Ухвала іменем україни 24 березня 2016року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого-суддіОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Фрунзенськогорайонного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2015 року щодо ОСОБА_4 ,
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року звільнено неповнолітнього ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження щодо нього.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2015 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року щодо ОСОБА_4 скасовано. Відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру та закрито провадження по справі.
У касаційній скарзі прокурором порушено питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 та призначення нового розгляду провадження у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, судова колегія дійшла висновку про
необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Як вбачається з наявних у ВССУ даних та долучених прокурором копій судових рішень, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року, своє рішення обґрунтував тим, що ОСОБА_4 не може бути звільнений від кримінальної відповідальності, оскільки він не є суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Що ж стосується доводів прокурора про необхідність застосування до ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру, то вони вже були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, розглядаючи його клопотання, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 3 ст. 419 КПК, відмовляючи прокурору у задоволенні клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру та закриваючи провадження по справі, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими. Зокрема, як зазначено в ухвалі апеляційного суду, відповідно до положень ст. 498 КПК, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Разом з тим, примусові заходи виховного характеру передбачені ст. 105 КК, тобто кримінальним законом, застосування якого можливе тільки в межах строку давності, передбаченого ст. 106 КК, який на час розгляду провадження в апеляційній інстанції скінчився.
Враховуючи, що з касаційної скарги прокурора та доданих до неї копій ухвал не вбачається підстав для її задоволення, тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Фрунзенськогорайонного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від
22 грудня 2015 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3