14 березня 2016 року 12:20Справа № 808/682/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Стрельнікової Н.В.
за участю секретаря Батигіна О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1,
до: Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції
третя особа: ОСОБА_2
про: визнання протиправною та скасування постанови
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (надалі - Ленінський ВДВС, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 19.08.2015 по виконавчому провадженню №46063228.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з оскаржуваною постановою від 19.08.2015 ВП №46063228 про накладення штрафу в розмірі 170,00 грн. він не згоден, оскільки, в постанові вказано, що рішення суду боржником не виконано, що підтверджується актами стягувача. Але, ніякою нормою закону не передбачено, що підтвердженням невиконання рішення може бути акт, складений стягувачем, адже у стягувана таких повноважень немає. Натомість у державного виконавця такі повноваження є, але він їх не використав, тим самим прийняв рішення про накладення штрафу за не виконання рішення на підставі суб'єктивного висновку осіб, які не мають таких повноважень і є зацікавленими особами. На думку позивача, такі дії державного виконавця свідчать про те, що він прийняв рішення незаконно та необґрунтовано.
Ухвалою судді від 29.02.2016 року про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду, відповідно до вимог ч.2 ст. 53 КАС України до участі у справі було залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі - третя особа, ОСОБА_2.), оскільки зазначена особа була стягувачем у виконавчому провадженні №46063228.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив та надав суду письмові заперечення вх. №8445 від 14.03.2016. Зазначив, що у зв'язку з невиконанням рішення суду, 19.08.2015 державним виконавцем було винесено постанову про накладення на відповідача штрафу у розмірі 170,00 грн., яку за вихідним номером 27432 було направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом. Вказане підтверджується копією реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції та копією конверту, який був повернутий у зв'язку з закінченням строку зберігання. Вважає, що вказана постанова винесена обґрунтовано, оскільки позивачем не виконувалось рішення суду від 23.07.2014 по цивільній справі №334/11054/13-ц, яким встановлено години побачення ОСОБА_3 (сина ОСОБА_1.) з бабкою ОСОБА_4. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа та представник третьої особи проти заявлених вимог заперечили. Пояснили суду, що позивач дійсно не виконує рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23.07.2014 по цивільній справі №334/11054/13-ц та не дає можливості ОСОБА_2 зустрічатися зі своїм внуком - ОСОБА_3, про що третьою особою, разом зі свідками, неодноразово складались акти. Вважають, що державним виконавцем цілком законно та обґрунтовано винесена оскаржувана постанова, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи з наступних обставин.
Постановою державного виконавця Ленінського відділу ВДВС від 17 січня 2015 року було відкрито виконавче провадження №46063228 за заявою про примусове виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом у справі №334/11054/13-ц, про визначення порядку участі баби ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлено такі дні та години побачень з дитиною, в присутності батька дитини ОСОБА_1, за місцем проживання батька - АДРЕСА_1: перша субота кожного місяця з 10.00 години до 12.00 годин і третя неділя кожного місяця з 14.00 годин до 16.00 годин. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у здійсненні бабою ОСОБА_2 своїх прав щодо спілкування та виховання внука ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішення суду, за яким видано зазначений виконавчий лист, набрало законної сили 02 грудня 2014 року. Виконавчий лист видано 23 грудня 2014 року.
Копія постанови була надіслана боржнику (позивачу) за вих.№50021, з вимогою виконати рішення суду негайно, але конверт повернувся до відповідача з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
14 лютого 2015 року (друга субота місяця) державний виконавець виходив на адресу позивача, яка зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 та на можливу фактичну адресу позивача: АДРЕСА_2, проте за вказаними адресами позивач не знаходився, про що державним виконавцем складено акт від 14.02.2015.
16 лютого 2015 року за вих.№3108 державним виконавцем до Ленінського ГУМВС України було направлено постанову про примусовий привід ОСОБА_1
26 лютого 2015 року до відповідача надійшли пояснення старшого лейтенанта Ленінського ГУМВС України ОСОБА_5, про те, що за вищезазначеними адресами позивача не розшукано.
10 березня 2015 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з поданням за вих.№5556 щодо оголошення в розшук боржника ОСОБА_1
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2015 по справі №334/11054/13-ц ОСОБА_1 оголошено в розшук. В зв'язку з чим, постановою відповідача від 22.05.2015 зупинено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №334/11054/13-ц виданого 23.12.2014.
01 липня 2015 року за вих.№21087 державним виконавцем винесена вимога про зобов'язання позивача не чинити перешкод у здійсненні бабою ОСОБА_2 своїх прав щодо спілкування з внуком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
01 липня 2015 року, складено акт державного виконавця в якому зазначено про вручення під особистий підпис боржнику: постанови про відкриття виконавчого провадження, копії виконавчого листа, вимоги державного виконавця.
19 серпня 2015 року заступником начальника Ленінського відділу ДВС по виконавчому провадженню №46063228 прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170 грн.
Не погодившись з зазначеною постановою позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606 - XIV) цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Права та обов'язки державного виконавця визначені статтею 11 Закону №606 - XIV.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 Закону №606 - XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною другою статті 11 Закону №606 - XIV зокрема передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Для виконання покладених на нього обов'язків державний виконавець має право:
- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1 ч.3 ст.11 Закону №606 - XIV);
- безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища (п.4 ч.3 ст.11 Закону №606 - XIV);
- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ (п.11 ч.3 ст.11 Закону №606 - XIV, в редакції чинній на час винесення спірної постанови);
- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.14 ч.3 ст.11 Закону №606 - XIV);
- застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку (п.14 ч.3 ст.11 Закону №606 - XIV);
- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п.16 ч.3 ст.11 Закону №606 - XIV);
Згідно ч.1 ст.75 Закону №606 - XIV, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У даному випадку спосіб та порядок виконання (у тому числі строки виконання) рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2014 по справі №334/11054/13-ц було встановлено у самому рішенні суду.
Відповідно до ч.2 ст.75 Закону №606 - XIV, у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно ч.1 ст. 89 Закону України N 606-XIV, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Як зазначалось вище та не заперечувалося сторонами під час судового засідання, 01 липня 2015 року позивачеві було особисто під підпис вручено постанову про відкриття виконавчого провадження №46063228 по примусовому виконанню судового рішення по справі №334/11054/13-ц.
Отже після 01.07.2015 року державний виконавець мав змогу і повинен був перед тим, як застосувати до боржника штраф, передбачений ст. 89 Закону України N 606-XIV, перевірити виконання боржником рішення суду. При цьому, у разі невиконання боржником рішення суду, виконавець повинен був зафіксувати зазначений факт відповідним чином, зокрема шляхом складання акта. Також державний виконавець міг скористатися наданими йому ст. 11 Закону України N 606-XIV правами і викликати боржника з приводу виконавчого документу, вимагати від боржника пояснень за фактами невиконання рішення суду або законної вимоги державного виконавця.
Проте, як свідчать матеріали виконавчого провадження, такі дії державним виконавцем не вчинялись. Перевірка виконання позивачем судового рішення була здійснена державним виконавцем 14 лютого 2015 року (друга субота лютого), тобто в той день коли позивач не був зобов'язаний надавати побачення ОСОБА_2 з онуком, а отже в цей день він міг і не знаходитися вдома (за адресою зазначеною в судовому рішенні).
Таким чином, відповідачем не надано суду належних та допустимих документальних доказів не виконання позивачем рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23.07.2014 по справі №334/11054/13-ц на момент прийняття відповідачем спірної постанови.
Отже, відповідач не скористався наданими йому ст.11 Закону №606 - XIV правами для виконання покладених на нього обов'язків.
Натомість, як вбачається зі змісту спірної постанови та з пояснень представника відповідача у судовому засіданні, виконавець встановив факт невиконання боржником рішення суду лише на підставі актів стягувача. Будь-яким іншим способом виконавець не перевіряв виконання рішення суду.
Суд вважає акти про не допуск до спілкування з онуком, складені третьою особою, неналежними доказами на підтвердження вказаної обставини, оскільки, ОСОБА_2, у даному випадку, є заінтересованою особою, стягувачем за виконавчим листом.
Чинне законодавство України не передбачає право державного виконавця накладати штрафи за невиконання судового рішення на підставі тільки актів заінтересованої особи, без перевірки достовірності зазначених в них відомостей.
Також, суд звертає увагу на той факт, що статтею 89 Закону України N 606-XIV передбачена відповідальність не лише за не виконання рішення суду боржником, а за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, саме без поважних причин. Отже, необхідною передумовою застосування до боржника штрафу, передбаченого ст. 89 Закону України N 606-XIV, є встановлення державним виконавцем факту відсутності поважних причин невиконання рішення суду, чого в данному випадку відповідачем зроблено не було.
Крім того, Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання судових рішень, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5).
Відповідно до п.1.1 р.1 Інструкції 512/5, ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.п.14.3.5 п.14.3 р.14 Інструкції 512/5, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.
У постанові про накладення на боржника штрафу державний виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення направляється боржнику.
У оскаржуваній постанові про накладення штрафу від 19.08.2015 по виконавчому провадженню №46063228 не зазначено норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника.
Зміст порушення ОСОБА_1 викладено наступним чином «рішення суду боржником не виконано, що підтверджується актами стягувача», які, в свою чергу, не є належним доказом, а отже відповідачем не підтверджено змісту порушення.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач згідно п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» N 3674-VI від 08.07.2011 звільнений від сплати судового збору (є законним представником дітини-інваліда) і не сплачував судовий збір під час подання цього позову до суду, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 19 серпня 2015 року по виконавчому провадженню № 46063228.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В.Стрельнікова