16 березня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/244/16
11 год. 20 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кисильової О.Й.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
за участю: представника позивача - Андрєєва Д.В.,
представників відповідача - Коновалова О.В., Чухрая Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач, Управління) щодо повернення звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, а саме - ОСОБА_2 за червень - грудень 2015 року року та зобов'язати відповідача прийняти вищевказані звіти та включити виплачені згідно звітів суми до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Позовні вимоги обгрунтувала тим, що позивач є роботодавцем ОСОБА_2 , який працює у позивача на посаді консультанта-психолога по роботі з персоналом згідно трудового договору та наказу про прийняття на роботу № 2-л від 03.04.2015р. Вказаного працівника з 06.04.2015р. призвано на військову службу у зв'язку з мобілізацією. За приписами ст. 119 КЗпП України за мобілізованою особою зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток, при цьому виплата їй грошового забезпечення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Починаючи з травня 2015 року, позивач подавала відповідачу звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникові, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за квітень-грудень 2015 року на загальну суму компенсації, що дорівнює розміру виплаченої йому заробітної плати в сумі 31 371,64 грн., проте останнім було прийнято звіти лише за квітень-травень 2015 року. У прийнятті звітів за червень-грудень 2015 року відповідач відмовив, посилаючись на відсутність нормативного врегулювання надання компенсації фізичним особам-підприємцям, що використовують найману працю в постанові Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105.
ФОП ОСОБА_1 вважає такі дії Управління протиправними, оскільки компенсація середнього заробітку фізичним особам-підприємцям передбачена ст. 119 Кодексу законів про працю України, що є актом вищої юридичної сили. Вказаний Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на основі та відповідно до статті 119 КЗпІІ України і спрямований на виконання правових приписів, що містяться в цій статті.
На думку позивача, дія даного Порядку поширюється не лише на підприємства, установи та організації, а й на фізичних осіб-підприємців, які зобов'язані здійснити виплату працівникам, що перебувають з ними в трудових відносинах, середнього заробітку за період їх перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період та мають право на отримання компенсації цих виплат з державного бюджету, а тому відповідач зобов'язаний відповідно до положень пункту 4 Порядку включити до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 відомості про виплату ФОП ОСОБА_1 середнього заробітку своєму працівнику ( ОСОБА_2 ) та подати відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування йому бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Суду пояснив, що Управління відмовило позивачеві у прийнятті звітів про фактичні витрати та компенсації затрат на виплату середнього заробітку ОСОБА_2 на підставі роз'яснення Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації від 08.07.2015 р. № 2-300-48/2 та пункту 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105, відповідно до яких бюджетні кошти для виплати компенсації у межах середнього заробітку спрямовуються підприємствам, установам та організаціям, тобто юридичним особам. До даного переліку не включені фізичні особи-підприємці, а тому відсутні правові підстави для виплата їм компенсації затрат на виплату середнього заробітку. Посилаючись на статтю 23 Бюджетного кодексу України зауважили, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.
03.04.2015р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір на невизначений термін. Наказом від 03.04. 2015 р. № 2-л ОСОБА_2 прийнято на роботу до магазину "Ніка" на посаду консультанта - психолога про роботі з персоналом із окладом в розмірі 3600,00 грн.
06.04.2015р. позивач отримав повідомлення про призов найманого працівника ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 р. № 15/2015, що також підтверджено довідкою від 06.04.2015р. № 1/554, виданою Великолепетиським об'єднаним районним військовим комісаріатом.
15.05.2015 р. ФОП ОСОБА_1 подано до управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської РДА звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у квітні 2015 року (вх. № 74) щодо ОСОБА_2 , якому нараховано середню заробітну плату в розмірі 2914,29 грн., а 15.06.2015 р. за вх. № 112 позивачем подано відповідачу відповідний звіт за травень 2015 року.
Починаючи з липня по грудень 2015 року, щомісяця, позивачем складено й погоджено з районним військовим комісаром та подано відповідачу звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку ОСОБА_2 за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року.
Загальна сума компенсації, яка підлягає відшкодуванню за сформованою звітністю, складає 31371,64 грн. та включає щомісячні виплати заробітної плати ОСОБА_2 (2914,29 + 3600 + 3085,74 + 3428,6 + 3428,6 + 3771,46 + 3600,03 + 3600,03 + 3942,89), про що свідчать наявні у справі відомості на виплату грошей № 7 від 15.04.2015 р., № 8 від 30.04.2015 р, № 9 від 15.05.2015 р., № 10 від 29.05.2015 р., № 11 від 15.06.2015 р., № 12 від 30.06.2015 р., № 13 від 15.07.2015 р., № 14 від 31.07.2015 р.,№ 15 від 17.08.2015 р., № 16 від 31.08.2015 р., № 17 від 15.09.2015 р., № 18 від 30.09.2015 р., № 19 від 15.10.2015 р., № 20 від 30.10.2015 р., № 21 від 16.11.2015 р., № 22 від 30.11.2015 р., № 23 від 15.12.2015 р., № 24 від 31.12.2015 р. та довіреність № 1 від 06.04.2015 р. про нададння ОСОБА_3 права на отримання коштів.
Листами Управління від 14.08.2015 р. № 04-1830/1-1, від 15.09.2015 р. № 04-2144/1-2, від 19.10.2015 р. № 04-2381/1-6 позивача повідомлено про неприйняття звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період від ФОП ОСОБА_4 з посиланням на роз'яснення Департаменту соціального захисту населення Херсонської ОДА від 08.07.2015 р. № 2-300-48/2 та пункт 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105, яким не передбачено надання компенсації у межах середнього заробітку фізичним особам-підприємцям,що використовують найману працю.
Таким чином, позивачем протягом квітня - грудня 2015 року мобілізованому працівнику заробітну плату на загальну суму 31371,64 грн. Проте, вказана сума коштів не включена відповідачем до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті звітності з виплати компенсації, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 7 Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 р. № 15/2015, затвердженого Законом України від 15.01.2015 р. № 113-VIII, постановлено довести до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно із статтею 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статтею 119 Кодексу законів про працю України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.
За приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Так, статтею 7 КЗпП України передбачено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють, зокрема, у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
Отже, чинним законодавством про працю врегульовано трудові відносини працівників як підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, так і осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, за виключенням особливостей регулювання таких правовідносин у випадках, прямо передбачених законодавством.
Відтак, оскільки приписи статті 119 КЗпП України, якими встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, не містять застережень щодо непоширення даних гарантій на працівників, які працюють у фізичних осіб-підприємців за трудовими договорами, то на ОСОБА_2 , який працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , і був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 р. № 15/2015, поширюються гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зокрема, щодо компенсації з бюджету середнього заробітку, але не більше одного року.
Механізм виплати вказаної компенсації визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 рр. № 105, якою затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 105). Даний Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до статті 119 КЗпП України і визначає механізм виплати компенсації, гарантованої статтею 119 КЗпП України. Отже, зміст Порядку № 105 не може звужувати надання пільг і гарантій, передбачених нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, яким у даному випадку є Кодекс законів про працю України, зокрема й щодо дії за колом осіб, на яких він поширюється, до того ж даний підзаконний нормативно-правовий акт не містить жодних застережень щодо його непоширення на фізичних осіб-підприємців та осіб, які перебувають у трудових відносинах з особами, призваними на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, дія Порядку № 105 щодо виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюється як на підприємства, установи й організації, так і на фізичних осіб-підприємців, які зобов'язані здійснити виплату працівникам, що перебувають з ними у трудових відносинах, середнього заробітку за період їхнього перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період та мають право на отримання компенсації цих виплат з державного бюджету.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 105 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.
Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 виконано вимоги пункту 4 Порядку № 105, а саме: складено звіти установленої форми про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівниками згідно з додатком 1 Порядку № 105, погоджено вказані звіти з районним військовим комісаріатом, який здійснював призов ОСОБА_2 на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, та подано їх до управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської РДА у строки, передбачені Порядком № 105.
Отже, суж вважає, що ФОП ОСОБА_1 є особою, яка має право на компенсацію витрат, понесених нею на виплату середнього заробітку ОСОБА_2 .
Управління, зокрема, відповідно до пункту 2 Порядку № 105, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, зобов'язано прийняти звіт роботодавця про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, включити дані про нараховані виплати до зведеного звіту та передати зведений звіт разом з копією включеного до нього звіту розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - структурному підрозділу з питань соціального захисту населення обласної державної адміністрації. Після надходження бюджетних коштів від зазначеного структурного підрозділу відповідач згідно пункту 4 Порядку № 105 зобов'язаний здійснити відповідні виплати роботодавцям, що подали звіти з метою компенсації їм витрат на виплату працівникам середнього заробітку.
Зважаючи на викладене вище, суд не бере до уваги позицію відповідача щодо невизнання права фізичних осіб-підприємців на отримання компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також щодо відсутності законних підстав для прийняття звітності від суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які мають найманих працівників.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на роз'яснення Департаменту соціального захисту населення Херсонської ОДА щодо непоширення на фізичних осіб-підприємців вимог Порядку № 105, оскільки рекомендації суб'єкта владних повноважень щодо застосування Порядку № 105 за колом осіб, які мають право на отримання відповідних компенсацій, протирічать положенням статей 3, 7 та 119 КЗпП України та безпідставно звужують права фізичної особи - підприємця, як роботодавця, у порівнянні з правами інших роботодавців - підприємств, установ та організацій на отримання гарантованої державою компенсації.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Належних доказів в обгрунтування правомірності дій щодо відмови у прийнятті звітності відповідачем суду не надано, натомість суд вбачає в таких діях Управління порушення права позивача на отримання із бюджету компенсації виплаченого середнього заробітку, визначеного нормами чинного законодавства.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо неприйняття звітів про фактичні витрати з червня по грудень 2015 року та вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти вищевказані звіти та включити виплачені згідно звітів суми до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 94, 158- 163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області щодо неприйняття звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку ОСОБА_2 за період з червня по грудень 2015 року, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області прийняти звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку ОСОБА_2 за період з червня по грудень 2015 року, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та включити виплачені згідно звітів суми до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2756,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області (03198149) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області протягом місяця з дня набрання постановою законної сили надати суду звіт про її виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 березня 2016 р.
Суддя Кисильова О.Й.
кат. 10