ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
28 березня 2016 року 15:45 справа №826/24290/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Міністерства юстиції України 2. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни
провизнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 1), в якому просить визнати незаконним рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про скасування запису про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права від 11 березня 2014 року №11512507; 2) зобов'язати відповідача відмінити реєстрацію скасування права власності, проведену на підставі рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про скасування запису про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права від 11 березня 2014 року №11512507.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/24290/15, закінчено підготовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяну Василівну (далі по тексту - відповідач 2, Державний реєстратор Корюк Т.В.).
В судовому засіданні 27 січня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів до суду не прибули; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представників відповідачів, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 27 січня 2016 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до рішення Державного реєстратора Корюк Т.В. від 11 березня 2014 року №11512507 скасовано запис про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, приватної форми власності, розмір частки 1/1, за номером 2038904, розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 127741128000, за заявою представника прокуратури міста Києва.
Позивач вважає вказане рішення протиправним, виходячи з того, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року по цивільній справі №2607/15211/12, право власності на нежитлові приміщення групи приміщень №100 в літ. "А'", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 276,8 кв. м. визнано за ОСОБА_1, а відтак у зв'язку з відсутність судового рішення, які б слугували підставою для скасування рішення державного реєстратора про визнання права власності на нежитлові приміщення за позивачем, у відповідачів відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення від 11 березня 2014 року №11512507.
Відповідачі проти позову заперечили обґрунтовуючи правомірність рішення від 11 березня 2014 року №11512507, з огляду на рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року по цивільній справі №22-ц/796/10853/13, яким право власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_1 скасовано.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
За визначенням статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - нормативно правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Як визначено у статті 26 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно з нормами пунктів 41 та 44 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (далі по тексту - Порядок №1141), державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав установлює Мін'юст.
Так, з метою врегулювання процедури прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав, переліку документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язків суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури, наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5 затверджено Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі по тексту - Порядок №3502/5).
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Порядку №3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
Пункт 2.6 розділу 2 Порядку №3502/5 встановлює, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Пункти 2.10 та 2.11 Порядку №3502/5 передбачають, що за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав. Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.
Таким чином, з наведених вище норм законодавства слідує, що запис про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно вноситься до Державного реєстру прав на підставі відповідного рішення державного реєстратора у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно.
Суд встановив, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року по цивільній справі №2607/15211/12, визнано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення групи приміщень №100 в літ. "А'", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 276, 8 кв. м., до складу яких входять: тамбур № 1 площею 2,3 кв. м.; основне приміщення №2 площею 79,5 кв. м.; основне приміщення № 3 площею 24,7 кв. м.; санвузол №4 площею 4,3 кв. м.; основне приміщення № 5 площею 28,1 кв. м.; основне приміщення № 6 площею 7,5 кв. м.; основне приміщення № 7 площею 5,7 кв. м.; основне приміщення № 8 площею 4,7 кв. м.; основне приміщення № 9 площею 103,9 кв. м.; підсобне приміщення № 10 площею 16,0 кв. м.
На підставі зазначеного рішення 06 серпня 2013 року державним реєстратором Державної реєстраційної служби України зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення групи приміщень №100 в літ. "А'", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 276,8 кв. м., за ОСОБА_1, про що до Державного реєстру прав внесено відповідний запис за номером 2038904.
Отже, єдиною та достатньою підставою для скасування запису в Державному реєстрі прав у межах спірних правовідносин може бути рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування рішення державного реєстратора від 06 серпня 2013 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1
З наявних у праві доказів вбачається, що оскаржуване рішення прийнято на підставі супровідного листа прокуратури Подільського району міста Києва від 19 лютого 2014 року №93-375вих-14, яким на адресу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві направлено заяву про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для подальшого внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційну довідку та належним чином завірені копії рішень судів, а саме: рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року по цивільній справі №22-ц/796/10853/13; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2013 року.
У свою чергу рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року по цивільній справі №22-ц/796/10853/13 рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року в частині задоволення позову про визнання права власності на нежитлові приміщення скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлові приміщення - відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Тобто, фактично підставою для скасування запису в Державному реєстрі прав на право власності ОСОБА_1 на спірний об'єкт нерухомого майна є рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року по цивільній справі №22-ц/796/10853/13.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згаданим рішенням Апеляційного суду міста Києва не було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1; судового рішення про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення групи приміщень №100 в літ. "А'", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 276,8 кв. м., за ОСОБА_1, яке набрало законної сили, в матеріалах справи відсутнє.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування запису про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - нежитлові приміщення групи приміщень №100 в літ. "А'", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 276,8 кв. м., та про необхідність скасування оскаржуваного рішення.
Водночас суд не погоджується із позовними вимогами про зобов'язання відповідача 1 відмінити реєстрацію скасування права власності, проведену на підставі оскаржуваного рішення, оскільки, в силу приписів статті 26 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень", вони є передчасними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача належить присудити здійснені ним витрати по сплаті судового збору відповідно до частини задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про скасування запису про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права від 11 березня 2014 року №11512507.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов