16 березня 2016 року Справа № 904/7172/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівБожок В.С., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гонта-Технологія", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року
у справігосподарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гонта-Технологія", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
до Публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
пророзірвання угоди про відшкодування збитків
за участю представників
позивача: Завертайний І.Б.,
відповідача: Будник К.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гонта-Технологія" (далі за текстом - ТОВ "НВП "Гонта-Технологія") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" (далі за текстом - ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг") про розірвання Угоди № 3351 від 22.09.2014 року у зв'язку із істотним порушенням договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2015 року позов задоволено, розірвано Угоду про відшкодування збитків № 3351 від 22.09.2014 року, яка укладена між ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" та ТОВ "НВП "Гонта-Технологія".
Рішення місцевого господарського суду мотивовано законністю та обгрунтованістю позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідач протягом тривалого часу не виконував умови Угоди № 3351 від 22.09.2014 року, не перерахував збитки у повному обсязі станом на дату звернення позивача до суду; перерахування коштів в сумі 872 382, 04 грн. з порушенням 5-ти денного строку встановленого Угодою № 3351 є істотним порушенням відповідачем своїх зобов'язань за спірною Угодою, оскільки позбавило позивача можливості своєчасно здійснити оплату вимушеного простою працівникам підприємства, виплатити вихідну допомогу при звільненні, сплатити нарахування на фонд оплати праці обов'язкових платежів відповідно до вимог чинного законодавства, тобто, позивач не отримав того, на що розраховував при укладенні Угоди; укладаючи Угоду позивач фактично відмовився від стягнення інших збитків, пов'язаних із одностороннім розірванням відповідачем договору підряду, а тому вимоги про розірвання такої Угоди необхідно задовольнити.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2015 року було скасовано та у задоволенні позову - відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач, укладаючи спірну Угоду, розраховував отримати від відповідача відшкодування збитків в сумі 872 382, 04 грн. і як встановлено судами він цю компенсацію отримав; порушення відповідачем строків сплати компенсації не призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував укладаючи Угоду, а в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували настання таких негативних наслідків для позивача у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням суми компенсації відповідачем за Угодою № 3351, відтак, правові підстави з огляду на положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України для задоволення позову про розірвання Угоди № 3351 від 22.09.2014 року - відсутні.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "НВП "Гонта-Технологія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року і залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2015 року.
ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2015 року, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.12.2007 року ВАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг", яке змінило найменування на ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" (замовник), та ТОВ "НВП Гонта-Технологія" (виконавець) було укладено Договір № 5739, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на своєму устаткуванні і за своєю технологією надати послуги із збагачення залізовмісних шламів, накопичених в шламосховищах замовника, з отриманням залізовмісного концентрату, а замовник зобов'язується надавати на збагачення шлами, забезпечувати складування хвостів збагачення, приймати товар і оплачувати вартість послуг з отримання товару згідно з умовами Договору (п. 1.1.).
Відповідно до п. 10.4. Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє 10 років.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2015 року залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2015 року у справі № 904/9439/14 за позовом ТОВ "НВП Гонта-Технологія" до ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" про стягнення коштів у розмірі 870 545, 11 грн. в якості компенсації реальних збитків, завданих розірванням Договору № 5739 від 25.12.2007 року, встановлено, що 26.03.2014 року ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до ТОВ "НВП Гонта-Технологія" з листом, посилаючись на положення ст. 849 Цивільного кодексу України, яким повідомило про розірвання Договору № 5739 від 25.12.2007 року та припинення його дії з 01.04.2014 року.
21.07.2014 року ТОВ "НВП "Гонта-Технологія" звернулось до ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" з вимогою про відшкодування збитків, завданих розірванням договору, які обумовлені необхідністю оплат працівникам, що були задіяні на виконанні робіт по договору, вимушеного простою та виплати вихідної допомоги при звільненні, загальною сумою збитків, завданих позивачу розірванням договору, які без урахування витрат на демонтаж становлять 872 382, 04 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перемовин з приводу понесених позивачем збитків 22.09.2014 року сторонами укладено Угоду № 3351 про відшкодування збитків (далі за текстом - Угода), відповідно до умов якої ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" (сторона-1) добровільно відшкодовує ТОВ "НВП Гонта-Технологія" (стороні-2) збитки, завдані одностороннім розірванням Договору № 5739 від 25.12.2007 року.
Згідно з п. 2 Угоди під збитками, завданими стороною-1 одностороннім розірванням Договору, розуміється вся сума, що підлягає відшкодуванню стороні-2, яка становить 872 382, 04 грн. Ця сума є вичерпною, не підлягає зміні і сторони підписанням даної Угоди підтверджують, що жодних інших збитків, викликаних односторонньою відмовою сторони-1 від Договору стороною-2 понесено не було. Відповідальність сторони-1 обмежується належним виконанням умов цієї Угоди. Сторона-2 не має права вимагати від сторони-1 відшкодування будь-яких інших збитків, завданих одностороннім розірванням Договору.
Вся сума збитків, завданих стороною-1 стороні-2 розірванням Договору, сплачується стороною-1 в 5-ти денний строк з моменту виставлення рахунку стороною-2 шляхом перерахування грошових коштів за визначеними Угодою реквізитами (п. 3 Угоди).
Угода набирає чинності з дня підписання її уповноваженими представниками сторін та діє до повного відшкодування завданих збитків, зазначених у п. 2 Угоди (п. 5 Угоди).
22.09.2014 року ТОВ "НВП Гонта-Технологія" виставило ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" рахунок-фактуру № ГТ-0000038 на суму 872 382, 04 грн., який отримано останнім 23.09.2014 року.
Платіжними дорученнями № 0600036459 від 31.10.2014 року на суму 150 000, 00 грн., № 0600037536 від 07.11.2014 року на суму 150 000, 00 грн., № 0600038638 від 18.11.2014 року на суму 114 615, 28 грн. ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" перерахувало на користь ТОВ "НВП Гонта-Технологія" грошові кошти у загальній сумі 414 615, 28 грн., вказавши у призначенні платежу "оплата згідно контракту 3351 без ПДВ".
Проте, вказані суми повернуті позивачем на рахунок відповідача як помилково перераховані.
31.10.2014 року ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" направило ТОВ "НВП Гонта-Технологія" заяву про залік зустрічних однорідних зобов'язань на суму 457 766, 76 грн. Листом № 146 від 23.01.2015 року позивач повідомив відповідача про неможливість проведення заліку, оскільки заява не підкріплена належними доказами.
17.04.2015 року листом № 16 позивач повідомив відповідача про розірвання Угоди № 3351 від 22.09.2014 року.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, з огляду на вищезазначені правові приписи для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Зі змісту спірної Угоди № 3351 від 22.09.2014 року вбачається, що сума збитків, яка становить 872 382, 04 грн., є вичерпною. Відповідальність сторони-1 обмежується належним виконанням умов цієї Угоди.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач неналежним чином, з порушенням строків щодо перерахування грошових коштів в сумі 872 382, 04 грн., виконав умови Угоди № 3351 від 22.09.2014 року наступним чином: на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2015 року у справі № 904/9439/14 ПАТ "АрселорМітал Кривий Ріг" перерахувало на користь ТОВ "НВП "Гонта-Технологія" платіжним дорученням № 0600025465 від 27.07.2015 року 870 545, 11 грн. та платіжним дорученням № 0600029216 від 21.08.2015 року 1 836, 93 грн.
Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент звернення до суду з позовом про розірвання договору значна сума збитків, які понесла сторона у зв'язку з одностороннім розірванням Договору від 25.12.2007 року № 5739 і правові наслідки якого були визначені умовами Угоди № 3351 від 22.09.2014 року, компенсовано відповідачем.
Як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, визначаючи істотність порушення умов Угоди № 3351 суд першої інстанції помилково виходив з того, що відповідач протягом тривалого часу не виконував умови Угоди № 3351 від 22.09.2014 року та не виконав обов'язку щодо перерахування збитків у повному розмірі станом на дату звернення позивача до суду, а останній платіж відповідачем в рахунок погашення збитків був здійснений 21.08.2015 року, не звернувши увагу на те, що як підставу для розірвання договору на вимогу однієї сторони закон передбачає не тільки факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язково наявність шкоди, завданої потерпілій стороні цим порушенням.
Однак, матеріалами справи не підтверджено такої ознаки істотного порушення договору відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, як наявність наслідків порушення угоди стороною у вигляді завданої шкоди другій стороні.
З матеріалів справи вбачається, що Угода про відшкодування збитків від 22.09.2014 року № 3351 встановлює зобов'язання для відповідача у вигляді відшкодування збитків за порушення договірного зобов'язання і фактично встановлює правові наслідки порушення основної угоди № 5739 від 25.12 2007 року.
Відтак, позивач, укладаючи спірну угоду, розраховував отримати від відповідача відшкодування збитків в сумі 872 382, 04 грн. і як встановлено судами він цю компенсацію отримав. Порушення відповідачем строків сплати компенсації не призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував укладаючи Угоду, при чому значна сума компенсації була перерахована позивачу платіжним дорученням № 0600025465 від 27.07.2015 року на суму 870 545,11 грн. до звернення позивача з позовом про розірвання договору.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували настання таких негативних наслідків для позивача, у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням суми компенсації відповідачем за Угодою № 3351, як неможливість здійснити оплату вимушеного простою працівникам підприємства, виплатити вихідну допомогу при звільненні, сплатити нарахування на фонд оплати праці обов'язкових платежів відповідно до вимог чинного законодавства та виникнення у позивача у зв'язку з цими обставинами додаткових витрат.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки правові підстави для розірвання Угоди № 3351 від 22.09.2014 року з огляду на положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України - відсутні.
Також колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що судом апеляційної інстанції правомірно не було прийнято до уваги доводи позивача про те, що відповідачем порушені зобов'язання щодо добровільного, в повному обсязі та у п'ятиденний строк перерахування коштів передбачених Угодою № 3351 з огляду на те, що для розірвання угоди відповідно положень до ст. 651 Цивільного кодексу України не достатньо тільки порушення умов угоди відповідачем, а й обов'язкова наявність шкоди, завданої стороні цим порушенням.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "НВП "Гонта-Технологія", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року у справі № 904/7172/15 - залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга
СуддіВ.С. Божок
Т.Ф. Костенко