Провадження № 22-ц/790/2140/16 Головуючий 1-ї ін-ї. - Панас Н.Л.
Справа № 635/8573/15-ц Доповідач - Сащенко І.С.
Категорія - встановлення факту
21 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів: - Бездітко В.М., Овсяннікової А.І.,
за участю секретаря - Бойко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2016 року по справі за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа - ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення та за заявою ОСОБА_5, заінтересована особа - ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення та надання додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини,-
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, в якій вказував, що 05.03.2001 року подарував матері дружини - ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1. З цього часу і до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 мешкала разом з ним у цьому будинку. Вони були пов'язані спільним побутом, займалися сільським господарством. Після того, як ОСОБА_6 захворіла, він доглядав за нею, а після смерті - за власний кошт поховав її.
Посилаючись на вказані обставини, просив встановити факт, що він і ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, проживали однією сім'єю з 02.07.2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
У січні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою, в якій зазначала, що 05.03.2001 року ОСОБА_4 подарував її матері - ОСОБА_6, житловий будинок АДРЕСА_1. З цього часу і до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати мешкала у цьому будинку. Крім неї в будинку мешкали: ОСОБА_4, вона, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Їх родина мала спільний бюджет, вона, як донька, доглядала за матір"ю. Після смерті матері від прийняття спадщини вона не відмовлялась.
Просила встановити факт, що вона на час смерті ОСОБА_6 мешкала разом з нею однією сім'єю; встановити факт фактично прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті матері - ОСОБА_6; встановити факт належності правовстановлюючих документів на домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_5; зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 оригінал договору дарування домоволодіння АДРЕСА_1; надати їй додатковий строк для звернення із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті матері.
В судовому засіданні взаємних вимог один до одного сторони не визнали.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04.02.2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено. Заяву ОСОБА_5 задоволено частково. Постановлено надати ОСОБА_5 додатковий строк для звернення із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю 4 місяці з дня набрання рішенням законної сили. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його заяву задовольнити у повному обсязі. Вважає, що судом були невірно дослідженні надані ним докази та не надано уваги показам заявлених ним свідків.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_4 та задовольняючи частково заяву ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з наявності для цього підстав.
Погодитись повністю з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, що мешкала за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.3 ).
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Отже, заява ОСОБА_4 подана для розгляду в порядку окремого провадження.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 проживав однією сім'єю з ОСОБА_6 з 02.07.2002 року до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 заявником в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано. Крім того, в цей період часу ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 (а.с. 23 ).
За таких обставин, рішення суду в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення є законним та обґрунтованим.
Рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_5 про надання додаткового строку для прийняття спадщини та відмови в інших її позовних вимогах - підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Вимоги ОСОБА_5 щодо встановлення факту її проживання однією сім'єю з ОСОБА_6, фактичного прийняття спадщини та належності правовстановлюючих документів відповідно до вимог ст. 256 ЦПК України мають розглядатися в порядку окремого провадження.
Згідно з чч. 1-3 ст. 235 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Вимоги про надання додаткового строку для прийняття спадщини та зобов'язання відповідача повернути правовстановлюючі документи на будинок є позовними вимогами та не можуть розглядатися спільно з вимогами про встановлення фактів.
Також, в розумінні ст. 126 ЦПК України, можуть бути об'єднані в одне провадження тільки позовні вимоги кількох позивачів, а не однорідні заяви, подані до суду про встановлення фактів, які мають розглядатися в окремому провадженні.
Крім того, згідно з ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Як вбачається із змісту поданих заяв, що були предметом розгляду, встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне для вирішення питання про прийняття спадщини.
Наведене свідчить про те, що при розгляді справи в порядку окремого провадження виник спір про право на майно, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження.
Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 256 ЦПК України.
Керуючись п.4 ч.1 ст.307, 313, п.3 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2016 року в частині відмови ОСОБА_4, заінтересована особа - ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без змін.
В іншій частині рішення суду - скасувати, заяву ОСОБА_5, заінтересована особа - ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення та надання додаткового строку для звернення із заявою про прийняття спадщини - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді