Ухвала
іменем України
24 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22015270000000034 щодо ОСОБА_4 ,
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2015 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, уродженця м. Каушани Республіки Молдова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
засуджено за:
- ч. 3 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметами контрабанди та конфіскацією всього належному йому майна;
- ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305 КК України КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметами контрабанди та конфіскацією всього належному йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією наркотичних засобів, що були предметом контрабанди та конфіскацією всього належному йому майна.
Вирішені питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2015 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
Як вбачається з копій судових рішень ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що на початку квітня 2015 року, знаходячись у м. Каушани Республіки Молдова, погодився перевезти наркотичні засоби з м. Бендери, Придністров'я до Московської області Російської Федерації.
На виконання досягнутої домовленості 29 квітня 2015 року ОСОБА_4 прибув до зони спрощеного митного контролю «зелений коридор» митного поста Кучурган Одеської митниці ДФС України на автомобілі «Мерседес 250 D», р. н. НОМЕР_1 , що перебував у його користуванні. У паливному баку зазначеного автомобіля було обладнано сховище, в якому було приховано пакунки з наркотичними засобами. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 ввіз на територію України наркотичні засоби - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 994,8 г, та смолу канабісу, масою 49326, 2 г, що є особливо великим розміром.
Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_4 перевіз наркотичні засоби територією України. 29 квітня 2015 року близько 20 години ОСОБА_4 прибув на вищевказаному автомобілі до митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС України.
Прибувши до зони спрощеного митного контролю ОСОБА_4 діючи повторно та усвідомлюючи, що їх переміщення через митний кордон України заборонено, заявив про відсутність у нього наркотичних засобів, які були виявлені та вилучені у нього в ході проведення спільного прикордонно-митного огляду.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2015 року у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом при призначенні покарання безпідставно визнано обставинами, що пом'якшують покарання стан здоров'я засудженого, повне визнання обвинуваченим своєї вини, сімейний стан засудженого. Звертає увагу, що судом належним чином не мотивовано чому він вважає вказані обставини, такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 305 КК України за обставин викладених у вироку в касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується призначеного покарання, яке на думку прокурора є несправедливим, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень та даним про його особу, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Як вбачається з копій рішень, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, враховано ступінь тяжкості вчинених засудженим кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Колегія суддів вважає обґрунтованим призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки суд призначаючи покарання врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: повне визнання засудженим своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, те, що він є вдівцем та утримує дочку студентку, проживає з батьком похилого віку. Крім того, враховано стан здоров'я ОСОБА_4 , який згідно з медичними довідками страждає на цукровий діабет 2 типу, гіпертонічну хворобу 2 ступеня, дисциркулярну енцефалопатію 2 ступеня, ожиріння 3 ступеня, артрит колінних суглобів, інші та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_4 основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановлених в санкціях інкримінованих засудженому статей.
За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, відношення засудженого до вчиненого, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про можливість застосування до ОСОБА_4 ст. 69 КК України.
Вважати призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України несправедливим внаслідок його м'якості, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає підстав. Обране покарання і рішення суду слід визнати таким, яке є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Апеляційний розгляд кримінального провадження проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Всі доводи апеляції прокурора, щодо м'якості призначеного ОСОБА_4 покарання були належно перевірені апеляційною інстанцією та на них надано змістовні відповіді.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Інших доводів, які були б підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення щодо ОСОБА_4 , у касаційній скарзі прокурора не наведено.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2015 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3