умовами полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза визначена в розмірі 0,00 грн., то матеріальна шкода, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу становить 12 780,00 грн.
Позивачем було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" вимогу на суму 12 780,00 грн. (вих. № 3414 від 11.08.2015 р.) за полісом № АІ 0544890.
Однак станом на день звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"" з даним позовом до суду, суму страхового відшкодування відповідач не сплатив.
У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 12 780,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052) 12 780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.03.2016р.
Суддя Трофименко Т.Ю.