ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 березня 2016 року № 826/19720/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомКиївського міського центру зайнятості
доГенеральної прокуратури України
про стягнення заборгованості 28006,35 грн.,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості з позовом до Генеральної прокуратури України про стягнення сум виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 28 006,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що громадянину ОСОБА_1, який був звільнений з Генеральної прокуратури України, Святошинським районним центром зайнятості на підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» надано статус безробітного та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22 п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування на випадок безробіття» було призначено та виплачено в період з 30.12.2014 року по 17.06.2015 року допомогу по безробіттю в сумі 28 006,35 грн.
У зв'язку з поновленням на посаді громадянина ОСОБА_1 на підставі рішення суду, центром зайнятості до Генеральної прокуратури України направлено повідомлення з пропозицією добровільної сплати протягом 15 календарних днів виплачену допомогу по безробіттю громадянину ОСОБА_1 в сумі 28 006,35 грн. Проте кошти в добровільному порядку не сплачені, що відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення з Генеральної прокуратури України суми виплаченого забезпечення.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що звільнення у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 Кодексу законів про працю України не є умовою для призначення та виплати допомоги по безробіттю.
В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі - Закон № 1533-III).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 1533-III (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
При цьому, втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин згідно із п. 9 ст. 1 Закону № 1533-III є, зокрема, припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.
У відповідності до частини 1 статті 22 Закону № 1533-III право на допомогу по безробіттю (як одного з видів матеріального забезпечення на випадок безробіття) залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно частини 1 статті 23 цього Закону застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
В силу норми пункту 2 частини 1 статті 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Також, згідно з пунктом 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня встановлення факту початку зайнятості особи, зокрема, у випадку поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Проаналізувавши вищезазначену правову норму суд вважає за необхідне зазначити, що достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, наказом Генеральної прокуратури України від 18 червня 2015 року № 1038 ц ОСОБА_1 звільнено з посади, у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України.
На час свого безробіття ОСОБА_1 був зареєстрований у Святошинському РЦЗ, отримав статус безробітного та матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю у розмірі 25 308,98 грн. за період з 30.12.2014 року по 17.06.2015 року, що підтверджується довідкою-розрахунком Святошинського РЦЗ.
При цьому, підставою для припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 18.06.2015 року та зняття його з реєстрації як безробітного відповідно до положень пп. 2 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», абз. 10 пп. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого постановою КМ України від 20.03.2013 №198 стало поновлення роботодавцем (відповідачем) безробітного на роботі.
Поновлення відбулось за рішенням суду: постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України задоволено частково: визнано протиправним та скасувано наказ Генеральної прокуратури України від 01 грудня 2014 року № 2718ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України; поновлено ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце реєстрації: 03115, АДРЕСА_1) на посаді начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України з 02 грудня 2014 року; стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце реєстрації: 03115, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 грудня 2014 року по 15 червня 2015 року включно; зобов'язано Генеральну прокуратуру України (ідентифікаційний код 00034051; місце знаходження: 01001, місто Київ, вулиця Різницька, будинок № 13/15) вжити заходів, направлених на видалення з офіційного веб-сайту http://www.gp.gov.ua/ інформації про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України відповідно до частини 2 статті 3 Закону України № 1682-VII у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до довідки-розрахунку Святошинського РЦЗ допомога по безробіттю ОСОБА_2 виплачувалася з 30 грудня 2014 року по 17 червня 2015 та складає 28 006, 35 грн.
Згідно п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. №60/62, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
На виконання зазначеного було видано наказ Святошинського районного центру зайнятості від 03.07.2015 № 244, яким прийнято рішення про відшкодування Генеральною прокуратурою України виплачених коштів у вигляді допомоги по безробіттю ОСОБА_2, згідно довідки-розрахунку в сумі 2 800, 25 грн.
06.07.2015 Святошинським районним центром зайнятості було направлено повідомлення до Генеральної прокуратури України, в якому пропонувалося повернути в добровільному порядку службі зайнятості суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1
Відповідачем було оскаржено до КМЦЗ зазначене повідомлення «Про відшкодування коштів» від 06.07.2015 № 01-28/2496 та наказ Святошинського районного центру зайнятості від 03.07.2015 № 244.
Позивачем було розглянуто вказану скаргу від 20.07.2015 № 18-1613 вих-15 на наказ Святошинського районного центру зайнятості від 03.07.2015 № 244, за результатами чого зроблено висновок, що призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю є цілком законним, а доводи скарги про безпідставність виплати допомоги по безробіттю особам, звільненим на підставі пункту 7-2 статті 36 КЗпП України є помилковим.
На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 28 006,25 грн на користь Київського міського центру зайнятості відповідачем не надано.
Внаслідок несплати відповідачем вказаних коштів до Фонду, не надходять кошти спрямовані на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що зачіпає інтереси держави, в зв'язку з чим Київський міський центр зайнятості звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.
Однак, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) -система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Об'єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 1 зазначеного вище Закону).
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Як убачається з п. 9 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).
Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України не є умовою для призначення та виплати допомоги по безробіттю, а тому у відповідача не виникло обов'язку щодо повернення грошових коштів сплачених ОСОБА_1 як допомогу по безробіттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до Генеральної прокуратури України про стягнення заборгованості у розмірі 28006,35 грн задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, ч. 6 ст. 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур