23 березня 2016 року справа № 823/123/16
12 год. 57 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коваленка В.І.,
за участю секретаря - Савости С.В.,
за участю представників:
позивача - Мушинської М.В. за довіреністю,
відповідача - Шаригіної Н.М. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрп'єзо" до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити дії,
Публічне акціонерне товариство «Укрп'єзо» звернулось до суду з адміністративним позовом до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, в якому просить:
- зобов'язати Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції скасувати постанову державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Басанської С.В. від 24.12.2010р. про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укрп'єзо» (18016, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 10, код ЄДРПОУ 14313889) виконавчого збору у розмірі 4598 грн. 95 коп., а також постанову державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Цибенко Я.В. від 13.01.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 3 липня 2009 року у справі № 2а-3194/09/2370, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року, задоволено позов управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області до відкритого акціонерного товариства «Укрп'єзо» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року в сумі 45 989 грн. 53 коп.
Позивач зазначає, що управлінням Пенсійного фонду України у Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області прийнято рішення від 03.02.2011р. про розстрочення ВАТ «Укрп'єзо» суми заборгованості усього на суму 331 573 грн. 99 коп. з 3 лютого 2011 року до 31 грудня 2015 року, яка остаточно погашена в січні 2016 року.
Позивач стверджує, що 29.01.2016р. отримав простою кореспонденцією постанову від 13.01.2016р. про арешт майна та оголошення заборони його відчуження, внаслідок заборгованості за виконавчим збором у розмірі 4598 грн. 95 коп. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 05.02.2016р. представник позивача дізнався, що 16.12.2010р. державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Басанською С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-3194/09/2370 та постанову від 24.10.2010р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 4598 грн. 95 коп., а згодом постанову від 03.06.2011р. про відкриття виконавчого провадження № 27063572 про примусове стягнення виконавчого збору у розмірі 4598 грн. 95 коп.
Позивач вказує, що не отримував постанови від 16.12.2010р. про відкриття виконавчого провадження та від 24.12.2010р. про стягнення з боржника виконавчого збору, а також постанову від 03.06.2011р. про відкриття виконавчого провадження про примусове стягнення виконавчого збору.
У зв'язку із поданням управлінням Пенсійного фонду України в Соснівському районні м. Черкаси про повернення виконавчого документа без виконання державним виконавцем винесено постанову від 03.06.2011р. про повернення виконавчого документу стягувачу та завершено виконавче провадження.
На підставі наведеного позивач вважає, що сплата заборгованості за рішенням про розстрочення, неодержання наведених постанов державного виконавця та невчинення державним виконавцем дій щодо виконання судового рішення є підставою для зобов'язання відповідача скасувати постанову від 24.12.2010р. про стягнення виконавчого збору, а також постанову від 13.01.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та їх поновлення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що вказані постанови прийняті державними виконавцями у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Відповідач наголосив, що згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що державні виконавці діяли в межах службових повноважень, у порядку та у спосіб, які визначені законодавством, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши наявні матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у Соснівському відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №23434794 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-3194/09/2370, виданого 09.12.2010р. Черкаським окружним адміністративним судом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Укрп'єзо" на користь управління Пенсійного фонду України в Соснівському районні м. Черкаси заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року в сумі 45 989 грн. 53 коп.
В судовому засіданні встановлено, що постановою державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 16.12.2010р. відкрито вказане виконавче провадження та надано строк для добровільного виконання рішення боржником.
Постановою державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Басанської С.В. від 24.12.2010р., у зв'язку з невиконанням у добровільному порядку рішення суду, стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 4 598 грн. 95 коп.
В подальшому управлінням Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси прийнято рішення №4 від 03.02.2011р. про розстрочення заборгованості позивача зі сплати пільгових пенсій в сумі 331 573 грн. 99 коп. у період з 03.02.2011р. до 31.12.2015р.
Постановою державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Онищенко Н.С. від 03.06.2011р. виконавчий лист №2а-3194/09/2370 повернуто стягувачу у зв'язку з надходженням заяви управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси №8089/08 від 27.05.2011р. про повернення виконавчого листа без виконання.
В цей же день державним виконавцем Онищенко Н.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №27063572 про стягнення з ВАТ "Укрп'єзо" на користь Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції виконавчого збору у розмірі 4 598 грн. 95 коп.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, постановою державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Цибенко Я.В. від 13.01.2016р. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ВАТ "Укрп'єзо" та заборонено його відчуження.
Вказану постанову від 13.01.2016р. позивач отримав 29.01.2016р. та після ознайомлення 05.02.2016р. з матеріалами виконавчого провадження №27063572 звернувся 08.02.2016р. з даним позовом до суду.
Вирішуючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення за захистом своїх прав до суду, суд зазначає, що відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу, встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивач у даній справі є боржником у наведених виконавчих провадженнях, строк звернення до адміністративного суду для останнього становить десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що про наявність постанов від 24.12.2010р. про стягнення виконавчого збору та від 13.01.2016р. про арешт майна боржника позивач дізнався 05.02.2016р. після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. При цьому, позовна заява подана до суду 08.02.2016р., тобто в межах десятиденного строку звернення до суду за захистом прав.
Суд звертає увагу, що відповідач на вимогу суду не надав будь-яких доказів, які свідчать, що позивач раніше дізнався про наявність зазначених постанов державних виконавців.
Таким чином, позивач строк звернення до суду за захистом прав не пропустив, а тому відсутні підстави для визнання причин його пропуску поважними.
Досліджуючи в судовому засіданні наявність підстав для скасування відповідачем спірних постанов від 24.12.2010р. та від 13.01.2016р., суд враховує, що у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із статтею 32 Закону № 606, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно статті 57 Закону № 606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
З аналізу наведених положень Закону № 606 вбачається, що державний виконавець зобов'язаний вживати усіх необхідних заходів з метою примусового виконання виконавчого документу, в тому числі шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону №606 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 46 Закону №606 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
З наведених норм Закону №606 випливає, що виконавчий збір стягується за умови невиконання в добровільному порядку рішення суду в наданий державним виконавцем строк.
Проаналізувавши вказані положення Закону №606, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для скасування відповідачем згаданих постанов державних виконавців, з огляду на таке.
Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Положеннями частини 2 статті 83 Закону №606 передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 3 статті 60 Закону №606 передбачено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Аналіз наведених положень Закону №606 дає підстави стверджувати, що скасування постанови державного виконавця, в тому числі стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника, відноситься до повноважень начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, у разі встановлення порушень під час прийняття постанови.
Сам по собі відділ державної виконавчої служби до якого позивачем пред'явлено вимоги про зобов'язання вчинити дії не наділений повноваженнями щодо скасування постанов державних виконавців. При цьому, суд позбавлений можливості зобов'язувати відповідного начальника відділу державної виконавчої служби до вчинення відповідних дій, оскільки позивач до начальника відділу ДВС зі скаргою не звертався та начальником не вирішувалось питання законності постанов державних виконавців від 24.12.2010р. та від 13.01.2016р.
При цьому, положеннями Закону №606 не передбачено повноважень безпосередньо державного виконавця скасовувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Як наслідок, відсутній обов'язок державного виконавця скасовувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року № 7 суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
В контексті наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав, оскільки Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції не має відповідних повноважень щодо усунення порушень прав учасників виконавчого провадження. При цьому, суд не наділений повноваженнями втручатись у дискреційні повноваження названих посадових осіб органу державної виконавчої служби, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Укрп'єзо" до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Коваленко
Повний текст постанови виготовлено 28.03.2016р.