28 березня 2016 року Справа № 909/1250/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Кочерової Н.В.,
Саранюка В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року у справі № 909/1250/14 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд", м. Івано-Франківськ, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000", м. Львів, про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду (у редакції Закону від 22.05.2015, чинної на момент звернення заявника із касаційною скаргою) ставки судового збору встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
Отже, Законом передбачено сплату судового збору з касаційних скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.
З матеріалів справи вбачається, що позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про звернення стягнення на предмет іпотеки було подано 03.11.2014 року. Ціна позову визначена у розмірі 145 633,12 доларів США.
У редакції Закону України "Про судовий збір" від 28.11.2013, чинної на момент звернення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з позовом у даній справі, ставки судового збору становили: за подання позовної заяви майнового характеру - 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", у січні 2014 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218,00 грн.
Частиною першою ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Станом на день сплати судового збору за подання позовної заяви 31.10.2014 офіційний курс гривні до долару США встановлений Національним банком України у розмірі 12,95 грн. за долар США.
Таким чином, ціна позову становила 1 885 948,90 грн.
Отже, при подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 37 718,98 грн. Тому при зверненні у січні 2016 року до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у даній справі заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 45 262,78 грн.
Натомість, згідно доданої до касаційної скарги квитанції № 0.0.498353224.1 від 30.01.2016 року скаржником був сплачений судовий збір у розмірі 5 700,00 грн., тобто за ставкою меншою, ніж передбачено Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених в пункті 4 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку та з відповідним клопотанням про відновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Зважаючи на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, скарга не дає підстав для перегляду постанови апеляційного господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславжитлобуд" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року у справі № 909/1250/14 разом з доданими до неї документами повернути скаржнику, а справу - Господарському суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: Н.О. Кочерова
В.І. Саранюк