Провадження № 22-ц/774/1912/16 Справа № 208/8578/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Нельга Д. В. Доповідач - Повєткін В.В.
Категорія 27
23 лютого 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Назаренко А.С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропет-ровської області від 06 квітня 2015 року
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган Марії Анатоліївни про зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. про визнання незаконними дій нотаріуса у вчиненні нотаріальногї дії та зобовязанні нотарікса видати банку дублікат договору кіпівлі-продажу квартири, посилаючись на те, що за рішенням суду банку надано право продажу квартири по АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки. Звернувшись до відповідача із заявою про видачу дублікату договору купівлі-продажу вищевказаної квартири, позивач отримав відмову нотаріуса у видачі дублікату правовстановлюючого документу з посиланням на те, що, позивач не є особою, яка має право отримати дублікат вищевказаного документу. Позивач просив суд зобов'язати відповідача видати позивачу дублікат вищевказаного правовстановлюючого документу (а.с.2-3).
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.23-24).
В апеляційній скарзі (а.с.28-32) ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки:
- рішенням суду, яким звернено стягнення на предмет іпотеки, позивачу надано всі необхідні повноваження для здійснення продажу майна, з укладанням від імен боржника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки;
- відмова у задоволені позову є перепоною у завершенні судового провадження і реалізації позивачем права на справедливий суд;
- ст.53 Закону України «Про нотаріат» не підлягає застосуванню у разі, якщо за дублікатом документу звернувся іпотекодержатель.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що рішенням суду на користь позивача стягнення заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; на заяву позивача про видачу дублікату договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна відповідач відповів відмовою; позивачу як іпотекодержателю не надано право на отримання дублікату правовстановлюючого документу.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.05.2010 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором звернуто стягнення на квартиру по АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3, шляхом продажу предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом зіншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Публічному акціонерному товариству акціонерний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с.4-5).
Як встановлено рішенням суду від 11.05.2010 року предметом договору іпотеки, укладеного між банком та іпотекодавцем 01.03.2007 року в забезпечення зобов'язень за кредитним договором від 01.03.2007 року, є квартира по АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору кіпівлі-продажу від 01.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. за реєстровим № 951.
23.09.2014 року приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А., розглянувши заяву представника ПАТ КБ «ПриватБанк» стосовно видачі дубліката договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1, роз'яснив, що відповідно до вимог ст.53 Закону України «Про нотаріат» дублікат договору може бути виданий стороні договору, банк не є стороною зазначеного договору (а.с.6).
Відповідно до п.8 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса.
Згідно ч.1 ст.53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні ч.5 ст.8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.
Згідно ч.5 ст.8 вказаного Закону, слід розуміти, що дублікат втраченого документа, що зберігається у нотаріуса, видається нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії
За таких обставин слід визнати, що дії нотаріуса щодо відмови банку у видачі дублікату договору кіпівлі-продажу від 01.03.2007 року за реєстровим № 951, відповідають положенням Закону України «Про нотаріат».
Тому судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позову банку про визнання вказаних дій нотаріуса незаконними.
З огляду на це підстав для скасування судового рішення в цій частині немає.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що банк просив видати дублікат договору кіпівлі-продажу квартири від 01.03.2007 року, на придбання якої банком були видані грошові кошти за кредитним договором від 01.03.2007 року, та яку було передано в іпотеку за договором від 01.03.2007 року, тобто всі договори укладені в один день.
За рішенням суду від 11.05.2010 року банку надано право продажу предмету іпотеки з укладанням від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу будь-яким способом зіншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про нотаріат» угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.
Таким чином банку, який згідно з судовим рішенням є продавцем іпотечного майна для укладення договору кіпівлі-продажу необхідно надати нотаріусу документи, що підтверджують право власності на майно, що відчужується.
Законом України «Про іпотеку» передбачено спосіб, яким іпотекодержатель (банк) має право реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
В той же час Законом України «Про іпотеку» не врегульоване питання щодо права іпотекодержателя на отримання від нотаріуса дубліката правовстановлюючого документа, необхідного для реалізації ним свого права на продаж іпотечного майна.
Відповідно до положень ч.1 ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право захисту свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Тому колегія суддів вважає за можливе застосувати «аналогію закону» та визнати, що банк, наділений за рішенням суду правом продажу іпотечного майна від імені власника цього майна, можна прирівняти до осіб, передбачених ч.5 ст.8 та ч.1 ст.53 Закону України «Про нотаріат», яким надано право на отримння дублікату втраченого документа.
З врахуванням цього колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про зобов'язання вчинити певні дії підлягає скасуванню, а позовні вимоги банку про зобов'язання нотаріуса видати банку дублікат договору кіпівлі-продажу спірної квартири підлягають задоволенню.
Оскільки нотаріус, який відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про нотаріат» у своїй діяльності має керуватися законами України, на відміну суду не наділений правом застосовувати приципи «аналогії закону», то підстав для стягнення з нотаріуса судових витрат банку немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,309,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропет-ровської області від 06 квітня 2015 року в частині відмови вчинити нотаріальні дії - скасувати.
Зобов'язати приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нота-ріального округу Прожуган Марії Анатоліївни видати Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» дублікат договору купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотарі-ального округу Прожуган Марією Анатоліївною 01 березня 2007 року за реєстровим № 951.
В решті рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2015 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: