"22" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/79566/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012
у справі №2а-10357/12/2670
за позовом Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
ПАТ «Мульті Весте Україна 3» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та і направити справу на новий розгляд. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п.п. 5.3.9, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п. 1.7, п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст. 2, ст. 70, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
ДПІ у Шевченківському районі м.Києва провела виїзну планову перевірку ЗАТ «Мульті Весте Україна 3» за період з 29.11.2007 по 31.12.2008, за результатами якої склала акт від 21.05.2009 № 809/23-09/35575330.
На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийняла податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 № 0003322309/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 448865 грн., в т.ч. в сумі 374054 грн. за основним платежем та в сумі 74811 грн. за штрафними (фінансами) санкціями.
За результатами адміністративного оскарження, з метою доведення до платника податку нового строку сплати податкових зобов'язань, податковим органом складено податкові повідомлення-рішення від 21.07.2009 № 0003322309/1 та від 02.10.2009 № 0003322309/2 про визначення тих самих податкових зобов'язань в тих самих сумах.
З акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4 та п.п. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за 4 квартал 2008 року витрати в сумі 1496214 грн. за операціями з придбання у ТОВ «Саланс», ТОВ «Мільті девелопмент Юкрейн» юридичних і консультаційних послуг, пов'язаних з придбанням земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництва.
Відповідач вважає, що витрати позивача за операціями з придбання юридичних, маркетингових та бухгалтерських послуг є іншими витратами, понесеними у зв'язку з придбанням основного фонду - земельної ділянки, які згідно з п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР збільшують балансову вартість такого основного фонду та згідно з п.п. 8.9.1. п. 8.9 ст. 8 цього Закону не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації.
При цьому відповідач виходить з того, що у періоді, що перевірявся (з 29.11.2007 по 31.12.2008) позивач придбав земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва. Іншої діяльності, крім придбання земельних ділянок та пов'язаних з цим послуг, підприємством не здійснювалося, а відтак, придбані послуги з придбання юридичних, маркетингових та бухгалтерських послуг пов'язані з придбанням основного фонду - земельної ділянки.
При цьому відповідач не заперечує фактичного понесення позивачем витрат на придбання юридичних, маркетингових та бухгалтерських послуг у 4 кварталі 2008 року, не оспорює те, що ціна, визначена сторонами у договорах є справедливою ринковою ціною та не доводить у передбаченому законом порядку зворотного, а заперечує тільки право позивача на віднесення таких витрат до складу валових витрат, оскільки вважає, що це є витратами, що пов'язані з придбанням земельної ділянки і об'єкта незавершеного будівництва та збільшують балансову вартість таких основних фондів.
Позивач на спростування висновків позивача про те, що витрати з усіх придбаних позивачем послуг збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів, вказує, що його господарська діяльність включає в себе не тільки операції з придбання земельної ділянки, а й діяльність з організації будівництва об'єктів та інші супутні операції, які не пов'язані з конкретним об'єктом нерухомості, а також операції, які взагалі не стосуються процесу будівництва та придбання основних фондів. Наголошує, що вид придбаних у 3 та 4 кварталах 2008 року ТОВ «Саланс», ТОВ «Мільті девелопмент Юкрейн» послуг зазначено в первинних документах, з яких вбачається, що послуги не пов'язані з конкретним об'єктом (земельною ділянкою), яка була придбана позивачем у 2 кварталі 2008 року, та не є такими, що безпосередньо пов'язані з доведенням земельної ділянки до стану використання, а відтак, не можуть збільшувати балансову вартість основного фонду.
Таким чином, предметом доказування у цій справі є обставини щодо мети придбання позивачем юридичних, маркетингових та бухгалтерських послуг, витрати за якими позивачем у 4 кварталі 2008 року віднесені до складу валових витрат, та пов'язаності таких витрат з придбанням основних фондів, на якій вказує відповідач.
Тільки у разі достовірного встановлення обставини про пов'язаність таких витрат у повній сумі з придбанням конкретних основних фондів висновок відповідача про те, що позивач повинен був збільшити балансову вартість відповідної групи на суму таких витрат, а не виключати ці витрати до складу валових витрат, буде правильним, оскільки буде відповідати положенням п.п. 8.4.1. п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.
Для цього слід з'ясувати вид і зміст таких послуг, придбаних у кожного з постачальників за кожним з договорів, з'ясувати, з якою конкретно земельною ділянкою та об'єктом незавершеного будівництва відповідач пов'язує такі послуги, та дослідити, чи пов'язані такі послуги з придбанням позивачем такої земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництва.
Окрім того, позивач в обґрунтування позову вказував на те, що ним у звітних періодах, на які припадав період з 29.11.2007 по 31.12.2008, у рядку 04.13 декларації з податку на прибуток «Інші витрати» занижено витрати в сумі 39062685,75 грн., що призвело до заниження показника скоригованих валових витрат за 2008 рік у рядку 06 декларації, та відповідно, до завищення податкового зобов'язання з податку на прибуток. Позивач наголошує на тому, що відповідач мав виявити в ході перевірки таке завищення та врахувати його при складанні акта перевірки, що б виключило висновок про заниження податкового зобов'язання та донарахування такого зобов'язання. У зв'язку із самостійним виявленням позивачем помилок - завищення податкових зобов'язань у показниках раніше поданої декларації позивач надав уточнюючий розрахунок, який прийнятий податковий органом.
Ці обставини підлягають дослідженню судами попередніх інстанцій, адже у разі їх підтвердження визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток буде вважатися протиправним.
При цьому суди мають врахувати, що передбачене у п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними в законі.
Аналіз п. 5.1 ст. 5, п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ дає підстави для висновку, що випадками, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, а також, у разі виявлення помилок щодо заниження податкового зобов'язання - початок проведення перевірки контролюючим органом. Самостійно виявлена помилка щодо завищення податкового зобов'язання може бути виправлена платником податку як до початку перевірки так і після.
Підпункт 5.2.7. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ дозволяє суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання, віднести до складу валових витрат.
Відповідно до ч. 1. ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Таким чином, суди мають точно встановити предмет доказування у справі та з'ясувати всі обставини, на які посилаються позивач та відповідач в обґрунтування своїх позицій, встановити, якими доказами вони підтверджуються та надати оцінку кожному доказу окремо та всім доказам в їх сукупності.
Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мульті Весте Україна 3» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун