24 березня 2016 року м. Київ К/800/20276/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
провівши попередній розгляд касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення заборгованості,-
Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі (далі - УПФУ в м. Охтирці та Охтирському районі) пред'явило позов до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 за грудень 2014 року в сумі 1303 грн. 39 коп.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню із огляду на наступне.
Судами встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою та внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до списку № 2 у військовій частині НОМЕР_1 працював ОСОБА_1 на посаді електрогазозварювальника як вільнонаймана особа, якою призначено пенсію на пільгових умовах на підставі пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
04 грудня 2014 року позивач надіслав відповідачу для відшкодування розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з грудня 2014 року. Цим розрахунком визначено до сплати 1303 грн. 39 коп.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про пенсійне забезпечення», Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцію «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затверджену постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (далі по тексту - Інструкція) та зазначив, що пунктом 6.1 Інструкції передбачено відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах тільки з платників, визначених в пункті 2.1.1 Інструкції.
Військові частини, як передбачено пунктом 2.1.2 цієї Інструкції, не відносяться до платників, визначених у пункті 2.1.1 - тобто як організації, що фінансуються з бюджету та за рахунок бюджетних коштів, які виділяються на оплату праці працівників та грошове утримання військовослужбовців, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність обов'язку військової частини відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується з огляду на наступне.
Згідно з абзацу 4 пункту 1 статті 2 та абзацу 2 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1, 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ставка збору до Пенсійного фонду України складає 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.
Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).
Положеннями пункту 6.4 зазначеної Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до пункту 6.5 зазначеної Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Пунктом 6.8 даної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25 числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 400/97-ВР) передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з військовою частиною № НОМЕР_1 та отримував заробітну плату як найманий працівник.
Закон 400/97-ВР визначає лише об'єкти, на які встановлено ставку збору обов'язкового державного пенсійного страхування (тобто кошти, які оподатковуються).
Положеннями абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону 400/97-ВР передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-ХІІ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV).
Положеннями частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-ІV України передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу віднесені до пункту 2.1.2 вказаної Інструкції.
Пунктом 6.1 Інструкції передбачено відшкодування тільки з платників визначених в п. 2.1.1 Інструкції, а військові частини віднесені до пункту 2.1.2 цієї Інструкції та не відносяться до платників, визначених у її пункті 2.1.1 - тобто як організації, що фінансуються з бюджету та за рахунок бюджетних коштів, які виділяються на оплату праці працівників та грошове утримання військовослужбовців, тому не зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального права та прийшли до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог УПФУ в м. Охтирці та Охтирському районі до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 за грудень 2014 року в сумі 1303 грн. 39 коп.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: