Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2016 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від
5 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2015 року,
Зазначеним вироком
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2015 року вирок залишено без зміни.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 6 травня 2015 року близько 19.30 год., за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, у під'їзді будинку
АДРЕСА_1 , із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито заволоділи грошовими коштами потерпілого ОСОБА_8 на суму 400 грн.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , що діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , просить судові рішення в частині призначеного покарання змінити, звільнити його підзахисного від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій, в касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 не заперечується.
Як убачається із наданих копій судових рішень, суд, призначаючи
ОСОБА_5 покарання дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття. Також судом узято до уваги, що відповідно до
ст. 89 КК України він є не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, і тому із урахуванням усіх даних у сукупності призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Доводи, наведенні у касаційній скарзі захисника про пом'якшення ОСОБА_5 покарання, аналогічні доводам його апеляційної скарги, були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та вони обґрунтовано визнанні безпідставними, і суд 2-ї інстанції навів у ухвалі переконливі мотиви про відсутність підстав для застосування щодо засудженого ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України. Зокрема, доводи щодо перебування на утриманні ОСОБА_5 малолітнього сина, 2008 року народження, судом апеляційної інстанції були належним чином перевірені та встановлено, що ОСОБА_5 розлучений і його син проживає зі своєю матір'ю, не працює, так як звільнився за власним бажанням і не має можливості утримувати когось.
Із даними висновками погоджується і колегія суддів і не знаходить підстав для зміни судових рішень, як про це ставить питання у касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 .
За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 5 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3