33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" березня 2016 р. Справа № 902/965/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гулова А.Г.
судді Маціщук А.В. ,
судді Петухов М.Г.
при секретарі Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 17.08.2015р. №б/н
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест"
на рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.15 р.
у справі № 902/965/15 (головуючий суддя Яремчук Ю.О., суддя Банасько О.О., суддя Мельник П.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест", с.Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області
про стягнення 81692,93грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.11.2015р. у справі №902/965/15 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест" про стягнення 81692,93грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 43160,50грн. заборгованості, 489,55грн. 3% річних, 14245,79грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ "ОСОБА_2 Інвест" звернулося до суду з апеляційною скаргою, вважає його прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, судом не доведено обставин, що мають значення для справи, які господарський суд Вінницької області визнав встановленими, та порушенням норм матеріально та процесуального права, з огляду на наступне.
Вказує, що в рішенні суд зазначив, що сума кредиту, що залишився неповернутим станом на 01.02.2015 р. еквівалент у гривні - 6 495,13 дол. США (рядок 37 графіку виплат), проте, жодним документом, поданим позивачем не підтверджується факт наявності боргу у відповідача саме в цьому розмірі.
Також судом не проведено аналізу сум штрафних санкцій, які були застосовані до відповідача при вчиненні виконавчого напису, так у відповідності до п. 8.2 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту, визначено в ст.3.3. (право на дострокове повернення кредиту) позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту. Згідно з розділом основні умови кредиту кредитного договору №50002629 сума кредиту становить 117809, 81 грн., таким чином розмір штрафних санкцій, згідно з п.8.3. Загальних умов кредитування повинна становити: 117809,81:100% х 20% = 23561,96 грн., проте, згідно вимоги позивача та виконавчого напису сума штрафних санкцій за порушення умов п.8.3. договору була визначена в розмірі 34733,71 грн.. Таким чином, відповідачу було нарахована зайва сума штрафу в розмірі: 34733,71- 23561,96= 11171,75 грн.
В рішенні суд зазначив, що на рахунок позивача, внаслідок звернення стягнення на предмет застави було перераховано 147388,43 грн., що підтверджується кредитним повідомленням від 17.01.2015 року, проте дане твердження не відповідає дійсності та кошти в сумі 147388,43 грн. відповідач сплатив добровільно, після того, як дізнався про факт існування виконавчого напису, та відкритого виконавчого провадження, що підтверджується квитанцією №9969183-і від 17.01.2015року, яка надавалась суду для ознайомлення та копія якої міститься в матеріалах справи.
Вказує, що в рішенні судом зазначено, що позивач мав право кошти, отримані від відповідача в сумі 147388,43 грн., перевести в долари США по курсу на момент отримання таких коштів 17.01.2015 року. Жодним пунктом кредитного договору не надано право позивачу (п.3.2. -3.3. Загальних умов кредитування) здійснювати перерахунок сум кредиту, при достроковому поверненні кредиту, на момент фактичної сплати коштів, визначених у вимозі позивача.
Судом не прийнято до уваги і той факт, що предметом кредитного договору №50002629 від 28.11.2011 року були кошти в гривнях України, (117809,81 гривня), цільовим призначення кредиту була купівля транспортного засобу, який придбавався в гривнях України, а умова, щодо перерахунку щомісячних платежів у відповідності до курсу гривні по відношенню до долара США розповсюджується виключно на щомісячні платежі.
Додатково зазначає, що нарахування позивачем штрафних санкцій за несвоєчасне повернення залишку кредиту (489,55 грн. 3% річних; 14245,79 грн. інфляційних втрат), проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, ст. 625 ЦК України.
Таким чином, обов'язковою умовою для нарахування таких санкцій є факт існування боргу та факт прострочення виконання грошових зобов'язань.
Відповідач 17.01.2015 року сплатив позивачу 147388,43 грн., тобто повну суму, яка була зазначена позивачем в вимозі 17.07.2014 року про дострокове повернення кредиту.
Керуючись п. 3.3. Загальних умов кредитування при застосуванні кредитором права на дострокове повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитору суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції протягом п'яти календарних днів від дня отримання відповідної вимоги від кредитора. Проте, після сплати відповідачем коштів згідно вимоги від 17.07.2014 року позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату додаткових платежів, не повідомляв відповідача про наявність боргу за кредитом, а тому момент оплати відповідачем спірної суми боргу за кредитом не настав, а тому і не настав момент виконання відповідачем даних грошових зобов'язань по оплаті боргу по кредиту.
Просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою та безпідставною, а тому такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Вказує, що станом на 17.07.2014 р. у скаржника виникла заборгованість зі сплати щомісячних платежів (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу) у розмірі 14 609,01 грн., яка складалася з таких платежів: квітень 2014 року (часткова несплата)-3 527,54грн.; травень 2014 року - 3 656,48грн.; червень 2014 року - 3 721,83грн.; липень 2014 року - 3 703,16 грн., всього - 14609,01грн.
Відповідно до умов договору, а саме п. 3.2.1. умов кредитування у випадку порушення скаржником терміну сплати будь-якого чергового платежу (або його частини) з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць відповідач мав право визнати термін повернення кредиту таким, що настав.
Позивач відповідно до зазначеного пункту договору надіслав відповідачу вимогу про дострокове повернення Кредиту та сплати заборгованості за договором, вих. №50002629 від 17.07.2014 р..
Скаржник умови вимоги не виконав, кредит не повернув, заборгованість за щомісячними платежами, штрафи та інші витрати за договором не сплатив.
Зазначає, що відповідно до п. 1.2. договору скаржник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі, з також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.
Пункт 1.3. договору визначає, що сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено у кредитному договорі.
Пункт 1.4.4. договору встановлює, що кредит (платежі у повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій) вважається повернутим, а відповідний обов'язок позичальника з повернення/сплати коштів - виконаним з моменту зарахування грошових коштів у відповідному розмірі на банківський рахунок компанії.
Відповідач, вказує позивач, після отримання вимоги її не виконав, суму кредиту не повернув, заборгованість не сплатив у встановлений договором строк.
17.01.2015 р. скаржником було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у сумі 147388,43 грн.. Вказані кошти було зараховано, в тому числі, і в рахунок заборгованості зі сплати щомісячних платежів в повернення суми кредиту за період з травня 2014 року (частково) до січня 2015 року (включно), а також покриття штрафних санкцій, інших витрат відповідно до договору, що підтверджується доданою до матеріалів справи зведеною обліковою випискою.
Таким чином, частина отриманих від відповідача коштів, які ним було сплачено 17.01.2015р., було зараховано у повернення суми кредиту за період до січня 2015 року включно.
Проте, коштів, які були отримані, не було достатньо для покриття тіла кредиту у повному обсязі та відсотків за користування кредитом.
Щодо графіка погашення кредиту за договором позивач вказує таке.
Договір між сторонами було укладено 28.11.2011р., кредит видано строком на 60 місяців. Графік погашення кредиту складено, починаючи з грудня 2011року, останнім місяцем графіку погашення є листопад 2017 р.
Таким чином, першим місяцем, за який мало бути здійснено платіж, є грудень 2011 року.
Разом з тим, рахунок щодо сплати першого щомісячного платежу, який було виставлено відповідачу, і його сплату було здійснено у січні 2012 року, що підтверджується доданою до матеріалів справи зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта.
Таким чином, відлік строку надання кредиту, а саме: 60 місяців відповідно до умов договору, слід вважати розпочатим з січня 2012 року.
Крім того, звертає увагу, що інформація щодо розміру обмінного курсу долара США до гривні ПАТ «Креді ОСОБА_3» на певну дату є загальнодоступною та дізнатися її можна в будь-якому відділенні банку.
Вказує, що товариство розміщує інформацію щодо обмінного курсу валют ПАТ «Креді ОСОБА_3», що підлягає застосуванню під час розрахунку платежів, на своєму веб-сайті у розділі «Курси валют», що http://www.porshefinance.ua/ua/cliet-service/2015/2015_11/.
Таким чином, скаржник міг у будь-який час дізнатися чинний обмінний курс та здійснити розрахунок щомісячного платежу за договором.
Щодо застосування еквіваленту дол. США при здійсненні розрахунків за договором зазначає наступне.
Відповідно до умов договору скаржнику було надано кредит у розмірі еквівалент у гривні 14680,35 дол. США строком на 60 місяців.
П.1.1. договору визначено, що у кредитному договорі встановлюється еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін.
Розрахунок щомісячних платежів, вказує позивач, здійснюється відповідно до п.1.3.1. договору на основі обмінного діючого курсу валюти, який застосовується до еквівалентів щомісячних платежів, вказаних у графіку погашення.
Таким чином, відповідач відповідно до умов договору зобов'язаний був повернути позивачу еквівалент у гривні 14 680,35 дол. США станом на момент сплати таких коштів, а твердження відповідача про зворотнє не відповідає дійсності та випливає з неправильного тлумачення останнім умов кредитного договору.
Щодо нарахування штрафних санкцій за договором вказує, що у зв'язку з систематичним невиконанням умов договору 17.07.2014 року позивачем було направлено відповідачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, вих. № 50002629 від 17.07.2014 року, яка була отримана останнім 23.07.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0430600475800.
Вимога підлягала виконанню протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати її одержання - відповідач зобов'язаний був повернути суму кредиту та сплатити заборгованість.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач отримав вимогу 23.07.2014 року, останнім днем повернення кредиту та заборгованості, відповідно, було 28.07.2014 року.
Станом на 03.06.2015 року (дата складання позову), вказує позивач, сума боргу за договором, складає 41 582,45 грн. (курс ПАТ «Креді ОСОБА_3» на дату підготовки позовної заяви складав 21, 023 грн. за 1 долар США, сума кредиту та процентів, яка підлягала сплаті відповідачем становила 1 977,10 дол. США.).
Згідно із ч. 2. ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Просить рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.2015 р. у справі №902/965/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ОСОБА_2 Інвест» - без задоволення.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду позивач надав додаткові пояснення від 16.02.16р. та 16.03.16р. щодо здійснення розрахунку заборгованості та штрафних санкцій.
У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач не скористався правом участі під час апеляційного перегляду справи. Крім того, вимоги суду, зазначені в ухвалах від 26.01.2016р., 16.02.2016р. щодо надіслання до суду контррозрахунку заборгованості по кредитному договору, обов'язкової явки представника у судове засідання, не виконав, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином (а.с.70).
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест" підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 28.11.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (компанія) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест" (позичальник) було укладено кредитний договір № 50002629 (надалі - договір).(т.1 а.с. 19)
Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 117809,81 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 14680,35 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2011, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту а також інші платежі відповідно до умов договору.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (компанія) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест" (позичальник) були укладені загальні умови кредитування, як додаток до кредитного договору № 50002629 від 28.11.2011 року (т.1 а.с. 23-26).
Згідно із п.п. 1.1, 1.2 загальних умов кредитування компанія зобов'язується надати позичальнику кредит (надалі кредит) у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях (далі за текстом - сума кредиту). В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятій для сторін. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати і повернути компанії кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до окремих положень п. 1.3.1 загальних умов кредитування - розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладання кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.
У пп. 1.4.1, 1.4.2 загальних умов кредитування зазначено, що надання кредиту здійснюється, починаючи з дати укладення кредитного договору. Датою надання кредиту є дата списання коштів у розмірі суми кредиту з рахунку компанії відповідно до умов кредитного договору. Повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими загальним умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.
Пунктом 1.4.3 загальних умов кредитування, крім іншого, передбачено, що до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіку погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіку погашення кредиту. У разі якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше ніж 3 (три) робочих дні до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до компанії за рахунком, в якому визначається розмір платежів у повернення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.
Відповідно до п. 1.7 загальних умов кредитування повернення заборгованості: за домовленістю сторін будь-які кошти, отримані компанією від позичальника, будуть зараховуватись у виконання зобов'язань позичальника у наступному порядку (незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником): у першу чергу - пеня та штрафні санкції відповідно до ст. 8; у другу чергу - прострочені комісії у такій черговості: 1) разова комісія за переказ коштів; у третю чергу - сплачені компанією страхові платежі в порядку, передбаченому пунктом 5.6 цього кредитного договору; у четверту чергу - прострочені проценти; у п'яту чергу - строкові комісії; у шосту чергу - строкові проценти; у сьому чергу - прострочена сума основного боргу; у восьму чергу - строкова сума основного боргу; у дев'яту чергу - інші вимоги та витрати компанії.
За використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у кредитному договорі (п. 2.1 загальних умов кредитування).
Пунктом 2.4 загальних умов кредитування передбачено нарахування процентів: щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом "30/360" (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до графіку погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіку погашення кредиту. При цьому проценти не нараховуються за період з жати отримання кредиту і до першого календарного дня наступного місяця.
Згідно із п. 2.5 загальних умов кредитування термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до графіку погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.
Пунктами 3.2, 3.2.1 загальних умов кредитування передбачений порядок дострокового повернення кредиту та встановлено дострокове повернення на вимогу компанії. Сторони погоджують, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк більше ніж 1 календарний місяць.
Пунктом 3.3 загальних умов кредитування позичальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню ( сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб).
У разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний термін користування кредитом (п. 8.1 загальних умов кредитування).
У п. 8.2 загальних умов кредитування вказано, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми кредиту.
Відповідно до п. 8.3 загальних умов кредитування за кожний випадок порушення позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 позичальник сплачує компанії штраф у еквіваленті 15 Євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту суми кредиту у кредитному договорі на момент направлення компанією першої вимоги щодо сплати, та відповідно еквівалент 20 Євро чи 25 дол. США за направлення другої вимоги щодо сплати, та еквівалент 25 Євро чи 30 дол. США за направлення третьої вимоги щодо сплати (якщо компанія вирішить надіслати таку третю вимогу).
Згідно з п. 8.4 загальних умов кредитування у випадку будь-якого порушення позичальником вимог пункту 5.5 цього кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками несплати позичальником сум страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, укладання позичальником договору страхування із страховою компанією, не авторизованою компанією тощо, позичальник сплачує на вимогу компанії штраф в розмірі 15% від суми кредиту. Зазначені у цій статті штрафні санкції підлягають сплаті позичальником не пізніше ніж через 7 (сім) робочих днів з дня направлення відповідної вимоги компанією, а у разі дострокового повернення кредиту за рішенням компанії - відповідно до статті 3.3. якщо позичальник не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання першої вимоги щодо сплати, компанія надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. Якщо позичальник не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання другої вимоги щодо сплати, компанія відповідно до статті 3.2.1 кредитного договору вимагатиме повернення кредиту достроково, а також погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором, про що повідомить у відповідній вимозі (повідомлені) про дострокове погашення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором.
Пунктом 8.5 загальних умов кредитування передбачено, що збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.
Згідно з графіком погашення кредиту, що є додатком до кредитного договору № 50002629 від 28.11.2011 року, встановлений графік відповідного погашення у період з 15.12.2011 р. по 15.11.2016р.
В подальшому, 02.12.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест" (заставодавець) було укладено договір застави (надалі - договір застави від 14.06.2011р.) (т.1 а.с. 27-32) відповідно до окремих положень п. 1.1 якого заставодавець з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов'язань заставляє майно (далі за текстом - предмет застави), а саме автомобіль з наступними характеристиками марки, модель volkswagen Polo 1,6, кузов №XW8ZZZ61ZCG024230, об'єм двигуна 1598 куб. см., рік випуску 2011, колір сірий. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 138599,78 грн. Право власності на заставне майно, яке є предметом застави за цим договором, залишається у заставодавця.
Відповідно до пп. 1.3, 1.3.1 договору застави від 02.12.2011 року заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором № 50002629 від 28.11..2011, укладеного між сторонами, за яким: заставодержатель видає заставодавцю кредит за кредитним договором у сумі 17809,81 грн., що на день укладання кредитного договору складає еквівалент 14680,35 до. США, а заставодавець зобов'язується його використати за цільовим призначенням та згідно встановленим строкам використання, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом (проценти за ставкою у розмірі 9,90% та комісії: разова комісія за переказ коштів - 2,50 % від суми кредиту та комісія за дострокове повернення - 0% від суми повернення), а також своєчасно повернути кредит заставодержателю.
Згідно з п. 1.3.2 договору застави від 02.12.2011 р. строк користування кредитом за кредитним договором встановлено згідно з графіком погашення кредиту, що є невід'ємною частиною до кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15.11.2016 року, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного Кредитного договору.
Як видно з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" умови кредитного договору № 50002629 від 28.11.2011 року шляхом надання товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест" кредиту у розмірі 14680,35 дол. США. виконало у повному обсязі.
Натомість, відповідач порушив умови кредитного договору, починаючи з травня 2013 року в останнього виникла заборгованість щодо сплати платежів по графіку.
Як зазначає позивач, станом на 17.07.2014 року у відповідача виникла заборгованість за сплатою щомісячних платежів (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу) у розмірі 14 609,01 грн.
17.07.2014 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором в розмірі 147 388,43 грн., яку він мав сплатити відповідно до умов договору ( п.3.3.) та вимоги на протязі 5 ( п'яти) календарних днів з отримання вимоги ( т. 1 а.с. 33).
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору відповідачем, 04.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис № 1644, щодо звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором у розмірі 147 388, 43 гривень (т.1 а.с. 35).
Листом відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції №14761/02-25/16 від 30.09.2014 р. повідомлено про опис та арешт майна ( т. 1 а.с. 36).
23.10.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 45184498 щодо примусового звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1644 від 04.10.2014 року (т. 1 а.с. 37).
При цьому, Відділом державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції листом № 17629/02-25/16 від 21.11.2014 року було повідомлено стягувача і боржника про ринкову вартість предмета застави, яка становила 186 517, 00 грн. (т.1 а.с. 38).
На рахунок позивача відповідачем було перераховано 147388,43 грн., що підтверджується кредитним повідомленням від 17.01.2015 року (т.1 а.с. 39).
26.02.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 45184498, належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи ( т. 1 а.с. 41-42).
У зв'язку із недостатністю коштів, які були зараховані на рахунок позивача для покриття тіла кредиту у повному обсязі та відсотків за користування кредитом, останній, керуючись ст.ст. 22, 203, 526, 549, 611, 625, 1054 ЦК України, звернувся із позовом до суду про стягнення заборгованості у сумі 43 160,50 грн., збитків у розмірі 23 797,17 грн., 3% річних у розмірі 489,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 245,79 грн., що разом складає 81 692,93 грн..
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 05.11.2015р. у справі №902/965/15 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест" про стягнення 81692,93грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 43160,50грн. заборгованості, 489,55грн. 3% річних, 14245,79грн. інфляційних втрат та 1827,00грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.
Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
За ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Цивільним законодавством України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" свої зобов'язання за кредитним договором № 50002629 від 28.11.2011 року виконало у повному обсязі.
Проте, відповідач здійснював оплату за щомісячними платежами з порушенням строків оплати, що підтверджується матеріалами справи.
Як зазначалося вище, 17.07.2014р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №50002629 щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яка була залишена відповідачем без відповіді та виконання у встановлений строк.
Відповідно до ст.ст. 530, 533 ЦК України, умов кредитного договору від 28.11.2011р. відповідач зобов'язаний був, отримавши вимогу позивача про дострокове повернення кредиту, сплатити борг по кредиту та проценти за користування кредитними коштами у гривнях, які підлягали розрахунку в еквіваленті за відповідним обмінним курсом дол. США ПАТ "Креді ОСОБА_3".
В подальшому, 22.08.2014р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн..
Пунктом 1.7 загальних умов кредитування повернення заборгованості передбачено: за домовленістю сторін будь-які кошти, отримані компанією від позичальника, будуть зараховуватись у виконання зобов'язань позичальника у наступному порядку (незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником): у першу чергу - пеня та штрафні санкції відповідно до ст. 8; у другу чергу - прострочені комісії у такій черговості: 1) разова комісія за переказ коштів; у третю чергу - сплачені компанією страхові платежі в порядку, передбаченому пунктом 5.6 цього кредитного договору; у четверту чергу - прострочені проценти; у п'яту чергу - строкові комісії; у шосту чергу - строкові проценти; у сьому чергу - прострочена сума основного боргу; у восьму чергу - строкова сума основного боргу; у дев'яту чергу - інші вимоги та витрати компанії.
Так, позивачем вказані кошти було зараховано в рахунок заборгованості зі сплати щомісячних платежів по тілу кредиту та процентів за користування кредитними коштам, штрафних санкцій, інших витрат відповідно до договору, що підтверджується доданою до матеріалів справи зведеною обліковою випискою станом на 16.01.2015р..
Також, 17.01.2015р. відповідачем сплачено 147 388,43 грн. згідно з квитанцією №996183 - і, з призначенням платежу "кредит №5002629 28.11.2011р."
За розрахунками позивача, викладеними у позовній заяві, не спростованими відповідачем (ухвалами апеляційного суду від 26.01.2016р., 16.02.2016р. від відповідача витребовувався контррозрахунок заборгованості по договору, однак вимоги суду не виконано, будь - яких пояснень з цього питання не надано), наявними у матеріалах справи доказами, станом на 17.07.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем по тілу кредиту складала 94 605,69 грн. (еквівалент 7751,89 дол. США), по процентах - 14 609,61 грн. (еквівалент 1234,91 дол. США), а станом на 04.06.2015р. заборгованість відповідача по тілу кредиту складала 40455,47 грн. (еквівалент 1923,52 дол. США), по процентах, нарахованих станом на 17.01.2015р. - 1126,89 (еквівалент 53,58 дол. США), всього - 41 582,36 грн. ( 1923,52 дол. США +53,58 дол. США =1977,1 дол. США х21,032), а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості у зазначеному розмірі.
Щодо нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за період з 18.01.2015р. по 04.06.2015р., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1. ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із умовами Кредитного договору № 50002629 від 28.11.2011 року процентна ставка становить 9,90%.
Так, станом на 17.01.15р. сума боргу по тілу кредиту (еквівалент у гривнях) становила 38278,05грн. (1923,52х19,9 =38278,05грн.).
Відповідно, розмір процентів за користування кредитними коштами у період з 18.01.2015р. по 04.06.2015р. становить 1452,65 грн. (38278,05 х9,90 % /360 х 138 = 1452,65грн.).
Таким чином загальна сума основного боргу зі сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами станом на 04.06.2015р. становить 43035,01 грн., (40455,47 грн. - борг по тілу кредиту + 1126,89 грн. - проценти за користування кредитними коштами, нараховані станом на 17.01.2015р. + 1452,65 грн. - проценти за користування кредитними коштами, нараховані за період з 18.01.2015р. по 04.06.2015р.).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення 43 160,50 грн. підлягає зміні.
Разом з тим, за період з 18.01.2015р. по 04.06.2015р. позивач нараховує 3% річних у розмірі 489,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14245,79 грн. на суму боргу по тілу кредиту та процентах за користування кредитними коштами, нараховану станом на 04.06.2015р., тоді як борг станом на 18.01.2015р. склав 39344,29 грн. (1977,1 дол. США х19,9 грн.)
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних, колегія суддів вважає правильним до стягнення 446,26 грн. річних ( 39344,29 грн. х 3%/365х138).
А тому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних підлягає зміні.
Щодо інфляційних нарахувань у розмірі 14 245,79 грн., слід зазначити наступне.
За нормами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Разом з тим, як передбачено нормами Закону від 3 липня 1991 р. № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня.
Таким чином, визначення у договорі грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті дало можливість позивачу уникнути впливу інфляційних процесів на суму грошових зобов'язань відповідача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у позові в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 14 245,79 грн..
Щодо нарахованих позивачем збитків у сумі 23797,17 грн., колегія суддів вказує таке.
Відповідно до положень ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Водночас, відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 встановлено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.
Таким чином, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків, що складаються з вартості послуг ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", з супроводжуванням процесу звернення стягнення на предмет застави, представництва інтересів позивача у виконавчому проваджені, стягнення сум заборгованості станом на момент подання позовної заяви, з урахуванням ПДВ, у розмірі 17300,63 грн., вартості послуг, наданих ТОВ "Юридичною фірмою "Вернер" для підготовки відповідної позовної заяви до господарського суду Вінницької області та представництвом інтересів в суді, у розмірі, з урахуванням ПДВ, 6000,00 грн.; з вартості юридичної допомоги товариства з обмеженою відповідальністю «Орум» у розмірі 496,54 грн., а у загальному розмірі - 23797,17 грн., колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що вони є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Крім того, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем штрафу у розмірі 34 733,71 грн., зазначеного у вимозі відповідача від 17.07.2014р., оскільки відповідач сплатив його 17.01.2015р. у добровільному порядку і стягнення штрафу у даній справі не є предметом позову.
З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що відображені вище висновки суду першої інстанції частково є помилковими, оскільки неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Відповідно до п.п. 1,3 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.2015р. у справі №902/965/15 слід змінити в частині стягнення основної заборгованості, 3% річних та судового збору, а в частині стягнення інфляційних втрат скасувати, в решті - залишити без змін.
Згідно зі ст.49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного господарського суду у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 05 листопада 2015 року у справі №902/965/15 в частині стягнення основної заборгованості, 3% річних та судового збору змінити.
В частині стягнення інфляційних втрат скасувати, прийняти у цій частині нове рішення - про відмову у позові.
В решті рішення залишити без змін.
Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест" (вул.Чехова, буд.45, с.Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька обл., 21034; ідентифікаційний код 37261895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (проспект Павла Тичини, 1В, офіс "В", м.Київ, 02152; а/с 199, 01001, м. Київ; ідент. код. 36422974) 43 035 грн. 01 коп. заборгованості, 446 грн. 26 коп. 3% річних, всього - 4 3481 грн. 27 грн., 972 грн. 43коп. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити."
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (проспект Павла Тичини, 1В, офіс "В", м.Київ, 02152; а/с 199, 01001, м. Київ; ідент. код. 36422974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Інвест" (вул.Чехова, буд.45, с.Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька обл., 21034; ідентифікаційний код 37261895) 500 грн. 36коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду Вінницької області.
5. Справу №902/965/15 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.