Провадження № 22-ц/774/1545/16 Справа № 202/425/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Повєткін В.В.
Категорія 27
16 лютого 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Назаренко А.С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2015 року
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
14 січня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 07.02.2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5.000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 36,0 % на рік. Відповідач порушив умови укладеного договору, в зв'язку з чим станом на 10.11.2013 року виникла заборгованість у розмірі 19.390,64 грн., а саме: 4.441,22 грн. - заборгованість за кредитом, 13.549,87 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредиту, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 899,55 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 19.390,64 грн. та судові витрати по справі (а.с.2-3).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.77-78).
В апеляційній скарзі (а.с.81-83) ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідач про застосування позовної давності заяви не надавав, а тому судом порушено вимоги ч.3 ст.267 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що між сторонами укладено кредитний договір; внаслідок невиконання умов кредитного договору з боку позичальника виникла заборгованість; позивач звернуся до суду з вимогами після спливу строку позовної давності.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2004 року між сторонами був укладений кредитний договір б/н, за яким відповідач отримав від банку кредит в сумі 5.000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 36,0 % на рік на строк дії картки один рік (а.с.8).
Відповідно до п.5.4. наданих банком «Правил пользования платежной картой» (далі мовою оригіналу): «срок погашения по кредиту (крелитный лимит, кредитная линия) по платежным картам безустановленого минимального обязательного платежа производится в следующем порядке: срок погашения процентов по кредиту - ежемесячно за предыдущий месяц, срок погашения кредита в полном объеме - не позднее последнего дня месяца, указаного на платежной карте».
Відповідно до п.3.1.3. наданих банком «Правил пользования платежной картой» (далі мовою оригіналу): «по окончанию срока действия соответствующая карта проделваетя банком на новый срок (путем предоставления клиенту карты с новым сроком действия), если ранее (до начала месяца окончания срока действия) не поступило письменное заявление держателя о закрытии картсчета, а также при условии наличия денежных средств на картсчете для оплаты услуг по выполнению расчетных операций по картсчету (в предпоследний день месяца окончание срока действия) и при соблюдении других условий продления, предусмотреных договором (а.с.9-12).
Як вбачається з матеріалів справи, відомостей про надання відповідачу карти з новим строком дії банком суду не надано.
Відповідно до п.9.12. наданих банком «Условий и правил предоставления банковских услуг» (далі мовою оригіналу): «договор с банком о предоставлении кредитных средств действует в течение 12 месяцев с момента подписания, если в течение этого срока ни одна из сторон не проинформирует другую сторону о прекращентт договора, он автоматически лонгируется на такой же срок».
Таким чином, відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору від 13.10.2004 року з урахуванням пролонгації строку його дії на один рік без надання відповідачу картки з новим строком, строк повернення кредиту в повному обсязі становить 13.10.2006 року.
Згідно ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається зі справи, згідно з розрахунком заборгованості станом на 10.11.2013 року останній платіж за кредитним договором здійснено відповідачем у розмірі 50,00 грн. з погашення процентів 22.09.2009 року (а.с.4-7).
Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Тому з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором банк мав звернутися до суду в термін до 22.09.2012 року.
Банк звернувся з позовом до суду 14.01.2014 року (а.с.2-3).
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову банку з підстав спливу позовної давності, зазначені норми не врахував і ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права за відсутності заяви відповідача про застосування спливу позовної давності.
В суді апеляційної інстанції відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності (а.с.109).
Як вбачається зі справи, суд ухвалив заочне рішення без участі відповідача у справі.
Тому заява відповідача про застосування строку позовної давності підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п.19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення.
З огляду на це колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обгрунтування відмови у задоволенні позову.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,309,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2015 року змінити в частині обгрунтування відмови у задоволенні позову.
В решті рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2015 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: