21 березня 2016 року Справа № 904/6270/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (головуючий суддя Білецька Л.М., судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)
у справі№ 904/6270/15 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро"
до1) Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірасир"
простягнення заборгованості у розмірі 1323190,35 грн. за договором поставки,
за участю представників:
позивачаАнцупова С.В.,
відповідачів-1,-2не з'явились
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 у справі №904/6270/15 позовні вимоги задоволено повністю, з відповідачів солідарно стягнуто на користь позивача суму заборгованості за договором поставки №1190 від 26.11.2012, що складає 1137229,92 грн., 9312,69 грн. пені, 176647,74 грн. річних, а також по 13231,91 грн. судового збору з кожного відповідача.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 у справі №904/6270/15 скасовано частково і прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено позивачу у солідарному стягненні з відповідачів 1137229,92 грн. суми основного боргу. В інші частині рішення залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеною постановою частково, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови позивачу у солідарному стягненні суми основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій, при частковому задоволенні позовних вимог, неповно з'ясовано в цій частині обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального, зокрема ст. ст. 6, 525, 526, 599, 613, 627, 628, 629, 691, 692 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що грошове зобов'язання покупця, за умовами п. 6.1 договору в редакції Додаткової угоди від 03.03.2014, у випадку зміни міжбанківського курсу має бути виконане у повній мірі у відкоригованій за формулою вартості товару, тобто таке зобов'язання може вважатись виконаним відповідачем-1 лише частково, оскільки сума збільшення вартості товару внаслідок перерахунку залишається несплаченою. Оскільки конкретні строки складання актів перерахунку ціни умовами договору не визначені, скаржник вважає, що неоформлення та неподання позивачем відповідних розрахунків та актів не позбавляло відповідача-1 можливості сплатити за товар у повній сумі за самостійно здійсненими перерахунком. На думку скаржника апеляційним судом не надано оцінки тому факту, що акти перерахунку вартості поставленого товару підписані керівником відповідача-1 та скріплені печаткою підприємства.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідачів.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача (скаржника), перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (постачальником) та відповідачем-1 (покупцем) 26.11.2012 укладено договір поставки № 1190 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався постачати (систематично передавати у власність) покупцю маргарини тверді, маргарини м'які, спеціальні жири, перетарифіковані жири (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і вчасно його оплачувати постачальнику.
Пунктом 2.3. договору сторонами погоджено, що загальна вартість договору визначається як сума вартості фактично поставленого товару в партіях згідно з накладними на товар протягом терміну дії договору.
Згідно з п. 6.1 договору покупець зобов'язується оплатити вартість одержаної партії товару в об'ємі поставки, вказаної в накладній, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту одержання товару.
Додатковими угодами від 28.04.2014 та 29.04.2014 сторони виклали в новій редакції вказаний пункт договору та визначили строк оплати - протягом 21 календарного дня з моменту одержання товару.
У додатковій угоді від 03.03.2014 до Договору сторони виклали в новій редакції п. 6. Договору та дійшли згоди, що ціна товару погоджується сторонами у специфікаціях до Договору, що є його невід'ємними частинами, та/або видаткових накладних (за відсутності специфікацій), та коригується після поставки у відповідності до умов, визначених цим Договором.
У випадку зміни курсу гривні до долару США, що може виникнути між датою поставки товару та датою фактичної оплати, ціна і вартість поставлено, але не оплаченого товару підлягає коригуванню в порядку, визначеному пп. 6.1.1 Договору, яким встановлюється, що вартість товару (його ціна), що підлягає оплаті, визначається за визначеною сторонами формулою. За такою формулою сума до оплати дорівнює вартості товару, що зазначена у видатковій накладній або специфікації, помноженій на дріб середньозваженого курсу гривні до долара на міжбанківському ринку на дату, що передує даті оплати, в знаменнику щодо середньозваженого курсу долара США на міжбанківському ринку на дату поставки товару.
Додатковими угодами від 03.03.2014, 29.04.2014 до Договору сторонами також визначено (шляхом викладення в нових редакціях п. 2.1 Договору), що корегування ціни товару, визначеної в Специфікації, здійснюється відповідно до п. 6.1 Договору (для такого коригування підписання нової специфікації не вимагається).
Тобто умовами договору (п. п. 2.1, 6.1, пп. 6.1.1) сторонами погоджено можливість коригування ціни і вартості поставленого, але не оплаченого товару у випадку зміни курсу гривні до долару США, що може виникнути між датою поставки товару та датою фактичної оплати.
У п. 2 Додаткової угоди від 03.03.2014 сторони визначили, що умови цієї Додаткової угоди поширюються також на поставку і грошові зобов'язання з оплати товару, що був поставлений на підставі Договору поставки №1190 від 26.11.2012, але не був оплачений на момент набрання чинності цією Додатковою угодою.
Як узгоджено сторонами в п. 6.1.4 договору в редакції вказаної Додаткової угоди, при надходженні оплати за поставлений товар у випадку, якщо відповідно до умов цього договору здійснюється коригування вартості поставленого товару, постачальник зобов'язаний своєчасно оформлювати та направляти покупцю відповідні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до відповідних накладних, а також Акти перерахунку ціни.
Додатковою угодою від 03.03.2014 також викладено п. 6.1.5 у такій редакції:
"У випадку прострочення оплати товару або відмови від оплати товару, ціна та вартість товару (розмір грошових зобов'язань Покупця) з урахуванням коригування може бути розрахована Постачальником у відповідності до вимог цього Договору.
При цьому коригування здійснюється за формулою, що визначена в пп. 6.1.1 цього Договору, але при цьому за К1 Постачальником приймається середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському рахунку на будь-яку дату, що випадає на період прострочення оплати за власним вибором Постачальника.
Постачальник в цьому випадку зобов'язаний направити покупцю письмову вимогу про оплату товару з обов'язковим посиланням на цей підпункт договору.
Одночасно з такою вимогою постачальник надсилає покупцю розрахунки та акти, що передбачені п. 6.1.4 Договору.
Відкоригована у відповідності до цього підпункту ціна та вартість товару (грошових вимог) не підлягає подальшому коригуванню".
За умовами Додаткової угоди від 03.03.2014 щодо редакції п. 6.1.3 Договору Покупець має право здійснювати оплату товару без зазначення в платіжному документі конкретної поставки (№ та дати видаткової накладної) за якою здійснюється оплата та/або самостійно коригування вартості товару.
В цьому випадку Постачальник зараховує одержаний платіж на погашення заборгованості за Договором в хронологічному порядку, починаючи з тої, яка виникла в більш ранній період, з урахуванням коригування, що здійснюється в порядку, передбаченому пп. 6.1.1 Договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена в договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Позивач у даній справі заявив до стягнення розмір сум різниці між вартістю поставленого товару та його відкоригованого, з урахуванням курсу грн./долар США (курсової різниці), вартістю, що визначено позивачем у сумі 1137229,92 грн., пеню за прострочення оплати товару у розмірі 9312,69 грн. та річні відсотки у сумі 176647,74 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що коригування вартості товару відбувалось на підставі актів про перерахунок вартості поставленого товару, складених та підписаних позивачем та відповідачем-1, а одержані позивачем платежі, відповідно до умов п. 6.1.3 Договору в редакції Додаткової угоди від 03.03.2014, відносились на погашення позивачем заборгованості за Договором в хронологічному порядку.
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем здійснено коригування вартості поставленого товару, оплата за який проведена, в той час як умовами договору погоджено коригування ціни поставленого, але не оплаченого товару. Так, в актах від 31.12.2014 здійснено коригування за накладними з терміном оплати у період травень - вересень, які вже були оплачені станом на грудень 2014 року і така оплата прийнята позивачем без зауважень щодо необхідності коригувань. В акті коригування вартості поставленого товару від 12.12.2014 коригування вартості здійснено станом на дату оплати - 12.12.2014.
Як встановлено апеляційним судом, позивачем не застосовувалось коригування вартості товару в ході його оплати, оскільки з карточки рахунку 361 відповідача-1 по договору, не вбачається застосування оплати з коригуванням, адже станом на дату останнього платежу 23.12.2014 сальдо складало лише 2661,77 грн.
Суд апеляційної інстанції не прийняв як належний доказ акт звірки станом на 31.03.2015, оскільки встановив його невідповідність первинним документам бухгалтерського обліку, в акті звірки всі дати продажу значаться однією датою - 31.12.2015, що не відповідає дійсності та чого місцевим судом перевірено не було.
До того ж апеляційним судом зазначено, що у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження розміру курсу гривні відносно долара для здійснення коригування за формулою, визначеною п. 6.1.1 Додаткової угоди від 03.03.2014, а відтак акти про перерахунок вартості товару не можна вважати достовірними.
Апеляційним судом зазначено, що підписані сторонами акти коригування вартості товару суперечать вимогам п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 03.03.2014), оскільки на момент їх підписання товар був повністю оплачений, що узгоджується з відомостями, що вміщені у карточці рахунку 361 за договором, з якого видно, що дата останнього платежу - 23.12.2014, а акти коригування складено 31.12.2014.
Апеляційним судом встановлено, що в ході надходження оплат після 03.03.2014 і до моменту повної оплати 23.12.2014, всупереч умовам п. 6.1.4, викладених в Додатковому договорі від 03.03.2014, коригування не здійснювалося, у податкових накладних воно не відображалося, а акти перерахунку ціни складені в один день за весь період поставки - 31.12.2014, що не передбачено умовами договору та додаткових угод до нього.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення суми коригування вартості поставленого товару.
Як встановлено судами, відповідач-1 розраховувався за поставлений товар частинами з порушенням строку виконання зобов'язання, хоча поставлений позивачем за видатковими накладними товар станом на день звернення до суду повністю оплачено відповідачем-1.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами
В силу положень статей 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.
Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 9.2 Договору за кожен день прострочення оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штрафну санкцію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення, від суми простроченого платежу.
Сторони в п. 9.3 договору в редакції Додаткових угод від 03.03.2014, 29.04.2014 домовились, що штрафні санкції у вигляді пені, а також річні відсотки за порушення строку оплати грошового зобов'язання згідно з пунктом 9.2 цього договору обчислюються, виходячи з ціни товару (вартості партії товару), узгодженої у специфікації та/або видатковій накладній (без врахування коригування, передбаченого пунктом 6.1 цього договору).
Як встановлено судами, курсова різниця на проценти та пеню не нараховувалася.
Розрахунки заявлених позивачем до стягнення сум пені за період 30.07.2014-12.11.2014 у розмірі 9312,69 грн., 3% річних за період 04.02.2013-27.04.2014 та 24% річних за період 28.04.2014-11.12.2014 на загальну суму 176647,74 грн. перевірено судами, а відповідні вимоги правомірно визнано обґрунтованими.
Судами попередніх інстанцій встановлено існування між сторонами правовідносин поруки за договором поруки 710/1 від 27.04.2015 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за договором поставки № 1190 від 26.11.2012.
Порукою, згідно з п. 3.1 вказаного договору, забезпечується виконання відповідачем-1 перед позивачем грошових зобов'язань за основним договором у повному обсязі, включаючи сплату основного боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів, неустойки (тарифів, пені), відшкодування збитків, а також сум коригування ціни (вартості) у зв'язку зі зміною курсу гривні до долара США (або іншої валюти), у випадку, якщо такі витрати передбачені умовами договору або чинним законодавством.
Дослідивши умови Договору поруки, зокрема п. п. 4.3, 4.4 щодо порядку виконання зобов'язань, з урахуванням приписів ст. ст. 554, 610 ЦК України щодо солідарної відповідальності боржника та поручителя, судами попередніх інстанцій правомірно стягнуто пеню та проценти річних з відповідачів солідарно.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом дано правильну юридичну оцінку обставинам справи та правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу (курсової різниці).
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та висновок судів обох інстанцій про наявність фактичних та правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення пені та процентів річних є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційного господарського суду не вбачається.
Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 904/6270/15 - без змін.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
О.В. Попікова