24 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2015 року, клопотання про поновлення строку подання заяви про перегляд судових рішень у справі за позовом ОСОБА_4 до автогаражного кооперативу «Екскаваторник» про стягнення вартості майнового та пайового внеску,
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 1 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив частково. Ухвалив стягнути з автогаражного кооперативу «Екскаваторник» (далі - АК «Екскаваторник») на користь ОСОБА_4 95 тис. 631 грн 12 коп. майнового і пайового внеску; в іншій частині позовних вимог відмовив.
Апеляційний суд м. Києва 16 червня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 8 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилив, рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2015 року залишив без змін.
11 лютого 2016 року ОСОБА_4, за дорученням якого діє ОСОБА_5, звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2015 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 22, 264, 612, 623 Цивільного кодексу України, статей 19, 21 Закону України «Про кооперацію»; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Обґрунтовуючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, ОСОБА_4 посилається на ухвалу Верховного Суду України від 27 жовтня 2010 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2012 року і 18 лютого 2015 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваному судовому рішенні, застосовано вказані норми матеріального права.
На підтвердження підстави перегляду вищевказаного судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів».
Водночас заявник порушує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судових рішень, посилаючись на поважність причин його пропуску, а саме: несвоєчасне отримання ним ухвали суду касаційної інстанції.
Обговоривши вказане клопотання, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про його задоволення, оскільки причини пропуску строку подання заяви про перегляд судових рішень є поважними.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Постановляючи ухвалу від 8 жовтня 2015 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення вартості майнового та пайового внеску з огляду на те, що відсутні належні та допустимі докази про передачу спірного гаражного боксу на баланс АК «Екскаваторник» як майнового внеску, а разовий вступний внесок члена автогаражного кооперативу відповідно до статутних положень кооперативу поверненню не підлягає.
Відсутні також і правові підстави для застосування позовної давності, оскільки право позивача не порушено.
При цьому право ОСОБА_4 на будівельні матеріали, з яких побудовано бокс, АК «Екскаваторник» не оспорюється.
Разом з тим у судових рішеннях судів касаційної інстанції, наданих для порівняння, містяться такі висновки:
- в ухвалі від 27 жовтня 2010 року касаційний суд, відмовивши у відкритті касаційного провадження, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач не набув права власності на наданий йому в користування гараж, оскільки всупереч положенням частини першої статті 15 Закону України «Про власність» не повністю вніс пайовий внесок за гараж; при цьому касаційний суд також погодився з висновком апеляційного суду про задоволення позовних вимог у частині стягнення вартості пайового внеску;
- в ухвалах від 5 вересня 2012 року і 18 лютого 2015 року касаційний суд, направивши справи на новий апеляційний розгляд, указав на порушення судами норм процесуального права та необхідність повного і всебічного з'ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів», на яку посилається заявник, не може слугувати прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки ця постанова не є судовим рішенням у розумінні пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 356, частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку подання заяви про перегляд судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_4 строк подання заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2015 року.
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до автогаражного кооперативу «Екскаваторник» про стягнення вартості майнового та пайового внеску за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
А.Г. Ярема