16 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,Наумчука М.І.,
Мостової Г.І.,Парінової І.К.,-
розглянувши в судовому засіданні справу:
за позовом ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про зміну порядку користування земельною ділянкою;
за зустрічним позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, треті особи: ОСОБА_12, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Лариса Володимирівна, Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору дарування частини житлового будинку;
за позовом ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ОСОБА_11, Головного управління Держземагентства у місті Києві, Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки;
за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_14, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харченко ЛарисиВолодимирівни, Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання недійсним витягу, свідоцтв про право на спадщину, про право власності та внесення до них змін,
за касаційною скаргою ОСОБА_10 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року,
В серпні 2012 року позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_11, вимагаючи від останньої змінити встановлений рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 травня 2006 року порядок користування земельною ділянкою під домоволодінням, яке на час ухвалення зазначеного рішення мало адресу: АДРЕСА_1 та встановити новий порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,1552 га, яка знаходиться під житловими будинками АДРЕСА_1 Просили виділити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 земельну ділянку, площею 0,0569 га під житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 2-6, т. 1).
У жовтні 2012 року ОСОБА_15 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, треті особи: ОСОБА_12, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Л.В., Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління житлового забезпечення КМДА), Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі - Київське МБТІ), про визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА від 08 червня 2012 року та договору дарування 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 від 18 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харченко Л.В. (а.с. 95-99, 214-218, т. 1).
У лютому 2014 року у зв'язку з оформленням ОСОБА_11 права власності на земельну ділянку в межах ділянки, виділеної їй у відповідності до рішення суду від 11 травня 2006 року, позивачами ОСОБА_6, ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був пред'явлений позов до ОСОБА_11, Головного управління Держземагентства України в м. Києві та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому вони просили визнати незаконною та недійсною Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку АДРЕСА_1 від 01 лютого 2013 року, а також складений акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 01 березня 2013 року; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) в Державному земельному кадастрі та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_11 на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с. 3, том 3).
У травні 2014 року ОСОБА_11 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_14, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харченко Лариси Володимирівни, Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління житлового забезпечення КМДА), Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі - Київське МБТІ), про визнання частково недійсними витягу з реєстру КП КМБТІ від 20 березня 2012 року, зареєстрованого за №33535123 в частині зазначення загальної площі 53,6 (замість належних 36,6) кв.м та наявності будівель та споруд у вигляді вбиральні під літ. «В», погребу під літ. «П» та погребу під літ. «П1» та внесення відповідних змін у зазначений витяг; визнання частково недійсним та внесення відповідних змін у Свідоцтво про право власності від 08 червня 2012 року, видане Головним управлінням житлового забезпечення КМДА від 08 червня 2012 року в частині зазначення загальної площі «53,60 кв.м» замість правомірних «36,60 кв.м»; визнання частково недійсним та внесення змін до Свідоцтв про право на спадщину від 12 квітня 2012 року, виданого П'ятою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12 в частині зазначення правильної загальної площі: «36,60 кв.м», та необхідності виключення посилання на наявність господарських споруд у вигляді вбиральні під літ. «В», погребу під літ. «П» та погребу під літ. «П1»; визнання частково недійсним та внесення змін до договору дарування 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 від 18 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харченко Л.В., в частині зазначення правильної загальної площі: «36,60 кв.м», та необхідності виключення посилання на наявність господарських споруд у вигляді вбиральні під літ. «В», погребу під літ. «П» та погребу під літ. «П1»; внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на житловий будинок АДРЕСА_1, а саме: в частині зміни загальної площі будинку з «53,60 кв.м» на «36,60 кв.м» та виключення з реєстру господарських споруд у вигляді вбиральні під літ. «В», погребу під літ. «П» та погребу під літ. «П1» (а.с. 16-23, т. 4).
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задоволено. Визнано недійсною Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку АДРЕСА_1, складену КП «Київський інститут земельних відносин» від 01 лютого 2013 року. Визнано недійсним Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, складений КП «Київський інститут земельних відносин» від 01 березня 2013 року. Скасовано держану реєстрацію земельної ділянки АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1га в Державному земельному кадастрі. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_11 на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Змінено порядок користування земельною ділянкою між власниками земельних ділянок під житловими будинками АДРЕСА_1 та визначено новий порядок у відповідності до додатку №1 Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 481/482/14-43 від 18 березня 2014 року (експерт КНДІСЕ ОСОБА_16.) із встановленням кутів поворотів меж земельних ділянок в системі координат міста Києва та їх довжини згідно з таблицями 1-2 Висновку, при цьому: виділено у користування ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 земельну ділянку площею 558 кв.м під житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1; виділено у користування ОСОБА_11 земельну ділянку площею 998,6 кв.м під житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1; залишено у спільному користуванні всіх співвласників домоволодіння земельну ділянку площею 2,8 кв.м. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зміну порядку користування земельною ділянкою відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_11 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору дарування частини житлового будинку, визнання недійсним витягу, свідоцтв про право на спадщину та право власності та внесення до них змін задоволено частково. Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину від 12 квітня 2012 року видані П'ятою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_10, яке зареєстровано в реєстрі за № 5-421, ОСОБА_6, яке зареєстровано в реєстрі за №5-425, ОСОБА_9, яке зареєстровано в реєстрі за № 5-427, ОСОБА_12, яке зареєстровано в реєстрі за № 5-423, в частині набутого нерухомого майна - санвузол 2-1 пл. 3,6 кв.м, кухня 2-2, пл. 6,5 кв.м, коридор - 2-3 пл. 5,8 кв.м, тамбур - 2-6 пл. 1,1 кв.м та господарські будівлі та споруди: вбиральня під літ. «В», погріб під літ. «П», погріб під літ «ПІ». Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності від 08 червня 2012 року, видане Головним управлінням житлового забезпечення КМДА на житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстрований на праві власності в рівних частинах за ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12 в частині права власності на 17 кв.м загальної площі будинку (53,6-36,6 кв.м). Визнано частково недійсним договір дарування частини житлового будинку, укладений 18 серпня 2012 року між ОСОБА_10, яка діяла від імені ОСОБА_12, як дарувальником, та ОСОБА_8 і ОСОБА_6, які діяли як законні представники обдарованої ОСОБА_7, та зареєстрований в реєстрі за № 2542 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харченко Л.В. в частині описання предмету дарування в пункті 3 цього Договору, а саме: «загальної площі 53,6 кв.м, вбиральні під літерою «В», погреб під літерою «П» та погреб під літерою «ПІ». В іншій частині позовних вимог ОСОБА_11 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_10 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2004 року за ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6 визнано право власності за кожним по 1/16 частині домоволодіння АДРЕСА_1, що разом складає 1/4 частину домоволодіння та виділено в натурі загальною площею 36,6 кв.м. Право власності на інші 3/4 частини зазначеного домоволодіння визнано за ОСОБА_11 та виділено в натурі загальною площею 75,9 кв.м та гараж за літ. «Д».
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 травня 2006 року визначено порядок користування спірною земельною ділянкою, а саме ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 у спільне користування виділено земельні ділянки № 1 і № 2 у вигляді смуг шириною 1,00 метр загальною площею 18,8 кв.м; ОСОБА_11 виділено у користування земельну ділянку площею 1150,5 кв.м; ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 виділено у користування земельну ділянку площею 383,5 кв.м.
Розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2187 від 28 листопада 2007 року «Про розподіл домоволодіння АДРЕСА_1» було вирішено виділити 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_11, в окреме ціле домоволодіння з присвоєнням нової поштової адреси: АДРЕСА_1, а власникам іншої 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 залишити існуючу адресу: АДРЕСА_1 з виділенням частини в окреме ціле домоволодіння.
Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 07 травня 2010 року на підставі наказу ГУЖЗ від 28 квітня 2010 року № 575-С/ЖБ ОСОБА_11 видано свідоцтво про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 ( т.2 а.с.84).
Рішенням Київської міської ради від 06 жовтня 2011 року № 361/6577 ОСОБА_11 в приватну власність передана земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 (а.с.168-170, т.1).
12 квітня 2012 року ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6, кожна, отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі відповідно за №№ 5-423, 5-421, 5-427, 5-425 (а.с.192-199 т.1). ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6 успадкували після смерті ОСОБА_17 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року) 1/4 частину житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами АДРЕСА_1, а саме житловий будинок під літ. «А», житловою площею 36,60 кв.м, загальною площею 53,60 кв.м., вбиральню літ. «В», гараж з оглядовою ямою літ «Г», погріб літ. «П», погріб літ. «П1», споруди № 1-6.
Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 08 червня 2012 року на підставі наказу ГУЖЗ від 01 червня 2012 року № 826-С/ЖБ ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок загальною площею 53,60 кв.м, який розташований у м. Києві по АДРЕСА_1 (а.с.190 т.1) на заміну анульованих свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 12 квітня 2012 року ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12 (а.с. 193, 195, 197, 199, т. 1).
18 серпня 2012 року ОСОБА_12 на підставі договору дарування подарувала 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 неповнолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої виступали її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_8, зареєстрованого в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно (а.с. 19 т. 1).
Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Положення ст. 319 ЦК України визначають, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Приписами ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на час державної реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Бориславська № 64, м. Київ, обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності на нерухоме майно - житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями на час проведення державної реєстрації домоволодіння була врегульована Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (далі - Положення).
Відповідно до п.п. 1.5, 1.6 Положення, державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно: житлові будинки; квартири; будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами. Державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
За приписами п. 1.7 Положення, державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.
Пунктом 3.5.4 Положення передбачено, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію речових прав до Державного реєстру речових прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
За змістом ч.1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.
Згідно з ч.ч.1, 6 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Стаття 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає виключні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок Державним кадастровим реєстраторам. Разом з цим, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд в порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України, не встановив в повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_11 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору дарування частини житлового будинку, визнання недійсним витягу, свідоцтв про право на спадщину та право власності та внесення до них змін та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зміну порядку користування земельною ділянкою.
Дійшовши висновку, що ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в порядку спадкування не набули права власності на 17 кв.м загальної площі житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається із санвузла 2-1 площею 3,6 кв.м, кухні 2-2 площею 6,5 кв.м, коридора 2-3 площею 5,8 кв.м, тамбура 2-6 площею 1,1 кв.м, а також господарських будівель і споруд: вбиральні під літерою «В», погребів під літерами «П» та «П1», апеляційний суд зазначав, що спадкодавцю ОСОБА_17 на момент його смерті належала 1/4 частина жилого будинку АДРЕСА_1, що складалася із жилої кімнати 2-4, площею 17,1 кв.м та жилої кімнати 2-5 площею 19,5 кв.м, оскільки право власності в порядку спадкування на частину, яка належала ОСОБА_17, визнано за ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 травня 2004 року. При цьому апеляційним судом залишено поза увагою, що прибудова, загальною площею 22,0 кв.м, в якій розташовані приміщення санвузлу 2-1, площею 3,6 кв.м; кухня 2-2, площею 6,5 кв.м; коридор 2-3, площею 5,8 кв.м, тамбур 2-6, площею 1,1 кв.м була введена в експлуатацію Управлінням державної архітектурно-будівельного контролю КМДА на підставі дозволу № 193 від 13 червня 1997 року (а.с. 137, т. 4). На підставі договору дарування 1/8 частини житлового будинку (а.с. 137, т. 4), укладеного між ОСОБА_19, яка діяла від імені ОСОБА_20 та ОСОБА_17, останній прийняв у дар 1/8 частину житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1. Жилий будинок - частка якого відчужувалась, зазначений в плані під літ. «А», розміром жилої площі 73 кв.м з наступними будівлями та спорудами - сарай під літ. «Б», вбиральня під літ. «В», гараж під літ. «Г», льох, споруди. Рішенням Жовтневого районного суду м. Києва від 30 травня 2001 року (а.с. 150-155, т. 4) у справі №2-9/01 за позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_11, треті особи: 13-та Київська державна нотаріальна контора, 11-та Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_22, про визнання права власності на частину домоволодіння, визнання правовстановлюючих документів частково недійсними, про уточнення арифметичної частки в праві власності на домоволодіння, та за зустрічним позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_17, Управління ДАБК м. Києва, третя особа: 5-та Київська державна нотаріальна контора м. Києва, про визнання неправомірним дозволу на введення в експлуатацію прибудови від 13 червня 1997 року, визнання недійсним реєстрації в БТІ прибудов, визнання договору дарування від 11 липня 1997 року частково недійсним, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_17 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.
Апеляційним судом не надано належної оцінки листу Київського БТІ від 05 червня 2014 року № 35305 (И-2014), адресованого Солом'янському РУГУ МВС України у м. Києві (а.с. 199, т. 4), зі змісту якого вбачається, що прибудова, в якій розташовані приміщення санвузлу 2-1, площею 3,6 кв.м; кухня 2-2, площею 6,5 кв.м; коридор 2-3, площею 5,8 кв.м, була введена в експлуатацію Управлінням державної архітектурно-будівельного контролю КМДА на підставі дозволу № 193 від 13 червня 1997 року; гараж літ. «Г» був узаконений рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів 13 серпня 1990 року за № 331; а погреби та вбиральня, що розташовані (зведені) на земельній ділянці (садибній) не належать до самочинного будівництва, як це передбачено Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 за № 127 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 10 липня 2001 року за № 582/5773 (із змінами і доповненнями). Всі будівлі у домоволодінні були збудовані до 1992 року. Крім того, апеляційний суд не перевірив належним чином у фактичному користуванні кого зі співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться спірна прибудова та спірні господарські споруди з урахуванням відомостей, викладених у Архівному виписі (а.с. 140, т. 4), за яким дозвіл на облаштування ОСОБА_23 окремого входу з прибудовою тамбура надавався у зв'язку з тим, що у його сина є своя родина, та змісту розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 листопада 2007 року № 2187 «Про розподіл домоволодіння АДРЕСА_1» щодо виділу в натурі частини домоволодіння та надання окремої поштової адреси.
Договір дарування 1/8 частини житлового будинку (а.с. 137, т. 4), на підставі якого до ОСОБА_17 перейшло право власності на частину спірного домоволодіння, а в подальшому до його спадкоємців - ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_6, недійсним не визнаний.
Разом з цим, визнаючи частково недійсним свідоцтво про право власності та договір дарування частини житлового будинку, витяг, свідоцтва про право на спадщину та право власності та внесення до них змін, апеляційний суд не перевірив належним чином, чи порушуються права позивача за зустрічним позовом ОСОБА_11 отриманням ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 свідоцтв про право на спадщину та право власності, з внесеними до них змінами та оспорюваним договором, укладеним 18 серпня 2012 року, з огляду на те, що позивачу за зустрічним позовом за розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 28 листопада 2007 року № 2187 «Про розподіл домоволодіння АДРЕСА_1» було виділено в натурі 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, в окреме ціле домоволодіння з присвоєнням нової поштової адреси: АДРЕСА_1 та з урахуванням того, що остання не є стороною оспорюваного договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ОСОБА_10 про зміну порядку користування земельною ділянкою, встановленого рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 травня 2006 року, апеляційний суд не надав належної оцінки висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 18 березня 2014 року за № 481/482/14-43, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (а.с. 163-170, т. 2), яким встановлено, що довжина межі АДРЕСА_1 відповідно до кадастрового плану, розробленого інженером-землевпорядником КП «Київський інститут земельних відносин» не відповідає встановленій межі (лінії розділу) відповідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 травня 2006 року (на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ № 9834 від 09 грудня 2005 року).
Оскільки позовні вимоги в частині визнання частково недійсним витягу з реєстру, внесення змін до витягу, свідоцтв про право на спадщину за законом, свідоцтва про право власності та договору є взаємопов'язаними з вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору дарування частини житлового будинку, свідоцтв про право на спадщину та право власності, при наступному розгляді справи повинні розглядатись у сукупності.
За вказаних обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України, суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Не може залишатись в силі й рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності, зокрема, визнаючи недійсною Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку АДРЕСА_1, складену КП «Київський інститут земельних відносин» від 01 лютого 2013 року та недійсним Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, складений КП «Київський інститут земельних відносин» від 01 березня 2013 року, не з'ясував чи підлягають захисту права позивачів за первісним позовом у такий спосіб, чи можуть бути визнані недійсними Технічна документація та згаданий Акт, з урахуванням того, що вони не є актами нормативного або індивідуального характеру, які може бути оскаржено у спосіб, встановлений законом. Технічна документація з землеустрою (землевпорядна документація) не є правовстановлюючим документом, а є відповідно до Закону України «Про землеустрій» затвердженою в установленому порядку текстовими та графічними матеріалами, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Суд першої інстанції не перевірив чи підлягає Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання оскарженню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Скасовуючи держану реєстрацію земельної ділянки АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1га в Державному земельному кадастрі та державну реєстрацію права власності ОСОБА_11 на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції залишив поза увагою, що дані позовні вимоги є передчасними, з огляду на те, що позивачі питання про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно не ставили.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом в повному обсязі не встановлені, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_10 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук
І.К. Парінова