25.03.2016 Справа № 907/43/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Універсальна», м. Львів
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства „Гофротара-Закарпаття», с. Павшино, Мукачівський район
про стягнення суми 63131,75 грн.
Суддя Васьковський О.В.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 63131,75 грн., у т.ч. 35029,30 грн.- основної заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 16327,94 грн. - інфляційних втрат, 4105,20 грн. пені та 7669,31 грн. - 20 процентів річних, згідно договору фінансового лізингу №317/0812/ВО від 20.08.12.
Позивач простить позов за доводити мотивуючи тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання по договору лізингу належним чином не виконує. Починаючи з 7 жовтня 2014р. відповідач прострочував сплату лізингових платежів і станом на 29.01.16 сума прострочених платежів складала 35029,30 грн. У зв'язку з простроченням виконання взятих на себе зобов'язань за договором відповідач зобов'язаний сплатити нараховану пеню у сумі 4105,20 грн., 16327,94 грн. - інфляційних втрат, нарахованих і несплачених 20% річних у сумі 7669,31 грн. Також, позивачем надано докази часткової оплати заборгованості на суму 7000,00 грн. в рахунок погашення основної заборгованості по простроченим лізинговим платежам, у зв'язку з чим, просить в цій частині провадження у справі припинити.
Відповідач належним чином повідомлений про місце та час судового розгляду, проте заперечень до суду не подав, уповноваженого представника у судове засідання не направив, а тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
20.08.2012р. між позивачем, який виступав у якості Лізингодавця та відповідачем який виступав у якості Лізингоодержувача, укладено договір фінансового лізингу №317/081/ВО (далі - Договір).
Предметом Договору є зобов'язання позивача придбати на замовлення відповідача майно: паровий котел Е-1.6-0.9 ГМН (паливо-газ) в комплектації та пальник газовий МG20.2 М-L-N-LN c KEV 412/ 11/2 з системою хімводоочистки (п.1.1.). Вартість предмету лізингу на дату укладення Договору складає 250 020,00 грн. в т.ч. ПДВ 41670,00 грн.
На підставі Договору позивач, відповідно до актів приймання-передачі №1 від 30.10.2012р. та 2 від 08.11.2012р. передав відповідачу предмет лізингу.
Предмет лізингу передається Позивачем і приймається в лізинг відповідачем на умовах плати лізингових платежів (п.3.1.). Лізингові платежі ( п.3.3. Договору) складаються з авансового лізингового платежу (100008,00 грн.) та щомісячних лізингових платежів (6465,00 грн.), відповідач зобов'язаний сплачувати в розмірі і строки згідно Графіку лізингових платежів (Додаток 2 до Договору).
Відповідно до п.2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату ( лізингові платежі).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли господарські зобов'язання, визначені договором фінансового лізингу №317/081/ВО від 20.08.12.
Позивач належним чином виконав узяті на себе зобов'язання за договором, натомість доказів виконання відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати лізингових платежів в матеріалах справи не міститься.
У зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів позивачем надіслано на адресу відповідача претензію - вимогу за вих№.421 від 16.12.15, в якій зазначено про наявність заборгованості та вимогою негайної її сплати. Вказана претензійна вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
В матеріалах справи відсутні докази виконання умов договору та сплати заборгованості згідно поданої претензії-вимоги.
Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача суми 35029,30 грн.- основної заборгованості по простроченим лізинговим платежам та суми 16327,94 грн. - інфляційних втрат. В ході розгляду справи відповідачем здійснено оплату заборгованості за договором у розмірі 7000,00 грн., у підтвердження чого позивачем подано виписки з особового рахунку позивача від 05.02.16 та від 17.02.16. Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості, з урахуванням проведеної відповідачем оплати у сумі 7000,00 грн. під час розгляду справи в господарському суді, прострочені лізингові платежі складають суму 28029,30 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладені обставини, суд зазначає, що відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відповідно провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7000,00 грн.- провадження у справі належить припинити, у відповідності до п.п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки предмет спору відсутній.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача суми 28029,30 грн. прострочених лізингових платежів є обґрунтованою та доведеною, а відтак позов у цій частині підлягає до задоволення.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. З урахуванням вказаних положень ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу суму 16327,94 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Умовами Договору передбачено, що за прострочення виконання основного грошового зобов'язання, в тому числі прострочення сплати лізингового платежу, позивач має право нарахувати, а відповідач зобов'язаний сплатити 20 процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення (п.8.4. Договору). Вказана умова Договору кореспондується з положенням ст.625 ЦК України, яка встановлює право сторін визначати розмір відсотків річних у договорі у випадку допущення боржником прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно розрахунку сума нарахованих відсотків річних становить 7669,31 грн. Таким чином вказана вимога позивача про стягнення відсотків річних у сумі 7669,31 грн. та суми 16327,94 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає до задоволення.
Відповідно до п.8.3.2 договору фінансового лізингу за прострочення терміну сплати лізингового платежу лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення за весь час прострочення. Сплата пені не звільняє від виконання основного зобов'язання за договором. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4105,20 грн. пені також підлягають до задоволення. Поданий позивачем розрахунок суми пені ґрунтується на умовах Договору (п.8.3.2.) та наявності факту прострочення сплати лізингових платежів із врахуванням періодів прострочення.
Отже, слід констатувати, що позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Відповідачем станом на день судового засідання подано клопотання №29/03 від 24.03.16 про продовження строку розгляду справи та призначення її колегіального розгляду, у зв'язку із складністю даної справи та тривалістю її розгляду.
Розглянувши у судовому засіданні подане відповідачем клопотання судом встановлено відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції врегульовано статтею 15 Закону України 2453-VІ «Про судоустрій України і статус суддів» від 07.07.10 Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово або колегією суддів.
Законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із частиною 1 статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно вимог якої справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Спірні правовідносини, характер та зміст позовних вимог свідчать про відсутність підстав віднесення даної справи до категорії складних справ.
Крім того, відповідач не зважаючи на вимоги викладені в ухвалах суду від 02.02.16, 09.02.16, 22.02.16, 10.03.16 участь уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки у судове засідання суду не повідомив, витребувані судом докази не подав.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, відсутність обґрунтованих мотивів та підстав для продовження строку розгляду справи та відсутністю особливостей розгляду даної справи, що полягають у характері спору, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів та призначення колегіального розгляду справи.
З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення суми 56131,75 грн., у т.ч. 28029,30 грн.- основної заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 16327,94 грн. - інфляційних втрат, 4105,20 грн. пені та 7669,31 грн. - 20 процентів річних, згідно договору фінансового лізингу 317/0812/ВО від 20.08.12. підлягає до задоволення у повному обсязі, а позов частково.
Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 4-6, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з товариства з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства „Гофротара-Закарпаття» (89600, Закарпатська область, Мукачівський р-н, с. Павлино, вул. А.Волошина,8 код 32513926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія „Універсальна» (79013, м. Львів, вул. Єфремова, 32а, код 33951781) суму 56131,75 грн., у т.ч.:
- суму 28029,30 грн. прострочених лізингових платежів;
- суму 16327,94 грн. - інфляційних втрат;
- суму 4105,20 грн. пені;
- суму 7669,31 грн. 20% річних;
- суму 1378,00 грн. судового збору.
Видати наказ.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості по прострочених лізингових платежах у розмірі 7000,00 грн. припинити.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.03.16.
Суддя Васьковський О.В.