Провадження № 22-ц/774/1258/16 Справа № 176/1626/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Павловська І. А. Доповідач - Повєткін В.В.
Категорія 46
16 лютого 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Назаренко А.С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, та стягнення заборгованості за комунальні послуги, -
У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратило право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, та стягнення заборгованості за комунальниі послуги посилаючись на те, що квартира по АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.06.2013 року. У зазначеній квартирі також зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та відповідач, що є колишньою дружиною позивача. У 2011 році шлюб між ними розірвано, однак ОСОБА_3 залишилась мешкати у даному приміщенні, не маючи для цього правових підстав. Відповідач не є членом його сім'ї і втратила право користування квартирою, але добровільно знятись з реєстрації та виселитись не бажає. Такі її дії обмежують його право як власника вільно володіти, користуватись майном, призводить до втручання в його особисте життя і обмежує його у користуванні житловою площею. У зв'язку із чим, вважаючи що ОСОБА_3 втратила право користування житловим приміщенням. Заборгованість за комунальні послуги за вказаною адресою протягом того часу, що відповідач проживала у квартирі загалом склали 15.000,00 грн. Позивач просив суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірною квартирою, усунути перешкоди в користуванні нею, шляхом зняття відповідача з реєстрації та висилити відповідача, а також стягнути на його користь з ОСОБА_3 заборгованість по оплаті за комунальні послуги у розмірі 15.000,00 грн. (а.с.2-5,34).
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.58-60).
В апеляційній скарзі (а.с.67-69) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати частково, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування квартирою, оскільки:
- суд не звернув увагу на те, що позивачем було зазначено про допущення відповідачем антисанітарного стану квартири, що відповідачем було продано майже всі речі позивача, що у зв'язку з несплатою відповідачем комунальних платежів квартиру було відключено від електропостачання та водопостачання;
- судом проігноровано створення позивачем нової сім'ї та необхідність у зв'язку з цим винаймати житло для проживання з дружиною та двома неповнолітніми дітьми;
- під час відео конференції з Дніпродзержинської виправної колонії № 34 відповідачка чітко пояснила, що її речей в спірній квартирі не залишилось;
- витребувавши від позивача докази щодо самовільного продажу відповідачем речей позивача, суд порушив ч.2 ст.59 ЦПК України, оскільки тим самим судом побічно було визнано відповідача виною особою за ч.2 ст.186 КК України та ч.2 ст.389 КК України.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивач є власником спірної квартири, в якій зареєстрована відповідач, співмешканка позивача з її дітьми та син позивача; шлюб між сторонами розірвано; позивачем не зазначено жодної, передбаченої ст.116 ЖК України, підстави для виселення відповідача.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції послався на обставини, передбачені ст.ст.116,157 ЖК України, які не були предметом позовних вимог.
При цьому суд першої існатнції не врахував, що норм ст.ст.116,157 ЖК України застосовуються до членів сім'ї власника квартири.
Таким чином рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст.214,215 ЦПК України щодо зазначення мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази.
Разом з тим колегія суддів ввважає, що підстав для скасування судового рішення немає.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 1993 року є власником 1/3 частини квартири, з 2005 року - 2/3 частин квартири, з 2013 є власником року всієї квартири (а.с.7,8,11).
Шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Жовтоводського міського суду від 28.11.2011 року (а.с.6).
Позовні вимоги про визнання відповідача такою, що втратила право користування спірною квартирою, обгрунтовані позивачем посиланням на те, що він (позивач) з 2013 року є власником спірної квартири в порядку спадкування після смерті його батьків і відповідач з 2011 року після розірвання шлюбу не є членом його сім'ї.
Разом з тим, відповідно до ЖК України не передбачено визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням, особи, яка є колишнім членом сім'ї власника квартири.
Відповідно до положень ч.4 ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням; у разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 цього Кодексу.
З огляду на це підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині немає.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п.19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення.
З огляду на це колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обгрунтування відмови у задоволенні позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,309,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.
В решті рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року в оскарженій частині - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: