18 серпня 2010 року 4182/10/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ. бул. ОСОБА_1. 26 , зал судових засідань №1018
час прийняття постанови : 12 год. 15 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Леонтович А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін:
від прокуратури: ОСОБА_2
від позивача: ОСОБА_3
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонар - Компані»
про визнання недійсним правочину щодо реєстрації, установчих документів.
свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та припинення юридичної особи
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 112, 122, 136, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прокурор Вишгородського району Київської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонар - Компані» про визнання недійсним правочину щодо реєстрації, установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та припинення юридичної особи.
Свої позовні вимоги прокурор та позивач мотивують тим. що засновник ОСОБА_4 не має відношення до створення підприємства та управління ним. Стверджують, що відповідно статистичної довідки директором ТОВ »Бонар - Компані» являється ОСОБА_5.
Також вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з підстав для постановления судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом. Просить винести постанову, якою визнати недійсним правочину щодо реєстрації, установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та припинення юридичної особи.У судовому засіданні прокурор позов підтримав та просив задовольнити.Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом.
Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши прокурора та представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступник підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бонар - Компані» було зареєстровано Вишгородською районною державною адміністрацією 15.06.2007 р.
Відповідач став на облік до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області як платник податків 19.06.2007 р. за№ 1251-ТОВ.
Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в ОСОБА_1» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно п. 15 ст. 58 Господарського кодексу України скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках, передбачених законом.
Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», встановлено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, даним Законом та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно - правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців. Тобто зазначений Закон є спеціальним нормативно - правовим актом і прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.
Частинами 4.5 ст. 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, іов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством.
Також статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджуються власником майна (засновником) суб'єкта осподарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.
Статут є правовстановлюючим документом відповідача як юридичної особи - суб'єкта господарювання, який носить інформативний характер про суб'єкта господарювання. Розроблення статуту юридичної особи її засновниками не є діями, що спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У зв'язку з цим визнання статуту юридичної особи на підставі норм Цивільного кодекеу України про правочин є неможливим, а заявлені на підставі таких норм позовні вимоги не можуть підлягати задоволенню.
Також жодними іншими нормами чинного законодавства в ОСОБА_1 не передбачено підстав для визнання недійсним статуту суб'єкта господарювання, зокрема, в зв'язку з тим, що засновник такого суб'єкта господарювання не мав наміру здійснювати господарської діяльності.
Суд звертає увагу і на те, що чинне законодавство не містить правових підстав та випадків для визнання недійсною чи скасування реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у якості платника податку на додану вартість.
Також суд вважає необхідним зазначити, що так як органи державної податкової служби є суб'єктами владних повноважень і мають право звертатися до адміністративного
суду з позовами виключно у випадках, встановлених законом, а Законом України «Про державну податкову службу в ОСОБА_1» (зокрема, ст.ст. 2, 8, 9, 10, 11) не віднесено до компетенції органів державної податкової служби контроль за законністю установчих документів та проведення державної реєстрації суб'єктів господарювання, останні не дають повноважень на звернення до суду, зокрема, адміністративного, з позовами про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію б'єктів господарювання.
Поряд з цим, пунктом 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
- платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання рєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподаткованих операцій, менші визначені зазначеним підпунктом;
- ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу ю платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
- особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особлтвий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь - яких інших причин;
- зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті цього Закону;
- особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації цього податку протягом двадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність податковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених конодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що предметом судового спору не можуть бути вимоги органів державної податкової служби про визнання недійсною та скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання у якості платника податку на додану вартість, а також свідоцтва про реєстрацію суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість, оскільки такий спосіб реалізації їх повноважень не передбачено чинним законодавством.
В матеріалах справи також міститься ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру ридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якому зазначається, що 17.06.2008 р. Господарським судом Київської області було прийнято щодо ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонар - Компані». рішення № 6/318-08, яке вступило в кону силу 30.06.2008 р. Головою комісії з припинення призначено ОСОБА_5 іатолійовича.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже можна зробити висновок, що дане підприємство вже знаходить на стадії припинення.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним правочину щодо реєстрації, установчих документів, свідоцтва про рєстрацію платника податку на додану вартість та припинення юридичної особи є обгрунтованими і відтак, задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 112, 122, 136, 159-163, 167, 185-186,
Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонар - Компані» про визнання недійсним правочину щодо реєстрації, установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та припинення юридичної особи - відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судоинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Леонтович А.М.