23 березня 2016 року Справа № 910/19253/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Костенко Т.Ф.- головуючого,
Божок В.С.,
Коробенко Г.П.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.01.2016
у справіГосподарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія"
простягнення 33600, 84 грн.
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія"
доПублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
простягнення 21 905, 52 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Юхименко М.П. (дов. від 22.04.11 № 226-4016),
відповідача: Коновалов А.В. - директор (наказ від 24.07.08 № 1-К),
Рішенням від 12.10.2015 господарського суду м. Києва в задоволенні позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про стягнення 33600, 84 грн. штрафу та пені відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково, з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на користь ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" стягнуто 10528, 90 грн пені, 604, 50 грн. річних та 1576, 39 грн. судового збору, в решті зустрічного позову відмовлено.
Постановою від 18.01.2016 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано частково, первісний позов задоволено в частині стягнення з ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" 3712, 80 грн. штрафу. Зустрічний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення 29888, 04 грн. пені та рішення господарського суду м. Києва як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, в задоволенні зустрічного - відмовити.
ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить в її задоволенні відмовити, постанову Київського апеляційного господарського суду змінити та прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити в повному об'ємі, а зустрічний повністю задовольнити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору поставки від 26.012015 № 1500352, укладеного між ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" та ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" останнє взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до договору.
Пунктами 3.2., 3.3. договору передбачено зобов'язання постачальника поставити товар покупцю в строки, визначені пунктом 3.3. договору, а саме поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1 даного договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додатку) до цього договору. Дострокова поставка товару постачальником допускається тільки за згодою сторін.
Згідно п. 3.4 договору разом із товаром, але не пізніше дати поставки, постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів, оформлених на державній мові та у відповідності з вимогами п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р.: рахунок-фактура, (оригінал державною мовою); видаткова накладна на відпуск Товару (оригінал державною мовою); податкова накладна в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; товарно-транспортну накладну (у випадку поставки товару вантажним автотранспортом), товарно-транспортна накладна/оригінал), за умови поставки вантажним автотранспортом постачальника.
Пунктами 4.1., 4.2., 4.6., 4.7. договору встановлено, що загальна вартість товару за цим договором складає суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до даного договору. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікації (додатку) до договору. Порядок оплати і форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях (додатках) до даного договору. У разі, якщо сторони, у порядку, зазначеному в п. 4.6 договору, встановили термін оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником документів, зазначених у п. 3.4 і п. 9.2 договору. При простроченні терміну надання документів, зазначених у п.п. 3.4, 9.2 договору, термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів; у разі неможливості надання зазначених документів одночасно з товаром, вони повинні бути передані покупцеві не пізніше 3 днів з моменту поставки.
Відповідно до п. 9.1. договору, разом із товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів (рахунок, накладну на відпустку товару, товарно-транспортну накладну, акт виконаних робіт, акт прийому-передачі товару, залізничні накладні тощо), оформлені державною мовою і відповідно до вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88 із змінами і доповненнями.
Пунктом 11.2. договору сторони погодили, що у разі порушення термінів поставки товару згідно з цим договором постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару.
Строк дії договору - з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками та до 31 грудня 2015 року, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами (п. 13.1. договору).
Специфікацію від 11.02.2015 року №2/1500822, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печатками, до договору поставки визначено поставку товарів у першому кварталі 2015 року, зокрема, "Краги шкіряні (спілкові)" у кількості 1326 пар загальною вартістю 37128,00 грн з урахуванням ПДВ.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару за специфікацією №2/1500822 від 11.02.2015 року стало підставою для звернення ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" з позовом у даній справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції в даному випадку обґрунтовано взято до уваги приписи ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 527, 629 ЦК України, а також положення договору поставки, якими передбачено, що товар (його марка, вид, асортимент, найменування, кількість), строк і спосіб його поставки визначаються у специфікації до договору, а відтак, підписавши специфікацію №2/1500822 від 11.02.2015, в якій чітко обумовлено характеристики товару, його кількість, вартість та строк поставки, у відповідача, як постачальника за договором, виник обов'язок поставити зазначений товар у строк, який був обумовлений у специфікації.
За таких обставин судом правомірно визнано безпідставним посилання ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" на відсутність обов'язку з поставки у зв'язку з неотриманням ним заявки на поставку зазначеного товару, яку, як стверджує позивач йому було направлено листом № 2006-4014 від 18.02.2015 року на поставку краг шкіряних (спілкові), виробник Китай, в кількості 1326 пар, термін поставки товару - 1 квартал 2015 року.
До того ж, як вірно зауважено апеляційним господарським судом, ні договором, ні чинним законодавством не обумовлено порядок подання такої заявки продавцю та погодження її продавцем.
При цьому судом враховано і наявну в матеріалах справу копію листа ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" №2006-4014 від 18.02.2015 з вимогою про поставку товару за специфікацією №2/1500822 від 11.02.2015, у відповідь на яку ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" листом від 04.08.2015 визнало підписання, оформлення та отримання ним як специфікації №2/1500822 від 11.02.2015 року на поставку товару, так і заявки на поставку "Краги шкіряні (спілкові)" у кількості 1326 пар загальною вартістю 37128, 00 грн, однак, як стверджує відповідач, у зв'язку із зміною ціни на вказаний товар та іншими обставинами дана поставка не відбулась.
Отже, апеляційним господарським судом встановлено обставини, які свідчать про обізнаність, узгодження та отримання ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" як специфікації №2/1500822 від 11.02.2015 року на поставку товару, так і заявки позивача на таку поставку.
З огляду на зазначене вище, приписи ст.ст. 230, 231 ГК України, 549 ЦК України, відсутності належних та допустимих доказів виконання ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" обов'язку з поставки передбаченого специфікацією №2/1500822 від 11.02.2015 товару, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" передбаченого п. 11.2 договору штрафу.
Також вмотивовано, апеляційним господарським судом відмовлено в позові про стягнення встановленої наведеним вище п. 11.2 договору пені, оскільки в силу приписів ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а в даному випадку її стягнення заявлено за порушення строків поставки продукції.
В частині зустрічних позовних вимог ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" про стягнення 844,07 грн річних та 12059,24 грн пені за порушення строків оплати поставленого товару, судами встановлено, що специфікацією №3/1501017 від 24.02.2015 узгоджено поставку рукавиць антивібраційні, у кількості 810 пар та рукавиць суконних, у кількості 1440 пар, термін поставки товару - 1-2 квартал 2015 року, загальна вартість яких становить 79 705,08 грн. Покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару за фактом поставки протягом 60-ти календарних днів, з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар на склад покупця за умови виконання п. 3.4. договору. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.
Судами досліджено наявну в матеріалах справи видаткову накладну від 24.04.2015 року № 605, з якої вбачається, що товар згідно специфікації №3/1501017 від 24.02.2015 року було поставлено ТОВ "Українська міжнародна торгівельна компанія" та прийнято ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" без будь-яких зауважень щодо якості, кількості чи інших умов поставки.
За фактом поставки ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" виставлено рахунок від 23.04.2015 №746 та надана податкова накладна.
Виходячи з положень п.п. 4.2., 4.6. договору та встановленого у специфікації №3/1501017 від 24.02.2015 терміну оплати товару (за фактом поставки протягом 60-ти календарних днів), апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що кінцевою датою оплати товару за видатковою накладною №605 від 24.04.2015 року є 23.06.2015.
В той же час, як встановлено судами, за отриманий товар на суму 79705, 08 грн ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" розрахувалось лише 16.07.2015, що підтверджується копією платіжного доручення від 16.07.2015 № 179533.
При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що видаткова накладна від 24.04.2015 № 605 оформлена відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року та відповідно до Закону є первинним документом, який згідно ст. 9 складається безпосередньо під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Отже, зазначена накладна фіксує факт здійснення господарської операції (поставки) саме 24.04.2015, що є підставою для здійснення розрахунків за отриманий товар в силу положень ст. 692 ЦК України.
Також судами з'ясовано, що 15.05.2015 року сторонами було підписано специфікацію №5/1502520, в якій погоджено поставку товару, а саме: краги шкіряні (спилкові) у кількості 2978 пар, виробник Китай, термін поставки товару - 2 квартал 2015 року, загальна вартість якого становить 193 546,18 грн. Згідно п. 2 зазначеної специфікації покупець здійснює оплату поставлено постачальником товару за фактом поставки протягом 20-ти календарних днів, з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар на склад покупця за умови виконання п. 3.4. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.
Факт поставки товару за специфікацію від 15.05.2015 №5/1502520 підтверджується видатковою накладною від 27.05.2015 № 844 на суму 193546, 18 грн., оформленою відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
У зв'язку зі здійсненою поставкою ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" було надано рахунок №1028 від 27.05.2015 року та податкову накладну.
Враховуючи пункти 4.2., 4.6. договору та встановлений у специфікації №5/1502520 від 15.05.2015 строк оплати товару (а саме за фактом поставки протягом 20-ти календарних днів), апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що кінцевою датою оплати товару за видатковою накладною №844 від 27.05.2015 року є 16.06.2015 року.
Однак, отриманий товар на суму 193546, 18 грн було оплачено ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" лише 31.07.2015 року, що підтверджується копією платіжного доручення від 31.07.2015 № 178929.
З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.ст. 193 ЦК України, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України вмотивованим є висновок апеляційного господарського суду про стягнення з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" передбаченої п. 11.2 договору пені, а також інфляційних та річних за встановлені судом апеляційної інстанції періоди прострочки.
З огляду на зазначене вище постанову Київського апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 18.01.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/19253/15 залишити без змін.
Головуючий Костенко Т.Ф.
Судді Божок В.С.
Коробенко Г.П.