ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.03.2016Справа № 910/678/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Публічного акціонерного товариства «Київгаз»
про стягнення 79172,55 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача: Бернадська О.В. (представник за довіреністю);
від відповідача: Ступак Т.О. (представник за довіреністю);
ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулася до Господарського суду м. Києва з указаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 171/12-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012 в частині своєчасної оплати поставленого газу, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 2850,94 грн. 3% річних, 14254,70 грн. пені та 62066,91 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань за договором.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, надав суду контррозрахунок 3% річних з урахуванням періоду прострочення, що дорівнює 30 дням, згідно з яким 3% річних становлять 2508,11 грн., та просив суд обмежити розмір пені, що підлягає стягненню, сумою у 1000,00 грн. у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства. Крім того, представник позивача зазначив, що нарахування позивачем штрафу за прострочення зобов'язання з оплати поставленого газу є безпідставним у зв'язку з тим, що умовами договору передбачено сплату штрафу у разі прострочення платежу за період понад 30, в той час як максимально допущений відповідачем період прострочення складає 29 днів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 31.07.2012 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, продавець) та ПАТ «Київгаз» (далі - відповідач, покупець) укладено договір № 171/12-ВТВ купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Продавець передає покупцеві у період з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 6334,50 тис.куб.м. згідно з помісячними обсягами, визначеними умовами договору (п. 2.1 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві протягом серпня-грудня 2012 року газ на загальну суму 2964294,85 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природнього газу від 31.08.2012, 30.09.2012, 31.10.2012, 30.11.2012, 31.12.2012, підписаними без заперечень та скріпленими печатками сторін.
Оплата за газ, відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору, має здійснюватися покупцем протягом місяця поставки, до 20 числа наступного за місяцем поставки газу, тобто за переданий по акту від 31.08.2012 газ оплата мала бути здійснена не пізніше 19.09.2012, по акту від 30.09.2012 - не пізніше 19.10.2012, по акту від 31.10.2012 - не пізніше 19.11.2012, по акту від 30.11.2012 - не пізніше 19.12.2012, по акту від 31.12.2012 - не пізніше 19.01.2013, в той час як відповідач здійснив оплату за газ за вересень-грудень 2012 року лише 23.10.2012, 22.11.2012, 26.12.2012 та 19.02.2013 відповідно, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку позивача. Зазначена обставина визнається відповідачем.
Матеріали справи не містять доказів існування у відповідача претензій щодо якості/кількості газу, отриманого ним протягом спірного періоду.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання, в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:
- пені, на підставі до п. 7.2 договору, за кожен день прострочення платежу, на підставі статей 546, 549 ЦК України, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;
- 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за весь час прострочення заборгованості.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, відповідно до якого розмір пені складає 14254,70 грн., 3% річних - 2850,94 грн., суд дійшов висновку про їх арифметичну неточність у зв'язку із неправильним визначенням позивачем періоду існування заборгованості, а саме недотриманням позивачем положень п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
В зв'язку з викладеним суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок пені та 3% річних.
Дата, коли мав бути сплачений платіжРозмір платежу, що мав бути сплачений (сума, грн.)Розмір сплаченого платежу (сума, грн.)Залишок несплаченого платежу (сума, грн.)Період прострочення, з (дата) - по (дата)Пеня на підставі п. 7.2 договоруНараховані 3% річних (сума, грн.)
19.09.2012402398,52402398,52----
19.10.2012459026,73459026,73-20.10.2012-22.10.2012 564,38113,18
19.11.2012550054,80550054,80-20.11.2012-21.11.2012450,8690,42
19.12.2012666144,68666144,68-20.12.2012-25.12.20121638,06328,51
19.01.2013886670,12886670,12-20.01.2013-18.02.201310931,552186,31
Всього:--- 13584,852718,42
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1000,00 грн., суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Положеннями п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається із наданих відповідачем звітів про фінансовий стан ПАТ «Київгаз» за перший квартал, півріччя та третій квартал 2015 року, розмір сукупного збитку перевищує розмір доходу підприємства, що, зокрема, спричинено значним обсягом заборгованості населення перед підприємством внаслідок підвищення з квітня 2014 року ціни на послуги газопостачання для побутових споживачів.
Враховуючи наведені відповідачем обставини, приймаючи до уваги тривалість періодів допущеного відповідачем прострочення здійснення платежів за договором, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, підлягає частковому задоволенню, та вважає за належне стягнути з відповідача 50% нарахованої пені, що складає 6792,43 грн.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення штрафу слід зазначити, що можливість нарахування штрафу в розмірі 7% від суми простроченого платежу, згідно з п. 7.2 договору, виникає у позивача у разі прострочення відповідачем чергового платежу понад тридцять днів, в той час як, за здійсненим судом розрахунком, допущені відповідачем прострочення не перевищують тридцятиденного строку. Відтак, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 62066,91 грн. штрафу є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
З урахуванням положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд, 4Б; ідентифікаційний код 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 2718 (двi тисячi сімсот вісімнадцять) грн. 42 коп. 3% річних, 6792 (шість тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 43 коп. пені та витрати зі сплати судового збору в сумі 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 73 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписаний 21.03.2016
Суддя Я.В. Маринченко