Ухвала іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю прокурора захисника засудженого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 березня 2016 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року щодо нього.
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що судимості не має,
Визнано винним та засуджено за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 в доход НДЕКЦ при ГУ МВС України у м. Києві 37 060 грн 82 к судових витрат за проведення криміналістичних експертиз.
Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України 1960 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року, вирок Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Як визнав встановленим суд, ОСОБА_6 06 квітня 2011 року о 9 год 20 хв, з метою заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, вдягнувши на себе камуфляжний костюм з погонами та шевронами співробітника міліції, а на голову в'язану шапку-маску з прорізами для очей, ховаючи під нею своє обличчя, взявши з собою завчасно приготовлені для вчинення злочину предмети, схожі на справжні бойові автомат і гранату, шляхом вільного доступу, через відчинені вхідні двері, проник у приміщення бібліотеки ім. О.Радіщева по АДРЕСА_1 , де знаходився пункт обміну валют ПП ТІС-2000. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, ОСОБА_6 наказав охоронцю ОСОБА_7 відчинити пункт обміну валют і віддати йому гроші, погрожуючи при цьому предметом, схожим на автомат, який потерпілі ОСОБА_7 та касир ОСОБА_8 сприймали за справжню бойову зброю та реально відчували можливість застосування до них насильства небезпечного для життя та здоров'я. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 наніс вказаним предметом кілька ударів по тулубу ОСОБА_7 , чим застосував насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я.
В цей час касир ОСОБА_8 вибігла з приміщення бібліотеки та стала кликати на допомогу. Скориставшись тим, що ОСОБА_6 відволікся, ОСОБА_7 став чинити опір, між ним та ОСОБА_6 виникла бійка, в ході якої останній, погрожуючи насильством, небезпечним для життя та здоров'я, витяг з кишені предмет, схожий на бойову гранату, вирвав з неї чеку та кинув під ноги охоронцю. Проте граната не зірвалась і ОСОБА_7 продовжив чинити опір. Усвідомлюючи, що не зможе подолати опір охоронці та заволодіти чужим майном, ОСОБА_6 вибіг з приміщення бібліотеки та втік з місця злочину.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення змінити, виключивши кваліфікуючу ознаку «проникнення у приміщення» та виключити додаткове покарання у виді конфіскації майна. У зв'язку з чим просить призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. При цьому, вказує на неправильне застосування кримінального закону, зокрема зазначає, що його дії мають бути кваліфіковані за ч.1 ст.187 КК України.
Вказує також на порушення його права на захист, яке полягало у тому, що під час апеляційного розгляду справи судом було проігноровано його клопотання, а також переривання його виступу з останнім словом.
В доповненнях до касаційної скарги, які надійшли на адресу суду до початку розгляду справи, засуджений ОСОБА_6 просить застосувати щодо нього Закон України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, зарахувавши йому у строк відбування покарання строк перебування у слідчому ізоляторі, а саме з 06 квітня 2011 року до 22 червня 2012 року - 1 рік 2 місяці 16 днів; з 13 грудня 2013 року до 14 березня 2014 року - 3 місяці 1 день, та з 07 серпня 2015 року до 24 березня 2015 року 7 місяців 17 днів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу з доповненнями, пояснення прокурора, який заперечував проти касаційної скарги, просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
При розгляді даної кримінальної справи судова колегія виходить з того, що згідно ст.398 КПК України 1960 року, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року щодо однобічності та неповноти досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, які оскаржуються у касаційній скарзі захисника.
Згідно статей 370-372 КПК України 1960 року предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Так, допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 свою вину у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаному з проникненням у приміщення, не визнав та надав пояснення про те, що інкримінований йому злочин він вчинив без проникнення у приміщення, так як хол бібліотеки є загальнодоступним місцем і не відноситься до пункту обміну валют. Крім того, зазначив, що у нього не було намірів на заволодіння чужим майном, а його дії були вчинені з мотивів помсти через невиконання касиром ОСОБА_8 обіцянки про здійснення операції щодо обміну валют.
На підставі пояснень засудженого, потерпілих ОСОБА_7 ОСОБА_8 , свідків, даних, що містяться в протоколах пред'явлення особи для впізнання, протоколах огляду місця події, та інших даних, що містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, кваліфікував його дії за ч.3 ст.187 КК України та призначив покарання.
Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.3 187 КК України є правильною, оскільки в діях засудженого є склад закінченого злочину, що йому інкримінують, оскільки розбій визнається закінченим з моменту нападу.
Доводи, на які засуджений посилається у касаційній скарзі щодо відсутності умислу на заволодіння чужим майном, а також на відсутність такої кваліфікуючої ознаки як «проникнення у приміщення» були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який повно та всебічно, шляхом проведення часткового судового слідства розглянув вищевказані доводи, визнав їх безпідставними з наведенням в ухвалі мотивів прийнятого рішення.
Такі висновки суду є належним чином обґрунтованими, з якими погоджується і колегія суддів.
Апеляційний суд розглянув справу з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону та постановив обґрунтоване рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції, а постановлена ним ухвала вмотивована та відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Так, як вбачається з обставин встановлених судом і викладених у вироку, ОСОБА_6 вчинив розбійний напад з проникненням у приміщення, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Правова позиція Верховного Суду України щодо подібних суспільно небезпечних діяньсформовано у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року, де зазначено що, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у приміщення, суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилася у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном, що є ключовими аспектами у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення при вчиненні розбою. Якщо суб'єкт злочину поставив собі за мету заволодіти майном певного виду (якості, значення тощо), місце знаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання, реалізація якого передбачає входження чи потрапляння в приміщення, незважаючи на режим доступу до нього (вільний/заборонений), то фізичне опинення в такому приміщенні з означеною ціллю є незаконним, а з вчиненням наступних дій із застосуванням насильства чи погроз його застосування з метою заволодіння майном має кваліфікуватися як розбій, поєднаний із проникненням у приміщення.
Про корисливий мотив ОСОБА_6 свідчить спрямованість його дії, який після проникнення в приміщення бібліотеки одразу напав на охоронця обмінного пункту із застосуванням насильства та з вимогами передачі йому грошей.
Наявність у ОСОБА_6 умислу на заволодіння чужим майном шляхом розбою, поєднаного з проникненням у приміщення, де знаходився пункт обміну валют, випливає з конкретного способу посягання на майно, а саме: перевдягання засудженого у камуфляжний костюм з погонами та шевронами працівника міліції, одягання на голову в'язаної шапки-маски з прорізами для очей, наявність завчасно приготовлених для вчинення злочину предметів, схожих на справжні бойові автомат і гранату, проникнення у приміщення бібліотеки, де знаходився пункт обміну валют, вимога до охоронця відчинити даний пункт та віддати йому гроші.
Крім того, посилання у касаційній скарзі засудженого на відсутність коштів у самому пункті обміну валют на момент вчинення нападу, а також закінчення строку оренди даного приміщення, на правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 не впливають.
Таким чином, враховуючи наведене вище та правові позиції ВСУ, які в силу ст.400-25 КПК 1960 року є обов'язковими, за встановлених фактичних обставин, кваліфікація діяння ОСОБА_6 за ч.3 ст.187 КК України є правильною.
Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину є належними, допустимими, достатніми і достовірними та у своїй сукупності дають підстави вважати, що судом повно і всебічно досліджено зібрані у справі докази, дано належну оцінку.
Викладені в касаційній скарзі доводи засудженого щодо порушення його права на захист, яке полягало у тому, що під час апеляційного розгляду справи судом було проігноровано його клопотання, а також переривання його виступу з останнім словом є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України.
При призначенні засудженому покарання, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, має позитивні характеристики, відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, а також конкретні фактичні обставини вчиненого злочину.
Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_6 попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.
Будь-яких інших порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставами для скасування чи зміни судових рішень по даній справі не встановлено.
Що стосується клопотання засудженого про необхідність застосування до нього вимог ст.72 КК України ( в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, колегія суддів звертає увагу на те, що питання, які виникають під час виконання вироку, вирішуються відповідно до гл.33 КПК України 1960 року, а тому засуджений, його захисник (законний представник) чи прокурор мають право звернутися до суду за місцем відбування покарання про приведення вироку щодо ОСОБА_6 у відповідність до Закону України № 838-VIIIвід 26 листопада 2015 року, який поліпшує її становище, для зарахування судом строку попереднього ув'язнення ОСОБА_6 , засудженого до позбавлення волі, що провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.
Судді:
________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3