про повернення позовної заяви
29.03.2016 Справа № 908/793/16
Суддя Дроздова С.С., розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; адреса для листування з представником ОСОБА_2: 69035 АДРЕСА_1)
до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206), яку представляє районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя (69068 м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, 34)
про визнання права власності
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яку представляє районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя про
Позовна заява підлягає поверненню відповідно до п. 4 ст. 63 ГПК України.
Статтями 54 та 57 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви та комплектності документів, які повинні додаватися до неї. Зокрема, пунктом 3 ч. 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, що подається до господарського суду, мають бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
за подання до господарського суду:
1) позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати;
2) позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено на 2016 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 378 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Відповідно до п. 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
До позовної заяви позивачем додана квитанція № 0.0.524923916.1 від 22.03.2016р. про сплату 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно до п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача.
Позивачем заявлено дві вимог майнового характеру, а саме про:
- визнання об'єктом нерухомості торговельний павільйон № 294-Ш, площею 21,3 кв.м., розташований по вул. Чарівній, 58 в м. Запоріжжі;
- визнання за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, номер картки платника податків НОМЕР_1) право власності на торговельний павільйон № 294-111, площею 21,3 кв.м., розташований по вул.Чарівній, 58 в м. Запоріжжі.
Тобто, розмір судового збору за даним позовом повинен складати 1 378 грн. 00 коп. за першу вимогу та 1 378 грн. 00 коп. за другу вимогу.
Отже, позивач не доплатив 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
Тобто позивач сплатив судовий збір не в повному обсязі.
Інших доказів сплати судового збору до позовної заяви не додано.
Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст.1 цього Кодексу.
Згідно ст. 23 ГПК України позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
У шапці позовної заяви заявником зазначено у якості відповідача - Територіальну громаду м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яку представляє районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя.
Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу, відповідачем може бути юридична особа.
Територіальна громада м. Запоріжжя не є юридичною особою та не може бути в особі Запорізької міської ради.
Крім того, заявником не визначено хто саме є відповідачем за даним позовом: Запорізька міська рада, або районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя, чи два відповідача одночасно, до кожного з відповідачів згідно вимог закону пред'являється самостійна вимога.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача, відповідно до статті 32 ГПК України.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Додаток: позовна заява з додатком до неї на ____ аркушах, у тому числі оригінал квитанція № 0.0.524923916.1 від 22.03.2016р. про сплату 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
Суддя С.С. Дроздова