23 березня 2016 року Справа № 902/171/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоГончарука П.А.(доповідач),
СуддівКондратової І.Д.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу колективного підприємства "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року у справі №902/171/15 за позовом колективного підприємства "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" до комунального закладу "Літинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Літинська районна державна адміністрація, за участю прокуратури Літинського району в інтересах держави в особі Літинської районної державної адміністрації про стягнення суми, -
Встановив:
У лютому 2015 року колективне підприємство "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з комунального закладу "Літинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" 53 570,54 грн. основного боргу, 97 765,25 грн. неустойки, 13 339,06 грн. інфляційних втрат, 1 607,12 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 17 березня 2015 року у справі №902/171/15 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 53 570,54 грн. основного боргу, 3 709,55 грн. неустойки, 1 607,12 грн. 3% річних, 13 339,06 грн. інфляційних втрат, 1 444,52 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення неустойки у сумі 3 709,55 грн., прийнято в цій частині нове рішення, яким у стягненні суми неустойки відмовлено повністю. Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:
"Позов колективного підприємства "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" задовольнити частково.
Стягнути з комунального закладу "Літинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (вул. Пирогова, 17, смт. Літин, Вінницька область, 22300, ідентифікаційний код 37472460) на користь колективного підприємства "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" (вул. Жовтнева, 22, с. Літинка, Літинський район, Вінницька область, 22342, ідентифікаційний код 13334949) 53 570,54 грн. основного боргу, 1 607,12 грн. 3% річних, 13 339,06 грн. інфляційних втрат, 1 370,33 грн. судового збору.
В частині стягнення 97 765,25 грн. неустойки відмовити."
В решті рішення господарського суду Вінницької області залишено без змін. Стягнуто з позивача на користь відповідача 74,19 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з позивача до Державного бюджету України 37,10 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, який висловився проти задоволення касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 26 квітня 2013 року між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено попередній договір, який доданий до матеріалів справи, і за яким сторони погодили, що відповідач замовляє позивачу виконання ремонтних робіт на дванадцяти об'єктах, і зокрема, капітальний ремонт будівель фельдшерсько-акушерських пунктів, а саме: облаштування внутрішньої вбиральні, проведення водопроводу та каналізації, розташованих у с. Петрик, с. Теси, с. Громадське, с. Новоселиця Літинського району Вінницької області (п. 1); підрядник приступає до виконання робіт відразу після підписання сторонами цього попереднього договору. На кожен об'єкт ремонтних робіт сторони укладають окремий договір підряду та складають акти виконаних робіт. У зв'язку з специфікою отримання коштів під виконані роботи у Казначействі України, виконання робіт передбачено у строк до 31 грудня 2013 року (п. 2); виконані ремонтні роботи приймаються замовником згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в (п. 3), які вважаються дійсними при фактичному виконанні робіт, навіть, якщо одна із сторін відмовляється їх підписати (п. 4); замовник зобов'язується оплатити виконані роботи згідно проектно-кошторисної документації (відповідно по кожному окремому об'єкту), виготовленої КП "Архбудсервіс", яка є невід'ємною частиною договору (п. 5); за затримку прийняття виконаних робіт з вини замовника без відповідного обґрунтування, останній має сплатити підряднику неустойку в розмірі 0,5 відсотків вартості цих робіт за кожний день затримки, а за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів, інших платежів) неустойку в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми із урахуванням офіційного індексу інфляції за весь час прострочення (п. 6).
Позивач виконав ремонтні роботи на об'єктах у с. Теси на суму 16 907,327 грн., у с. Громадське на суму 10 652,76 грн., у с. Петрик на суму 16 181,13 грн. та у с. Новоселиця на суму 9 829,38 грн., що склало 53 570,54 грн., які відповідачем не оплачені.
Позивач звернувся до відповідача із претензіями: №02/09-1 від 16 вересня 2013 року про сплату заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року у сумі 16 907,27 грн.; №05/09-5 від 26 вересня 2013 року про сплату заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року в сумі 10 652,76 грн.; №02/11-3 від 27 листопада 2013 року про сплату заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року в сумі 16 181,13 грн.; №03/11-4 від 28 листопада 2013 року про сплату заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року в сумі 9 829,38 грн. Всі претензії отримані відповідачем в день їх відправлення, а саме: 16 та 26 вересня 2013 року і 27 та 28 листопада 2013 року, однак залишені ним без задоволення, внаслідок чого позивач звернувся до суду із цим позовом.
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи, неустойки за порушення строків виконання грошового зобов'язання, а саме: 3% річних та інфляційних втрат, а також неустойки за затримку прийняття виконаних робіт.
Суд першої інстанції, дослідивши обставини та матеріали справи, дійшов висновку, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, а тому укладений сторонами договір є не попереднім, а таким, що укладений сторонами в належній формі та створює права і обов'язки для обох сторін.
Оскільки позивач свої зобов'язання за договором виконав, провів ремонтні роботи на вказаних об'єктах, загальна вартість яких склала 53 570,54 грн., про що в односторонньому порядку склав відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт, місцевий господарський суд, посилаючись на ст.ст. 853, 882 Цивільного кодексу України, а також на п. 4 договору, дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний оплатити вартість виконаних робіт, оскільки претензій щодо цих робіт він позивачу не пред'являв, обґрунтованих причин відмови підписати акти про прийняття виконаних підрядних робіт не зазначив, а тому виконані позивачем роботи є ним прийнятими.
Встановивши дати отримання відповідачем претензій позивача з вимогами про сплату вартості виконаних робіт, та посилаючись на положення ст.ст. 253, 530 ЦК України, суд першої інстанції вказав, що термін здійснення позивачем оплати за роботи виконані у вересні 2013 року на суму 16 907,27 грн. закінчився 23 вересня 2013 року, на суму 10 652,76 грн. - 3 жовтня 2013 року, за роботи виконані у листопаді 2013 року на суму 16 181,13 грн. - 4 грудня 2013 року, а на суму 9 829,38 грн. - 5 грудня 2013 року.
Встановивши початок строку порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду, та посилаючись на ст. 549, п. 2 ст. 551 ЦК України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також на п. 6 договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення неустойки підлягає частковому задоволенню в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що в даному випадку складає 3 709,55 грн., а вимоги про стягнення сум річних та інфляційних втрат, з огляду на приписи ст. 625 ЦК України, підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем сум.
Апеляційний господарський суд, перевіривши встановлені судом першої інстанції обставини та дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідач є унітарним комунальним некомерційним підприємством, засновником якого є Літинська районна рада, правовий статус та особливості господарської діяльності якого визначаються відповідно до положень ст. 78 ГК України, та фінансова діяльність якого пов'язана, в тому числі, з розпорядженням бюджетними коштами.
Посилаючись на положення ст.ст. 207, 208 ЦК України, статті 181 ГК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року №668, а також враховуючи положення ст.ст. 43, 48 Бюджетного кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 року №309, апеляційний суд дійшов висновку, що договори підряду щодо робіт на окремих об'єктах будівництва не були укладені, оскільки не були зареєстровані у порядку встановленому для бюджетних зобов'язань, тобто не відповідають вимогам щодо письмової форми їх укладення.
Однак, встановивши, що позивач за завданням відповідача виконав ремонтні роботи на чотирьох вказаних об'єктах, вартість яких відповідала проектно-кошторисній документації, та посилаючись на положення ст.ст. 253, 530, 853, 882 ЦК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відмова відповідача прийняти виконані підрядні роботи за актами приймання виконаних підрядних робіт без належного обґрунтування такої відмови не звільняє його від обов'язку сплатити вартість виконаного позивачем у строки, встановлені ст. 530 ЦК України.
Посилаючись на вказане, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 53 570,54 грн., а також з тим, що відповідач внаслідок прострочення виконання цього грошового зобов'язання має також сплатити позивачу 13 339,06 грн. інфляційних втрат і 1 607,12 грн. 3% річних, як і заявлено в позові.
Однак, визнавши договори підряду щодо робіт на окремих об'єктах будівництва неукладеними, апеляційний господарський суд зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми неустойки, встановленої п. 6 попереднього договору, за порушення строків приймання виконаних робіт у розмірі 0,5% від вартості робіт за кожен день затримки, рішення суду першої інстанції в цій частині скасував і відмовив у задоволенні цієї частини позову.
Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними з огляду на наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 181 ГК України встановлює загальний порядок укладання господарських договорів, який полягає в тому, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Зокрема, такі спеціальні вимоги містяться у Постанові Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", положення яких можуть бути розповсюджені і на договори з виконання капітального ремонту. Пунктом 5 Загальних умов встановлено укладення договорів у письмовій формі.
Встановивши, що відповідач як юридична особа є комунальним підприємством, яке діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням 4 сесії районної ради 6 скликання від 8 лютого 2011 року №43 та зареєстрованого Літинською РДА 17 лютого 2011 року за №11571020000000777, засновником якого є Літинська районна рада, і фінансова діяльність якого пов'язана, в тому числі, з розпорядженням бюджетними коштами, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що зобов'язання відповідача, які мають виконуватись за рахунок бюджетних коштів, згідно вимог ст.ст. 43, 48 Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 року №309, мають бути зареєстровані з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України.
Враховуючи, що договори підряду, на які посилається позивач, у встановленому порядку зареєстровані не були, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вони є неукладеними, а тому не призводять до виникнення у сторін прав та обов'язків за ними.
Водночас, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають, крім іншого, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем виконано на об'єктах відповідача підрядні ремонтні роботи загальною вартістю 53 570,54 грн., які відповідач не прийняв, і за їх виконання не розрахувався.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт.
Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та направлення будь-яких зауважень щодо допущених підрядником недоліків у виконаних роботах, тому його висновки про фактичне прийняття відповідачем вказаних робіт є правильним, і як наслідок, є правильним висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача вартості їх виконання.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наявність у відповідача простроченої заборгованості за період, який правильно визначений судом першої інстанції, з чим погодився і апеляційний господарський суд, а також враховуючи положення ст. 625 ЦК України, судами правильно вказано про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем сум.
Оскільки судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що окремі договори підряду, є неукладеними, правильним є висновок апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми неустойки, встановленої умовами попереднього договору, за затримку приймання виконаних робіт.
Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним господарським судом помилково вказано, що попередній договір сторонами не підписано не може бути підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки виходячи з вимог передбачених ст. 182 ГК України щодо особливостей укладення попередніх договорів та ст. 635 ЦК України про попередній договір, за попереднім договором у сторін не виникає будь-яких прав і обов'язків, крім зобов'язання протягом певного строку, укласти договір в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором.
Тому передбачена умовами попереднього договору відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді неустойки при неукладені основних договорів не може бути застосована до відповідача.
Таким чином, висновки апеляційного господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають нормами матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, в той час як доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні положень вказаних норм права, зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
За таких обставин постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу колективного підприємства "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року у справі №902/171/15 - без змін.
Поновити виконання судового рішення у справі №902/171/15.
Головуючий:П.А.Гончарук
Судді:І.Д.Кондратова
Л.В.Стратієнко