23 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справуза позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих грошових коштів за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2015 року,
У липні 2015 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що відповідачем у квітні 2012 року отримано пенсію за її чоловіка - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим управлінню і державі завдано матеріальних збитків.
Ураховуючи викладене, позивач вважав, що ОСОБА_3 безпідставно набула грошові кошти, у зв'язку з чим просив суд на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з відповідача 1 082 грн 33 коп.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2015 року, у задоволенні позову управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відмовлено.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи в задоволенні позову управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач за захистом порушеного права звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності (ст. ст. 256, 257 ЦК України). Заяви про поновлення строку позовної давності та про поважність причин пропущення вказаного строку позивачем суду надано не було, а представник відповідача просив про застосування позовної давності та відмовити в позові.
Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та досліджені згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Судом установлено, що ОСОБА_3 була призначена опікуном ОСОБА_4 та на підставі цього отримувала за нього пенсію. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а в квітні 2012 року ОСОБА_3 отримала за нього пенсію в розмірі 1 082 грн 33 коп., тобто після його смерті.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 49 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі смерті пенсіонера.
5 червня 2012 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулось з листом до ОСОБА_3 з проханням повернути пенсію, отриману нею за ОСОБА_4 за квітень 2012 року в розмірі 1 082 грн 33 коп.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Установивши зазначені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що строк позовної давності слід обчислювати з 5 червня 2012 року, а позов пред'явлено до суду лише в липні 2015 року, тобто з пропущенням строку позовної давності.
Доводи касаційної скарги про те, що про особу, яка отримала кошти, управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому довідалося лише у листопаді 2012 року з довідки відділення поштамту, безпідставні, оскільки судами достовірно встановлено, що про особу, яка отримала кошти, тобто ОСОБА_3, позивач довідався у червні 2012 року, надіславши саме їй листа про повернення безпідставно отриманих коштів після смерті ОСОБА_4 (а.с. 10). Колегія суддів вважає, що лист до поштамту є наміром штучно змінити строк обчислення позовної давності, а суб'єктивних чи об'єктивних перешкод для пред'явлення позову в установлений законом трирічний строк позивачем суду не надано.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В.Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик