10 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., Луспеника Д.Д., Черненко В.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза скаргою публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» на дії Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича та начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Стирника Євгена Вікторовича, заінтересована особа - ОСОБА_6, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року,
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Акцент Банк»(далі - ПАТ «Акцент Банк») звернулось до суду із зазначеною вище скаргою, в якій просило визнати неправомірними дії головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Індустріальний ВДВС Дніпропетровського МУЮ) НордіоВ.В. в частині складення та направлення платіжних вимог від 10 квітня 2015 року до виконання, а також заборонити Індустріальному ВДВС Дніпропетровського МУЮ складати розпорядження про розподіл коштів та розподіляти стягнуті кошти в межах виконавчого провадження № 46530807.
На обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що 20 лютого 2015 року ПАТ «Акцент-Банк» стало відомо про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 03 березня 2015 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення з банку на користь ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 569 572 грн.
24 лютого 2015 року ПАТ «Акцент-Банк» подало заяву до Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ про відкладення виконавчих дій у зв'язку з тим, що боржником не отримувалася постанова про відкриття виконавчого провадження.
27 лютого 2015 року ПАТ «Акцент-Банк» самостійно виконало рішення суду й перерахувало кошти стягувачеві, про що 02 березня 2015 року було повідомлено Індустріальний ВДВС Дніпропетровського МУЮ та надано документи на підтвердження. Проте 14 квітня 2015 року банком отримано чотири платіжні вимоги та дві постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема від 10 квітня 2015 року № 163 на суму 569 572 грн, від 10 квітня 2015 року № В13/163-1 на суму 59 957 грн 20 коп., від 20 лютого 2015 року на суму 56 957 грн.
Посилаючись на те, що банком було надано документальне підтвердження про самостійне виконання рішення суду, проте державним виконавцем проведено стягнення за одним й тим же виконавчим документом у подвійному розмірі, заявник просив скаргу задовольнити.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року скаргу ПАТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області Нордіо В.В. щодо складення та направлення двох платіжних вимог від 10 квітня 2015 року ВІЗ/163 до виконання у виконавчому провадженні № 46530807 із примусового виконання виконавчого листа від 03 лютого 2015 року № 2/752/3772/14, виданого Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення з ПАТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_6 суми. У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визнання неправомірними та незаконними дій державного виконавця щодо складання та направлення платіжних вимог від 10 квітня 2015 року ВІЗ/163 до виконання скасовано та постановлено в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги в цій частині.
У касаційній скарзі ПАТ «Акцент Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу місцевого суду.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Апеляційний суд, відмовляючи ПАТ «Акцент Банк» у задоволенні скарги в частині вимог про визнання неправомірними та незаконними дій державного виконавця щодо складання та направлення до виконання платіжних вимог від 10 квітня 2015 року, оцінивши докази, подані сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов висновку про те, що меморіальний ордер, який був наданий державному виконавцю, є документом, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і не є документом, який свідчить про повне виконання рішення суду боржником.
Суд зазначив, що операція ПАТ «Акцент Банк» з перерахування коштів меморіальним ордером віл 27 лютого 2015 року має формальний характер та не є належним доказом повного виконання банком, як боржником, рішення суду та набуття стягувачем коштів у власність, фактично полягає у внесенні певних змін до реєстрів внутрішньою бухгалтерського обліку. При цьому відповідні кошти залишились у володінні боржника, а стягувач не набув можливості користування та розпорядження ними, оскільки вчинення таких дій залежить від волі боржника (ПАТ «Акцент Банк»), який зберігає можливість чинити перешкоди. Крім того, боржник не позбавлений можливості у будь-який час відмінити здійснену ним операцію або здійснити списання коштів з рахунку стягувана іншим шляхом.
Висновок апеляційного суду є правильним з урахуванням положень ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та узгоджується з фактичними обставинами справи.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» відхилити.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В.І. Журавель
Д.Д. Луспеник
В.А. Черненко