"29" лютого 2016 р. м. Київ К/800/24493/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013
у справі №2а-3011/12/1470
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2012 № 0000531701.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 позов задоволено повністю.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
ФОП ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 662 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію ДПС реорганізовано шляхом приєднання до утвореної Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до утвореної Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачці за податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2012 № 0000531701 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 276033 грн., в т.ч.: 184022 грн. за основним платежем та 92011 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, викладені в акті від 08.05.2012 № 43/17/НОМЕР_2, про порушення вимог п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Порушення цих норм закону полягало в неправомірному включенні до складу податкового кредиту за травень 2011 року податку на додану вартість за операціями з придбання:
- у ФОП ОСОБА_3 сільськогосподарської продукції (соя в обсязі 224,13 т.) в сумі 728443,51 грн. за договором від 30.03.2011 № 300311;
- у ТОВ «Салайс Трейдінг Юкрейн» сільськогосподарської продукції (соя в обсязі 58,228 т.) в сумі 191667,36 грн. за договором від 30.05.2011 № 511/ВТЛ.
В обґрунтування відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за операціями з ФОП ОСОБА_3 податковий орган посилається на такі обставини:
- згідно з актом перевірки ФОП ОСОБА_3 від 23.11.2011 № 2662/17-1/НОМЕР_3 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2011 року, вказаний контрагент позивача не використовував у своїй господарській діяльності виробничі торгові точки, складські приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки тощо;
- згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА встановлено розбіжність між показниками податкового кредиту позивача та податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за травень 2011 року.
В обґрунтування відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Салайс Трейдінг Юкрейн» податковий орган посилається на такі обставини:
- згідно з актом від 05.08.2011 № 1030/23-325/36316906 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Салайс Трейдінг Юкрейн» щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків за період з 01.05.2011 по 31.05.2011» цей контрагент позивача відсутній за адресою місцезнаходження, у нього відсутні виробничі потужності, транспортні засоби, матеріальні ресурси;
- в результаті аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Салайс Трейдінг Юкрейн» встановлено відсутність в останнього актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що підтверджують факт транспортування, зберігання товарів;
- ТОВ «Салайс Трейдінг Юкрейн» не задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями з позивачем у травні 2011 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальність придбання товарів позивачем у ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Салайс Трейдінг Юкрейн» підтверджено доказами.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Салайс Трейдінг Юкрейн» були відсутні умови для реального здійснення поставки позивачу сої у значних обсягах. Суд також вказав на відсутність у позивача документів щодо транспортування придбаного товару, наприклад, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля тощо.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.
Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.
Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР дає підстави для висновку, що право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджено податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.
Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам кожному окремо та у їх сукупності, встановлювати їх реквізити, зміст.
Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій (призначення товару) тощо.
З метою дослідження фактичного придбання товарів у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст господарських операцій, за якими позивачем нараховано (сплачено) податок на додану вартість, договірні умови поставки, фактичний порядок поставки, обсяги товарів, мету придбання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій поставки, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Суд першої інстанції у підтвердження факту вчинення господарських операцій посилається на наявність первинних документів (податкових та видаткових накладних), при цьому не вказуючи їх реквізитів, не конкретизуючи їх суті та господарських операцій, яких вони стосуються.
Судом апеляційної інстанції також не надано оцінки первинним документам щодо операцій позивача з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Салайс Трейдінг Юкрейн».
Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун